Ухвала суду № 137089518, 03.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/774/26

Провадження 1-кп-212/26

ухвала

Іменем України

03 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024000000001669 від 15.08.2024 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03.06.2026 року об`єднано в одне провадження матеріали кримінального провадження № 372/2264/26 (провадження № 1-кп-280/26) за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, з матеріалами кримінального провадження № 372/774/26 (провадження № 1-кп-212/26) за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком строком на 60 діб без визначення розміру застави, яке він підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені у клопотанні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_6 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у певний час доби (з 05 год. 00 хв. ранку до 23 год. 00 хв. вечора) за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України. Також просила розглянути можливість надання права внесення застави, як альтернативу тримання під вартою. На обґрунтування клопотання зазначила, що на даний час немає потреби у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурором не надано доказів на обґрунтування ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, просила врахувати, що обвинувачений одружений, має на утримані дітей, має постійне місце проживання та соціальні зв`язки.

Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав думку свого захисника та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України контроль за доцільністю продовження тримання обвинуваченого під вартою покладено на суд.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15.04.2026 року обвинуваченому ОСОБА_12 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 13 червня 2026 року включно.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, як наголошується в ч. 2 цього процесуального закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч. 6 та 8 ст. 176 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, або ж застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з тримання під вартою, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Так, перевіривши доводи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, доводи клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов висновку продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 .

Суд визнає доведеними прокурором, реальними та такими, що продовжують мати місце наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, саме: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані у судовому засіданні, а також з метою отримання коштів для існування обвинувачений може продовжити вчинення дій, які ставляться йому у провину.

Обставинами, що дають підстави суду визнати наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є докази, не досліджені судом, а також тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_12 .

При цьому суд зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини щодо оцінки наявності чи відсутності ризиків: переховування від суду - втечі особи від суду, враховує: особу обвинуваченого /кожного/ його моральність, відсутність міцних соціальних зв`язків та роду занять в Україні, його сімейний стан, суворість покарання за кримінальні правопорушення, у яких згідно обвинувального акту обвинувачуються, як елементи оцінки зазначених ризиків, що не може не усвідомлюватися обвинуваченими та можливості його уникнути.

Тобто судом враховані дані про особу обвинуваченого ОСОБА_12 ,з урахуванням обставин провадження, та особистих характеризуючих даних обвинуваченого.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Також, суд зазначає, що стороною захисту не надано суду документи на підтвердження неможливості тримання під вартою обвинуваченого за станом здоров`я та з інших можливих істотних поважних причин.

Суд вважає, що на даний час застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим з огляду на наявність високого ступеню ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.

Суд визнає, що інтереси суспільства значною мірою переважають інтереси забезпечення права на свободу обвинуваченого ОСОБА_12 незважаючи на існування презумпції невинуватості.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, суд вважає можливим визначити у якості альтернативного запобіжного заходу заставу в межах трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33, 179, 194-199 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 на запопіжний захід у вигляді домашнього арешту, - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_12 залишити тримання під вартою в державній установі «Київський слідчий ізолятор», продовживши строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 серпня 2026 року включно з визначенням у якості альтернативного запобіжного заходу застави у межах трьохсот прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26268119; банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) - 820172; рахунок отримувача - UA768201720355259001000018661, та надати підтверджуючі документи.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 наступні обов`язки:

-прибувати до суду за кожним викликом ;

-не відлучатися із населеного пункту, у якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

- заборонити обвинуваченому спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити 60 діб з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Обухівський районний суд Київської області. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Суддя: ОСОБА_1