Ухвала суду № 137089424, 01.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1026/13-ц

Провадження №6/369/331/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

за участю секретаря Худинець Д.С.,

за участі заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року заявник звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листа та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свою заяву мотивує тим, що 24.04.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалив рішення про справі №369/1026/13-ц, яким позовні вимоги ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задоволено. На виконання рішення видано виконавчий лист № 369/1026/13-ц від 06.08.2013 р., Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з Відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № б/н від 21.08.2006 р., укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС».

На примусовому виконанні у Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ВДВС) перебувало виконавче провадження № 40346672 (далі - ВП) з примусового виконання вищевказаного Виконавчого листа. 25.03.2019 року державним виконавцем ВДВС вищевказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Станом на теперішній час оригінал вищевказаного Виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з Боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає.

У зв`язку з викладеним, заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі № 369/1026/13-ц від 06.08.2013 р., Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № 369/1026/13-ц від 06.08.2013 р., Києво-Святошинського районного суду Київської області про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

21.05.2026 року від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на заяву ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС». Вказав, що Рішення суду першої інстанції, на підставі якого виданий виконавчий лист, було скасоване касаційним судом. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013 р. у справі № 6-36500 св 13: «Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 липня 2013 року скасовано. Справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на новий розгляд до суду першої інстанції.». З моменту ухвалення вказаної ухвали ВССУ (20.11.2013 р.) рішення суду першої інстанції від 24.04.2013 р. втратило юридичну силу, а отже виданий на його виконання виконавчий лист № 369/1026/13-ц від 06.08.2013 р. втратив правову підставу для існування та виконання. У подальшому, за результатами нового розгляду в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено повністю. Рішення набрало законної сили 11.04.2014 р. і не було оскаржене в апеляційному порядку. Окрім того, відсутні правові підстави для видачі дублікату. Вважає, що поведінка заявника має ознаки зловживання процесуальними правами. Тому, просив суд відмовити у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подані заперечення, просив суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС».

У судове засідання представник заявника не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.04.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Публічного Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором в сумі 34921,37 грн., судовий збір в сумі 349,21 грн., а всього 35270, 58 (тридцять пять тисяч двісті сімдесят ) грн. 58 коп.

06.08.2013 року на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.04.2013 року було видано виконавчий лист №369/1026/13-ц.

На примусовому виконанні у Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ВДВС) перебувало виконавче провадження № 40346672 (далі - ВП) з примусового виконання вищевказаного Виконавчого листа.

25.03.2019 року державним виконавцем ВДВС була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що 02.04.2014 року було оголошено в розшук транспортний засіб марки SUZUKA SV650S, 2000 р.в., колір чорний, д.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 . Станом на 25.03.2018 року транспортний засіб не розшуканий.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2013 р. у справі № 369/1026/13-ц рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 липня 2013 року скасовано. Справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2014 року в позові ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.05.2014 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» відхилено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року залишено без змін.

Відомостей щодо оскарження вказаної ухвали матеріали справи не містять.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025.

Згідно Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, в порядку та на умовах визначених цим Договором, клієнт (банк) відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги банку до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань, який складається банком, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між банком та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнту за права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно витягу з реєстру боргових зобов`язань № 3 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник, які є фізичною чи юридичною особою і мають вчинити певні дії. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Як визначено у ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від право попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року N 6-122цс13 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 № 6-1355/10.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист № 369/1026/13-ц від 06.08.2013 року було скасоване та передано до суду першої інстанції на новий розгляд, та в подальшому у задоволенні позову було відмовлено.

Суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 06.11.2019 у справі №643/9788/13-ц (провадження №61-35784св18), сформовано висновок згідно з яким якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку шляхом його конкретизації, яка полягає в тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Тож, згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2021 у справі №922/2416/17(провадження № 12-44гc20), саме лише скасування судового рішення (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Суд також звертає увагу, що заявник не надав доказів того, що у ПАТ КБ «Приватбанк» станом на час передачі права вимоги існувала матеріальна вимога до відповідача ОСОБА_1 по судовому рішенню, оскільки рішенням суду від 25.03.2014 року в позові ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.05.2014 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» відхилено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року залишено без змін.

Відтак на час передачі права вимоги відсутнє саме право вимоги як об`єкт цивільних прав, що могло бути предметом відступлення. Передача іншій особі права, яке фактично не існує або не підтверджене судом, не породжує для набувача статусу кредитора у відповідному зобов`язанні та не є підставою для процесуального правонаступництва.

Щодо видачі дублікату виконавчого листа, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Аналізуючи вищевказану норму, можна зробити висновок, що стягувач має право звертатись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа лише у межах строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Підставами для видачі дубліката виконавчого листа є, насамперед, доведеність втрати оригіналу виконавчого листа.

При цьому дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25 вересня 2015 року за № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

Отже, з системно - логічного аналізу вищевикладеного слідує, що видача дубліката виконавчого листа не є обов`язком суду. Під час вирішення такого питання суд має визначити стан виконання судового рішення, тобто встановити, чи воно вже виконано, або що строк для пред`явлення виконавчого листа не закінчився, крім того, суд має перевірити підстави, покладені в обґрунтування заяви про видачу дубліката виконавчого листа, зокрема, обставини, які підтверджують факти втрати виконавчого листа.

При розгляді заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд за матеріалами справи перевіряє підстави, покладені в її обґрунтування, зокрема, перевіряє обставини, які підтверджують факти втрати виконавчого листа, встановлює стан виконання, не погашений розмір стягнення за загубленим виконавчим листом і, чи не порушений строк для його примусового виконання.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що рішення, на підставі якого видавався виконавчий лист, було скасовано, справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції, в подальшому у задоволенні позову було відмовлено, тому відсутні підстави для видачі дублікату виконавчого листа.

Окрім того, як вбачається з наданих заявником доказів, оригінал виконавчого листа № 369/1026/13-ц постановою державного виконавця відділу ДВС від 25.03.2019 року повернуто стягувачу ПАТ КБ «Приватбанк».

Жодних доказів на підтвердження того, що оригінал зазначеного виконавчого документа на адресу ПАТ КБ «Приватбанк» не надійшов та стягувач ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив про відсутність у нього оригіналу виконавчого листа матеріали заяви не містять.

Сама по собі інформація з Автоматизованої системи виконавчого провадження про відсутність відкритого виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 369/1026/13-ц не може свідчити про втрату оригіналу виконавчого документа.

Відтак, посилання представника заявника у заяві на втрату виконавчого листа за відсутності доказів не може свідчити про втрату виконавчого листа та не може бути підставою для задоволення заяви.

Тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 512, 514, 515 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 13, 263, 265, 273, 353, 354, 442, 433, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 260-261, 353, п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 03 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ