Рішення № 137090930, 02.06.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1534/26

Провадження № 2/545/1703/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участі секретаря Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вказав, що 21.08.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 ,був укладений кредитний договір №72739265, згідно якого йому було надано кредит зі сплатою процентів.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу №031-050123 від 05.01.2023 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72739265 від 21.08.2022р. 05.12.2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №72739265 від 21.08.2025 року до відповідача. В порушення умов договору взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим, прохає стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №72739265 в розмірі 29812,50 грн. та судові витрати.

Позивач прохав стягнути з відповідача, заборгованість за договором кредиту №72739265 від 21.08.2025 року в розмірі 29812,50 грн., з яких: 7500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 22312,50 грн. заборгованість за відсотками. Також прохав, стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 14.04.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Віценчик О.В. надійшов відзив на позов, у якому просить задовольнити позовні вимоги частково. Також зазначила, що оплата від 21.09.2022 у розмірі 1125,00 грн. мала бути спрямована на погашення тіла кредиту (позики) (згідно зі ст. 19 Закону про споживче кредитування). Відповідно, з 21.09.2022 відсотки мали нараховуватися на залишок тіла кредиту (позики)- 6375,00 грн. Будь-яке інше зарахування коштів позивачем є порушенням імперативної норми закону. Позивач, зарахувавши 1125,00 грн. у відсотки, штучно зберіг тіло кредиту (позики) у розмірі 7500,00 грн., що дозволило йому незаконно отримати більший дохід від нарахування відсотків у наступні періоди. Розрахунок заборгованості, доданий позивачем, є некоректним, оскільки станом на 21.09.2022 р. сума 1125,00 грн. позивачем була зарахована в рахунок відсотків, а не тіла кредиту, що суперечить ст. 19 Закону України «Про споживче кредитувания».

25.05.2026 року від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначили, що через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 2.5%, замість 1,00% у відповідності до положень пункту 9.7. Правил. Узагальнюючи умови укладеного Договору позики у сукупності з Правилами, які є невід`ємною частиною Договору, слід констатувати, що отримавши суму 7500,00 грн. позики від ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», ОСОБА_1 допустила неналежне виконання Договору позики протягом 30 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 2.5%, замість 1,00% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами.

В судове засідання сторони не з`явилися, зазначивши про розгляд справи у їх відсутність.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.08.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит № 72739265. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника та підписано із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Згідно з пунктом 1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п.2.1 договору, сума позики 7500,00 грн., строк позики 30 днів, базова процентна ставка/день 2,5% (фіксована). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день становить 2,7%.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором №72739265 від 21.08.2022 року виконало в повному обсязі, а саме перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 7500 грн. на банківський рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес».

05.01.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу №031-050123 від 05.01.2023р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №72739265 від 21.08.2022р.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до умов яких ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит № 72739265 від 21.08.2022 року в сумі 29812,50 грн., з яких: 7500,00 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 22312,50 грн.- сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з приписами абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі ст. 21 Закону «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Для позики у розмірі 7500,00 грн. загальна сума відсотків і штрафів не може перевищувати 200% від суми кредиту, заявлена позивачем сума 29812,50 грн. прямо протирічить вказаним вимогам.

Після закінчення строку дії договору (26.09.2022) позичальник втрачає право нараховувати договірні відсотки.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справа № 444/9519/12 від 28.03.2018 та від 4 липня 2018 року справа № 310/11534/13-ц), право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», існує чітка черговість погашення платежів, яку кредитор не має права змінювати (навіть якщо у договорі написано інакше): У першу чергу - прострочена сума тіла кредиту та прострочені проценти. У другу чергу- сума тіла кредиту та проценти за поточний період. У третю чергу- штрафи, пеня та інші санкції. А тому, оплата від 21.09.2022 у розмірі 1125,00 грн. мала бути спрямована на погашення тіла кредиту (позики), відповідно до ст. 19 Закону про споживче кредитування.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з тіла кредиту у розмірі 6375,00 грн. (7500,00 грн.-1125,00грн.).

Щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню, суд зазначає наступне.

За договором позики перший період (пільгова ставка 1%) знижена процентна ставка застосовується відповідно до умов Програми лояльності. Період: з 21.08.2022 по 19.09.2022 (30 днів) п. 2.2 Договору № 2739265. Розрахунок: 7 500 грн (тіло кредиту) + 2250 грн (відсотки) до сплати 9 750 грн.

Позичальником було здійснено платіж у розмірі 1125,00 грн 21.09.2022. Відповідно до імперативних вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», внесена сума у першу чергу мала бути спрямована на погашення простроченого тіла кредиту або прострочених процентів. Враховуючи, що даний платіж слугував підставою для продовження (пролонгації) дії договору, він мав зменшити базу для нарахування процентів на наступний період користування коштами. Таким чином, залишок тіла кредиту на наступний період повинен був становити: 7500,00 грн (початкове тіло)- 1125,00 грн (сплачена сума) = 6375,00 грн. Будь-яке інше зарахування цих коштів позикодавцем є порушенням закону та штучним завищенням оплати відсотками.

Окрім того, нарахування відсотків за другий період (з 21.09.2022 по 26.09.2022, 6 днів) за Додатковою угодою № 7722456 у розмірі 956,25 грн за ставкою 2,5% є безпідставним, Оскільки зменшене тіло кредиту в сумі 6375,00 грн. було меншим за мінімальну заробітну плату, встановлену Законом «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на той момент (6500,00 грн.), кредитор не мав права погіршувати умови договору та збільшувати щоденну ставку.

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», правовий режим регулювання таких договорів не допускає зміни умов кредитування та порядку сплати процентів у бік погіршення становища споживача.

Зважаючи на викладене, нарахування відсотків за цей період повинно здійснюватися за первісною (зниженою процентною) ставкою договору у розмірі 1% щоденно.

Розрахунок за Другий період під 1%: зменшене тіло кредиту: 6375,00 грн + 382,50 грн. відсотки.

Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню відсотки у загальному розмірі 2632,50 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги № 22-08/25-ДІЛ від 22.08.2025 року, відповідно до умов якого, адвокат Ткаченко Ю.О. взяла на себе зобов`язання на надання юридичної допомоги по справа про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №72739265 від 21.08.2022 року.

Згідно витягу з Акту №9-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, адвокатом Ткаченко Ю.О. надано позивачу правових та юридичних послуг стосовно підготовки документів по стягненню заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на загальну суму 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

-розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі №753/15687/15.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.

При цьому відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, враховуючи відсоток задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1359,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача задоволено у частково, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 804,41 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» ( код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205,м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, оф.40/3, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк») суму заборгованості за Договором позики № 72739265 від 21.08.2022 року у розмірі 9007 (дев`ять тисяч сім) гривень 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати зі сплати судового збору у розмірі 804 (вісімсот чотири) гривні 41 коп. та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 1359 (одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) гривень 62 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб