Рішення № 137088447, 02.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21482/25

Провадження № 2/344/2019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Домбровської Г.В.

при секретарі c/з Катрич М.-Т.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Онтаріо» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги та пені -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства «Онтаріо» (надалі «Відповідач», «ПП «Онтаріо»), в якому просив стягнути з Приватного підприємства «Онтаріо» на його користь суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 439 000,00 грн. та пеню в розмірі 2 165 832,00 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 12.06.2024 року між ним та ПП «Онтаріо» з ініціативи останнього було укладено договір №11-01/24 про надання поворотної фінансової допомоги на суму 2 439 000,00 грн. Згідно умов даного договору вказані кошти повинні були бути повернуті у строк не пізніше 12.10.2024 року, проте у визначений строк позичальник дані кошти не повернув.

На усні претензії щодо повернення коштів керівництво Відповідача відбувалося відмовками та проханням очікування, у зв`язку з чим Позивачем 17.08.2025 року було скеровано письмову претензію засобами поштового зв`язку на адресу Відповідача, яка 30.08.2025 року засобами поштового зв`язку повернулася на адресу Позивача як така, що не вручена.

У зв`язку з цим Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з Відповідача суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 439 000,00 грн. та нараховану відповідно до пункту 3.2 договору №11-01/24 про надання поворотної фінансової допомоги пеню в розмірі 2 165 832,00 грн.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити. В подальшому на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Також скористався правом на подання відповіді на відзив.

Представником Відповідача ПП «Онтаріо» подано Відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог, просив в їх задоволенні відмовити.

Зазначав, що заявлені Позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу є передчасними, оскільки Позивач не дотримався погодженого сторонами обов`язкового досудового порядку врегулювання спорів, передбаченого умовами пунктів 4.2 та 6.3 договору, відповідно до яких сторони погодили обов`язкову поетапну процедуру врегулювання спорів, яка передбачає: ініціювання та проведення переговорів між сторонами; у разі недосягнення згоди - направлення письмової претензії у спосіб, визначений договором; лише після дотримання зазначених етапів - звернення до суду. Разом із тим, на думку представника Відповідача, Позивачем не доведено факту проведення переговорів з Відповідачем у порядку, передбаченому пунктом 4.2 договору, а також не доведено належного вручення письмової претензії відповідно до пункту 6.3 договору. Як вбачається з матеріалів справи, направлений Позивачем лист претензія був повернутий поштовим відділенням без вручення уповноваженому представнику Відповідача. За таких обставин, як зазначено у відзиві на позов, відсутній факт доведення вимог Позивача до відома Відповідача у погоджений сторонами спосіб.

Представник Відповідача також покликається на те, що з огляду на умови договору про надання поворотної фінансової допомоги сторони погодили процедуру врегулювання спорів, яка передбачає проведення переговорів та направлення письмових повідомлень у випадку недосягнення згоди. Про наявність такої узгодженої сторонами процедури врегулювання спорів свідчить й те, що Позивачем частково вона була виконана та надані відповідні докази до суду лист-претензію № 1/25 від 17.08.2025 р.

На думку представника Відповідача, Позивач не дотримався встановленого договором способу повідомлення Відповідача про наявність претензії, оскільки наданий лист-претензія було повернуто поштовим відділенням без вручення уповноваженому представнику Відповідача. Відповідно, вимоги Позивача фактично не були доведені до відома Відповідача у спосіб, погоджений сторонами, що унеможливлює належне виконання сторонами взаємних зобов`язань та створює ризик порушення принципів добросовісності та розумності, закріплених у статті 3 Цивільного кодексу України.

Зазначав, що з огляду на зміст пункту 2.6 договору, повернення позики можливе лише за умови звернення Позивача до Відповідача з відповідною вимогою та прибуття до каси підприємства для отримання грошових коштів, або принаймні належного повідомлення про готовність прийняти виконання у спосіб, визначений договором. Без таких дій з боку Позивача Відповідач був позбавлений можливості виконати зобов`язання у погоджений сторонами спосіб.

В частині позовної вимоги про стягнення пені представник Відповідача у відзиві на позов, як на підставу для відмови в задоволенні цієї вимоги, покликався на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Представник Відповідача в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував, в подальшому скористався правом на подання заяви про розгляд справи без його участі. Також подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

12 червня 2024 року між фізичною особою ОСОБА_1 (позикодавець) та Приватним підприємством «Онтаріо» (позичальник) укладено Договір №11-01/24 про надання поворотної фінансової позики (надалі також «Договір»), за умовами якого позикодавець надав позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язувався повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 2 439 000,00 гривень, без податку на додану вартість.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується) (пункт 2.2 Договору).

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Договору кошти, залучені від позикодавця як поворотна фінансова допомога, повертаються позичальником у строк не пізніше 12 жовтня 2024 року. Позичальник має право повернути допомогу достроково.

Строк повернення фінансової допомоги, установлений в пункті 2.4 цього договору, може бути продовжений за згодою сторін (пункт 5.2 Договору).

Повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів із каси підприємства позичальника (пункт 2.6 Договору).

У пункті 3.2 Договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,3% від суми неповерненої фінансової допомоги за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 4.2 Договору спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів.

У пункті 6.3 Договору сторони обумовили, що будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній у межах цього договору повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення або доставлені за місцезнаходженням сторін та вручені під підпис уповноваженої особи.

Сторони зобов`язані вчасно в письмовій формі повідомляти одна одну про зміну місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів та про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію цього договору та виконання зобов`язань по ньому (пункт 6.5 Договору).

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За правилами ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами. Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 «Договір позики» глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

Отже, за своїм змістом та правовою природою укладений Договір №11-01/24 від 12.06.2024 року є договором позики.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, на підтвердження укладення якого може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позичальнику визначеної грошової суми або кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

Згідно прибуткового касового ордеру №7 від 12.06.2024 року та квитанції до нього ПП «Онтаріо» прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 2 439 000,00 грн., підстава Договір №11-01/24 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.06.2024 року.

Факт надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги на користь ПП «Онтаріо» в сумі 2 439 000,00 грн. стороною Відповідача не заперечується.

Частинами 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України установлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

17.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся на адресу ПП «Онтаріо» з претензією №1/25 про повернення коштів та сплату пені за Договором №11-01/24 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.06.2024 року.

Вказану претензію направлено поштовим зв`язком 17.08.2025 року на юридичну станом на 17.08.2025 року адресу ПП «Онтаріо» (м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 75А, кв.6).

31.08.2025 року дане поштове відправлення було повернуто на адресу ОСОБА_1 з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання».

Отже, як встановлено Судом та не заперечується стороною Відповідача, станом на час розгляду справи ПП «Онтаріо» суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 2 439 000,00 грн. ОСОБА_1 не повернуто.

Невиконання ПП «Онтаріо» своїх зобов`язань за Договором №11-01/24 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.06.2024 року суперечить вимогам закону та даного договору.

Докази на підтвердження того, що строк повернення фінансової допомоги, установлений в пункті 2.4 Договору, було продовжено за згодою сторін (на підставі пункту 5.2 Договору) в матеріалах справи відсутні.

При цьому, Судом не приймаються до уваги посилання представника Відповідача на недотримання Позивачем порядку вирішення спорів та ненаправлення вимоги про повернення коштів, оскільки за договорами позики досудове врегулювання спору не передбачено як обов`язкове, і в разі настання строку виконання зобов`язання (повернення позики) відповідні зобов`язання підлягають виконанню.

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 дотримався досудового врегулювання, направивши на юридичну адресу Відповідача (яка станом на 17.08.2025 року значилась: АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням письмову претензію про повернення суми поворотної фінансової допомоги, яке повернулося на адресу Позивача за закінченням терміну зберігання.

Доводи представника Відповідача про зміну юридичної адреси ПП «Онатріо» не спростовують висновку про дотримання Позивачем порядку направлення претензії, оскільки зміна юридичної адреси Відповідача згідно інформації з відкритих джерел мала місце 26.08.2025 року, тобто пізніше дати направлення ОСОБА_1 письмової претензії Відповідачу.

Крім того, стороною Відповідача не надано Суду доказів дотримання ПП «Онатріо» вимогу пункту 6.5 Договору, яким сторін договору зобов`язано вчасно в письмовій формі повідомляти одна одну про зміну місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів та про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію цього договору та виконання зобов`язань по ньому.

Отже, сума поворотної фінансової позики в розмірі 2 439 000,00 грн. підлягає поверненню на користь Позивача. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 546-547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Згідно з частиною першою статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як вже зазначалось Судом, у пункті 3.2 Договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі 0,3% від суми неповерненої фінансової допомоги за кожний день прострочення.

У підп. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та на час розгляду справи триває.

Водночас, суд зазначає, що згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21 січня 2025 року у справі №751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22).

Отже, враховуючи зазначене, Суд наголошує, що аналіз положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що на Договір №11-01/24 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.06.2024 року, укладеного між сторонами, розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/8349/22.

Оскільки неустойка у розмірі 0,3% від розміру неповернутої суми фінансової допомоги нарахована Позивачем за період з 12.10.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні, то відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позичальник (відповідач) звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь позикодавця (позивача) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Доводи сторони Позивача, викладені у відповіді на відзив щодо наявності підстав для стягнення пені під час дії воєнного стану, оскільки сторонами обумовлено її розмір у Договорі вже під час дії воєнного стану не спростовують висновку суду про застосування у спірних правовідносинах п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, тобто норми закону, яка має вищу силу, аніж положення договору.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПП «Онтаріо» на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 2 165 832,00 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 8 019,07 грн.

Щодо заяви представника Відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн.

Ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких витрат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн. представником Відповідача надано відповідні докази.

Враховуючи складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд вважає наявними підстави для стягнення на користь позивача понесених витрат по сплаті правничої допомоги.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а також враховуючи встановлені процесуальним законом критерії співмірності процесуальних витрат, ціну позову та розмір задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір правничої допомоги та стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76-81, 89, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Онтаріо» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги та пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Онтаріо», код ЄДРПОУ 23925976, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму заборгованості за договором №11-01/24 про надання поворотної фінансової допомоги від 12.06.2024 року в розмірі 2 439 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Онтаріо», код ЄДРПОУ 23925976, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору в сумі 8 019,07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Приватного підприємства «Онтаріо», код ЄДРПОУ 23925976, витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.