Вирок № 137090982, 03.06.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/411/26

номер провадження 1-кп/546/55/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі прокурора ОСОБА_2 , потерпілої ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 та секретаря судового засідання ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 лютого 2026 року за № 12026170440000086, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця с. Малий Бакай Решетилівського району Полтавської області, який зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , має повну загальну середню освіту, не працює, розлучений, є учасником бойових дій та особою з інвалідністю третьої групи внаслідок війни, не депутат, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимий: 27 лютого 2026 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним

ОСОБА_4 у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, маючи прямий умисел на заподіяння психологічних страждань, зумовлене певним дискримінаційним ставленням до потерпілої, з метою підтримання панівного становища по відношенню до неї, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, упродовж 2020-2026 років, систематично вчиняє щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою має двох дітей та наразі спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто пов`язаний спільним побутом та має взаємні права та обов`язки домашнє насильство.

Так, ОСОБА_4 04.01.2026 близько 15 години 00 хвилин за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , будучи особою вже підданою протягом року адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно сина ОСОБА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_3 , що виражалося в образах нецензурною та брутальною лайкою, та завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілої, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, про що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 396125 від 04.01.2026.

Постановою Решетилівського районного суду від 13.01.2026 у справі № 546/22/26, яка набрала законної сили 26.01.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173?2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020,00 грн.

У подальшому ОСОБА_4 , будучи особою, двічі упродовж року притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та 03.02.2026 близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив психологічне насильство по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , що виражалося у образах нецензурною та брутальною лайкою, завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілої та з приводу чого ОСОБА_3 звернулася із повідомленням на лінію «102» (ЄО № 2073 від 03.02.2026).

Продовжуючи свої неправомірні дії, відчуваючи свою перевагу, панівне становище та певну безкарність, ОСОБА_4 13.02.2026 близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, не зміг самостійно потрапити до будинку за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим почав голосно ображати брутальною та нецензурною лайкою свою колишню дружину ОСОБА_3 та здійснив завідомо неправдивий виклик на лінію «102» з приводу неправомірних дій колишньої дружини, які під час перевірки не знайшли свого підтвердження, за що відносно ОСОБА_4 інспектором СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області винесено постанову серії ЕГА № 1973363 від 13.02.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн, тобто вчинив черговий факт домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 (ЄО № 2572 від 13.02.2026)

Незважаючи на зазначені вище заходи, ОСОБА_4 , будучи особою, яка раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, належних висновків для себе не зробив, та продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, спрямований на заподіяння потерпілій психологічних страждань та погіршення якості її життя, 15.02.2026 близько 01 години 07 хвилин за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї в черговий раз вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , яка в цей час намагалася захистити від психологічного тиску їх спільного сина ОСОБА_3 , що виражалося у образах нецензурною лайкою, погрозах фізичною розправою, завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілої та з приводу чого ОСОБА_3 звернулася із повідомленням на лінію «102» (ЄО № 2649 від 15.02.2026).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово?психологічної експертизи щодо потерпілої ОСОБА_3 від 23.02.2026, ситуація, що досліджується у кримінальному провадженні, а саме факти систематичного домашнього насильства з боку колишнього чоловіка підекспертної ОСОБА_4 є істотно психотравмуючою для потерпілої. Систематичне вчинення домашнього насильства ОСОБА_4 відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 завдало останній істотних психологічних (моральних) страждань у вигляді змін в емоційному стані, в індивідуально?психологічних проявах, які перешкоджають активному спілкуванню, функціонуванню її як особистості та порушують якість її життя.

Продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, спрямований на заподіяння потерпілій психологічних страждань та погіршення якості її життя, ОСОБА_4 01.03.2026 близько 17 години 00 хвилин за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї в черговий раз вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , що виражалося у образах та погрозах фізичною розправою, завдало шкоди психічному здоров`ю потерпілої та з приводу чого ОСОБА_3 звернулася із повідомленням на лінію «102» (ЄО № 3589 від 01.03.2026).

Тобто, ОСОБА_4 в порушення вимог Конституції України та «Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, маючи прямий умисел на заподіяння потерпілій психологічних страждань та погіршення якості її життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї упродовж 2020?2026 років систематично вчиняє щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , із якою перебував до 25.11.2025 у зареєстрованому шлюбі, має двох дітей та продовжує спільно проживати за адресою: АДРЕСА_1 , тобто пов`язаний спільним побутом, має взаємні права та обов`язки, домашнє насильство психологічного характеру, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Своїми протиправними діями, що виразилися у домашньому насильстві, а саме умисному систематичному вчиненні фізичного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних і психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Позиція учасників кримінального провадження

У судовому засіданні 02 червня 2026 року прокурор ОСОБА_2 вважала, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення вчинене останнім, тому просить суд визнати його винуватим та, ураховуючи відсутність обставин, які пом`якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує відповідальність, те, що обвинувачений є особою з інвалідністю ІІІ групи та учасником бойових дій, ураховуючи думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, просила призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк чотири роки та покласти на нього обов`язки, визначені частинами 2, 3 статті 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти курс лікування від алкогольної залежності. Крім того відповідно до статті 91 1 КК України прокурор просила застосувати до обвинуваченого такі обов`язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; заборона наближатися на відстань ближче 50 м до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин. Визначений ухвалою суду від 11.05.2026 запобіжний захід та покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки прокурор просила залишити без змін.

Потерпіла ОСОБА_3 суду повідомила, що після повернення з лав Збройних Сил України у серпні 2025 року він постійно вживав алкогольні напої та обзивав її нецензурною лайкою, принижував, влаштовував сварки. Конфлікти були майже кожен день, через це вона була постійно на нервах, переживала. Дітям також через це було важко, а менший син взагалі не хоче спілкуватися з батьком. На суворому покаранні не наполягала, вважала, що достатнім покаранням для обвинуваченого буде запропоноване прокурором у вигляді пробаційного нагляду.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю та зазначив, що всі факти, які викладені у обвинувальному акті мали місце. Дійсно , він нецензурно висловлювався на свою колишню дружину. Причиною своєї поведінки вважає вживання алкогольних напоїв. Просив вибачення у потерпілої.

Захисник ОСОБА_8 просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, розкаявся, має постійне місце проживання, є учасником бойових дій та особою з інвалідністю ІІІ групи, має на утриманні неповнолітнього сина та продовжує проходження програми для кривдників. Також просив врахувати думку потерпілої, яка на суворому покаранні не наполягала та призначити ОСОБА_4 покарання у виді пробаційного нагляду.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторін обвинувачення та захисту

Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З огляду на викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, суд дійшов висновку щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, висновки досудової доповіді

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння .

Мотиви призначення покарання

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є відповідність покарання вчиненому злочину, що передбачає призначення відповідного покарання, яке має бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При обранні виду і міри покарання суд ураховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину. Також суд ураховує відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставини, що обтяжує покарання, те, що обвинувачений критично відноситься до своїх дій та просив вибачення у потерпілої. Також суд ураховує те, що обвинувачений є учасником бойових дій, його стан здоров`я, зокрема те, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи. Крім того він перебував на стаціонарному лікуванні в об`єднаному відділенні терапевтичного профілю КНП «Решетилівська центральна лікарня Решетилівської міської ради Полтавської області» з 16.03.2026 по 18.03.2026 з діагнозом: токсична (алкогольна) енцефалопотія. ППР-А, синдром залежності. Постійне вживання, перебування обвинуваченого під наглядом лікаря нарколога, характеристику, складену ДОП СПД №1 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 , відповідно до якої ОСОБА_4 за час проживання у с. Малий Бакай характеризується посередньо, схильний до вживання алкогольних напоїв. Також судом ураховується, що з 11.05.2026 ОСОБА_4 проходить нову програму для кривдників та чітко дотримується встановленого графіку занять, не пропускає їх. Крім цього, судом ураховується думка прокурора, яка просила призначити покарання обвинуваченому у виді пробаційного нагляду та думка потерпілої, яка не заперечувала проти такого покарання.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Санкцією ст. 126-1 КК України передбачене покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.

Ураховуючи сукупність вищевказаних обставин, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк три роки.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 2 ст. 59-1 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені пунктами1, 2, 3 частини 2 та пунктами 4, 5 частини 3 статті 59-1 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти курс лікування від алкогольної залежності.

Відповідно до положень частини 1 статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців (частина 3 статті 91-1 КК України).

Ураховуючи, що даний злочин вчинений в порушення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тобто вчинений обвинуваченим ОСОБА_4 стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 , даний злочин слід вважати такими, що пов`язаний з домашнім насильством.

Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням.

Тому, з урахуванням викладеного та обставин вчинених кримінальних правопорушень, суд доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 обмежувальних заходів, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 91-1 КК України, у виді заборони перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства та заборони наближатися на відстань ближче 50 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин строком на три місяці.

Ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Стосовно обвинуваченого ухвалою суду від 11.05.2026 було застосовано запобіжний захід в вигляді застави у розмірі 49 920, 00 грн з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків: не відлучатися з населеного пункту села Малий Бакай Решетилівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області, де він проживає, без дозволу прокурора або суду; з`являтися до суду за кожним викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; пройти курс лікування від алкогольної залежності. Крім того до ОСОБА_4 застосовано наступні обмежувальні заходи у виді: заборони перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; заборони наближатися на відстань 50 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; направлення для проходження програми для кривдників за місцем проживання строком на 2 місяці.

Таким чином, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього обов`язків та обмежувальних заходів, який слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до п. 7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15 (далі Порядок), кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового звязку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, документи визначені вказаним Порядком (п. 8 Порядку).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що підстави для звернення застави в дохід держави, внесеної обвинуваченим ОСОБА_4 , відсутні, то внесений розмір застави підлягає поверненню обвинуваченому після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся. З урахуванням цього суд вважає за необхідне роз`яснити положення частини 7 статті 128 КПК України про те, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

По даному кримінальному провадженню відсутні процесуальні витрати на залучення експертів та речові докази.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 373, 374, 376, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.

На підставі пунктів 1, 2, 3 частини 2, пунктів 4, 5 частини 3 статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

- пройти курс лікування від алкогольної залежності.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до частини 1 статті 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи у виді:

заборони перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

заборони наближатися на відстань 50 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді застави з покладенням на обвинуваченого обов`язків та обмежувальних заходів до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов`язками скасувати.

Заставу у розмірі 49 920 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок, внесену обвинуваченим ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Полтавській області, рахунок отримувача - № UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26304855, банк - ДКСУ м. Київ, МФО 820172, згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 12.05.2026, призначення платежу «внесення застави обвинуваченим єдиний унікальний номер справи 546/411/26 номер провадження 1-кп/546/55/26 від 11.05.2026 ОСОБА_4 », повернути обвинуваченому ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.

Суддя ОСОБА_1