Рішення № 137091093, 10.02.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 565/2690/24

Номер провадження 2-а/556/10/2025

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2026 р. сел. Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Іванків О.В.

при секретарі судового засідання Кньовець Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕГА №1625660 від 30 листопада 2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 3400 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.11.2024 року відносно ОСОБА_1 , винесена постанова серії ЕГА № 1625660 від 30.11.2024 року по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.183 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн. за завідомо неправдивий виклик спецслужб.

Позивач зазначає, що оскаржувана постанова серії ЕГА № 1625660 від 30.11.2024 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена без належного з`ясування усіх обставин справи. ОСОБА_1 , вказує на те, що 30.11.2025 року він в телефонному режимі звернувся до поліції на спецлінію «102», для фіксування кримінального правопорушення зі сторони ПрАТ «Рівнеобленерго». Під час здійснення виклику в телефонному режимі працівників поліції позивач зазначив, що в нього була здійснена крадіжка. Про неправдиву інформацію диспетчеру позивач робив свідомо з тою метою перешкоджання працівникам ПрАТ «Рівнеобленерго» від`єднати будинок від електропостачання, а оскільки слідчо-оперативна група на такі виклики не реагує і повідомляє, що це не входить до їх компетенції він повідомив про крадіжку. Вважає, що його дії не підпадають під норму ст.183 КУпАП, оскільки звернення на спецлінію «102» було зумовлене запобіганню можливому на його думку правопорушенню.

Після отримання даної постанови та ознайомившись із даною постановою вважає, що адміністративне стягнення накладено відносно нього безпідставно в зв`язку з чим просить суд визнати протиправною постанову серії ЕГА №1625660 від 30.11.2024 року у справі про адміністративне правопорушення та скасувати її.

Вказаний позов ОСОБА_1 , надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 17.09.2021 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 21.03.2021 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, 31 березня 2025 року представник відповідача Національної поліції України подав відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі посилаючись на безпідставність та недоведеність заявлених вимог.

Будь-яких інших процесуальних дій не вчинялося та заяв до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, однак надав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві просив їх задовольнити, а також розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача Національної поліції України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, однак у своєму відзиві просили розгляд справи проводити у відсутності їх представника та відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Тобто, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Судом, належними та допустимими доказами по справі встановлено, що згідно серія ЕГА № 1625660 від 30.11.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, складеної відносно ОСОБА_1 , останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, та накладено стягнення у розмірі 3400 грн.

Згідно із змісту оскаржуваної постанови позивач 30.11.2024 року близько 10 год. 30 хв. в с.Заболоття, по вулиці Полонська, 6/1, Вараського району Рівненської області ОСОБА_1 , здійснив завідома неправдивий виклик поліції та повідомив про крадіжку, хоча такої події не було.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 9, 77 КАС України адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Так, відповідно до статті 183 КУпАП, винною дією є завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Статтею 183 КУпАП передбачено, що завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або інших аварійних служб тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення, яке спричинило виїзд відповідних служб без реальної потреби. Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом, коли особа усвідомлює неправдивість повідомлення і бажає викликати спеціальні служби без потреби.

Порядок організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, встановлені наказом МВС №357 від 27.04.2020 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу II Порядку, посадові особи органів (підрозділів) поліції під час реагування на правопорушення або події повинні незалежно від способу та джерела отримання інформації, у тому числі від дитини, здійснювати направлення на місце події та/або до заявника нарядів поліції (у разі потреби - поліцейських інших підрозділів поліції).

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію» завданням поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку.

Так, статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 183 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із позовної заяви позивач ОСОБА_1 , 30.11.2025 року здійснив виклик працівників поліції в телефонному режимі через спецлінію «102», та повідомив диспетчеру неправдиву інформацію, що відносно нього була здійснена крадіжка, однак такого не і дійсності не відбулося. Дійсною метою виклику працівників поліції було перешкоджання працівникам ПрАТ «Рівнеобленерго» від`єднати будинок від електропостачання про що сам позивач зазначив у позовній заяві.

Це підтверджується й доказами дослідженим в судовому засіданні та долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Винність діяння є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

У відповідності до ст. 222 КУпАП України, розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , усвідомлював відсутність крадіжки під час звернення на спецлінію «102», що сам й підтвердив у позовній заяві, однак здійснив виклик поліції виключно для перешкоджання діям працівників ПрАТ «Рівнеобленерго» щоб не допустити від`єднання будинку від електропостачання, що свідчить про наявність прямого умислу.

Посилання ОСОБА_1 , на наявність протиправних дій працівників ПрАТ «Рівнеобленерго» не може бути підставою для звільнення від відповідальності за завідомо неправдивий виклик спецслужб та мету цього вчинку.

В сукупності досліджені вищенаведені докази підтверджують те, що виклик поліції, здійснений позивачем був завідомо неправдивим, оскільки не існувало події крадіжки станом на 30.11.2025 р., яка могла б виправдати звернення на спецлінію «102». Матеріали справи не містять ознак упередженості чи процесуальних порушень з боку працівників поліції.

Згідно із ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи орган зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні.

Відтак, відповідачем безумовно доведено правомірність свого рішення, натомість позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та не надав суду належних і допустимих доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139КАС України суд враховує, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що у задоволенні позову суд відмовляє повністю, у стягненні судового збору слід також відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.210, 183, 268, 280, 284, 289, 292, 293 КУпАП, ст.ст.2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Іванків

Учасники провадження:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), житель АДРЕСА_1 .

Відповідач Національна поліція України, юридична адреса: м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578.