Рішення № 137088683, 02.06.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1051/26

Провадження № 2/347/865/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

02 червня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

29.04.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 23.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3490897, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн., строком на 15 днів, а Відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Відповідно до п.6.1 Договору, вказаний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті Товариства miloan.ua.

Отже, даний Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі, та згідно п.6.5 Договору, прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 22486,56 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків 14686,56 грн., прострочена заборгованість за комісією 600 грн. та заборгованість по штрафам/пені 2200 грн.

В ході укладеного договору факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», який як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит №3490897 від 23.10.2019 року у розмірі 22486,56 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві та у додатково поданому клопотанні просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.35).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 30.04.2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 02.06.2026 року.

Також, ухвалою від 30.04.2026 року витребувано докази у АТ КБ «Приват Банк».

Про судове засідання відповідач повідомлялася належним чином, однак на адресу суду повернулося поштове відправлення з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.47), що підтверджується трекінгом перевірки статусу поштового відправлення (а.с.48).

Проте, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа №755/17944/18 (61-185св23)).

Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1051/26 відповідача ОСОБА_1 (а.с.35).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що 23.10.2019року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3490897, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн., строком на 15 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії та процентів 07.11.2019 року (п.1.4 Договору), зі сплатою комісії у розмірі 600 грн. за ставкою 12% від суми кредиту (п.1.5.1 Договору).

Згідно п.1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом становлять 2250 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки фіксований.

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту, зокрема, передбачено такі строки продовження та відповідні їм розміри комісії у відсотку від поточного залишку кредиту: 3 дні 4,00%, 7 днів 7,00%, 15 днів 13,00% (а.с.12).

Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 Договору (п.2.3.2 Договору).

Відповідно до п.1.1 Договору позичальник зобов?язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно копії Графіка розрахунків, який є Додатком №1 до кредитного договору, станом на 07.11.2019 року відповідач зобов?язався погасити кредит у загальній сумі 7850 грн., з яких: 5000 грн. сума кредиту, 2250 грн. проценти за користування кредитом та 600 грн. комісія за надання кредиту (а.с.16).

Відповідно до копії Довідки №б/н від 10.09.2025 року підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.17).

Згідно копії платіжного доручення №2568890 від 23.10.2019 року відповідачу ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти згідно договору №3490897 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн. (а.с.17).

З копії Анкети-заяви на кредит №3490897 від 23.10.2019 року встановлено подання відповідачем ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» заяви з метою отримання грошових коштів у кредит, яка містить анкетні дані позичальника, бажану суму кредиту, а також погоджені умови кредитування по заяві та процес оформлення і розгляду заяви (а.с.17).

Згідно копії Відомості про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №3490897, встановлено, що 23.10.2019 відбулось надання кредиту у розмірі 5000 грн. і нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 600 грн., а починаючи з 24.10.2019 року по 09.12.2019 року та з 01.01.2020 року по 07.02.2020 року відбувалось нарахування процентів у розмірі по 150 грн. за кожен день користування кредитом.

Згідно копії Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №3490897 від 23.10.2019 року виданої позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 14.04.2026 року не погашена та становить 22486,56 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000 грн., прострочена заборгованість за відсотками 14686,56 грн., прострочена заборгованість за комісією 600 грн. та заборгованість по штрафам/пені 2200 грн. (а.с.20).

Згідно копії Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 року ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) відступилоТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) право грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі боржників (а.с.21-24).

Згідно копії Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 року за порядковим №536 відступлено право вимоги за Договором №3490897 від 23.10.2019 року, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_1 , сума заборгованості якої складає 22486,56 грн. (а.с.25).

Згідно копії Претензії від 01.04.2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надіслало відповідачу ОСОБА_1 лист-вимогу щодо виконання нею зобов`язання за Договором №3490897 від 23.10.2019 року, шляхом погашення заборгованості у сумі 22486,56 грн. (а.с.25).

Відповідно до копії інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №20.1.0.0.0/7-260501/61225-БТ від 06.05.2026, підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку було здійснено зарахування коштів 23.10.2019 року у розмірі 5000 грн. (а.с.39).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Мілоан»).

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно дост.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; 2)заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; 3)вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 23.10.2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3490897, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн., строком на 15 днів, термін (дата) повернення 07.11.2019 року.

Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором, зокрема згідно Графіку платежів, який є Додатком №1 до Договору.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Всупереч умов Договору №3490897 від 23.10.2019 року відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.

Згідно копії Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №3490897 від 23.10.2019 року виданої позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 14.04.2026 року становить 22486,56 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 5000 грн., прострочена заборгованість за відсотками 14686,56 грн., прострочена заборгованість за комісією 600 грн. та заборгованість по штрафам/пені 2200 грн.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 року.

Однак, суд не погоджується із сумою нарахованих відсотків за користування кредитом з огляду на таке.

Щодо суми нарахованих відсотків.

У постанові об?єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Так, відповідно до п.2.4.1 Договору позичальник зобов?язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4 Договору.

В свою чергу, п.1.4 Договору передбачено, що датою повернення кредиту є 07.11.2019 року.

Однак, п.2.3.1 Договору передбачено можливі строки продовження (пролонгації) кредиту та ставки комісії за продовження кредиту, зокрема, передбачено такі строки продовження та відповідні їм розміри комісії у відсотках від поточного залишку кредиту: 3 дні 4,00%, 7 днів 7,00%, 15 днів 13,00% (а.с.12).

Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 Договору (п.2.3.2 Договору).

Згідно копії Відомості про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №3490897, встановлено, що 23.10.2019 відбулось надання кредиту у розмірі 5000 грн. і нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 600 грн.

Водночас, з метою продовження строку користування кредитом, ОСОБА_1 кілька разів сплачувала комісію за управління та обслуговування кредиту (07.11.2019 350 грн., 14.11.2019 350 грн., 21.11.2019 200 грн., 24.11.2019 200 грн., 27.11.2019 200 грн., 01.12.2019 200 грн., 06.12.2019 200 грн.), після сплати якої відбувалась пролонгація строку дії договору на кількість днів передбачених п.2.3.1 Договору (а.с.18). Зокрема, при сплаті 350 грн. пролонгація відбувалась на 7 днів, а при сплаті 200 грн. пролонгація відбувалась на 3 дні. Тобто, востаннє відповідач сплатила комісію у розмірі 200 грн. 06.12.2019, продовживши строк користування кредитом на 3 дні, до 09.12.2019 року.

Отже, останнім днем строку користування кредитом слід вважати 09.12.2019 року, у зв?язку із чим, нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 3% за кожен день слід розраховувати з 24.10.2019 по 09.12.2019, що становить 46 днів.

Таким чином, сума відсотків за вказаний період становитиме 6900 грн.(5000 х 46 днів х 3% = 6900).

Проте, відповідач здійснила сплату процентів по кредиту на загальну суму 1363,44 грн. (21.11.2019 247,50 грн., 24.11.2019 257,63 грн., 27.11.2019 267,24 грн., 01.12.2019 283,88 грн., 06.12.2019 307,19 грн.) та просто сплату процентів на суму 300 грн. (01.12.2019 100 грн., 06.12.2019 200 грн.)

Отже, від суми нарахованих відсотків за період з 24.10.2019 року по 09.12.2019 року 6900 грн. слід відняти сплачену позичальником протягом вказаного періоду суму процентів по кредиту у розмірі 1663,44 грн., що дорівнюватиме 5236,56 грн.

Таким чином, відсотки за кредитним договором становитимуть 5236,56 грн., які і підлягатимуть стягненню з відповідача.

З огляду на наведене, загальна сума заборгованості за вказаним договором становитиме 13036,44 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000 грн., прострочена заборгованість за відсотками 5236,44 грн., прострочена заборгованість за комісією 600 грн. та заборгованість по штрафам/пені 2200 грн.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором року у розмірі 13036,44 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст.137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.26), копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об?єднанням «Апологет» про надання правової допомоги, копію ордеру, копію Акта №Д/21894 наданих послуг від 14.04.2026 року, згідно якого вартість наданих послуг складає 8000 грн. та Детальний опис наданих послуг до Акту № Д/21894, в якому зазначено найменування послуги та час виконання (а.с.27).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, правова допомога підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 4637,60 грн. (8000 : 100 х 57,97 = 4637,60 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1543,39 грн. (13036,44 х 100% : 22486,56 = 57,97; 2662,40 : 100% х 57,97= 1543,39 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №3490897 від 23.10.2019 року у розмірі 13036 (тринадцять тисяч тридцять шість) грн. 44 коп., а також 1543,39 грн. сплаченого судового збору та 4637,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 червня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула