Рішення № 137088050, 03.06.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №279/1665/26

Провадження № 2/279/1593/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м.Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., із секретарем судового засідання Райвахівською Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу №279/1665/26 за позовом ОСОБА_1 до Коростенської міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шостак Світлана Вікторівна, звернувся до суду з позовом до Коростенської міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно, який мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 28.03.2005, актовий запис №303.

З 2001 року позивач, хоча і був зареєстрований за іншою адресою, постійно проживав із ОСОБА_2 та здійснював догляд за батьком до дня його смерті. Вони вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.12.2025 року, яким встановлено факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить померлому на праві власності, що підтверджується відповідним дозволом на будівництво №49, а також договором на право будівництва та безстрокове користування земельною ділянкою, копії яких додано до позовної заяви. Заповіт батько позивача ОСОБА_2 не складав.

При зверненні до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Можарівської Н.В. щодо здійснення права на спадкування після смерті батька ОСОБА_2 заявник отримав відмову з підстав відсутності правовстановлюючого документа на зазначений житловий будинок, оскільки права власності на будинок за життя спадкодавець не зареєстрував.

Батько позивача ОСОБА_2 у 1953 році побудував будинок по АДРЕСА_2 . Після смерті батька спадщину прийняв позивач, який є сином спадкодавця, але право власності на будинок батько позивача за життя не оформив належним чином.

Той факт, що батько спадкодавець ОСОБА_2 побудував будинок по АДРЕСА_2 підтверджується дозволом на будівництво №49, листом відділу комунального господарства виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області та технічним паспортом, виданим після завершення будівництва.

У зв`язку з життєвими обставинами (тривалими хворобами, похилим віком) батько позивача ОСОБА_2 не встиг належним чином оформити право власності на житловий будинок. Згідно Інформаційної довідки Комунального підприємства «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 01.04.2025 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 , не зареєстровано.

На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок є неможливим, в зв`язку зі смертю спадкодавця ОСОБА_2 . Чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації права власності на нерухоме майно за померлою особою.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва. Батько позивача набув права власності на вказаний вище житловий будинок до 01.01.2004 року, тобто до дати набрання чинності ЦК України. Так, на дату побудови житлового будинку (1953 рік), питання набуття громадянами права власності та реєстрації будинків регулювалися «Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966 року, яка втратила чинність 13.12.1995 року (далі Інструкція від 31.01.1966 року), та «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР», затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року №45/5, яка втратила чинність 07.07.1994 року (далі - Інструкція від 31.10.1975 року). За змістом п.1 Розділу І Інструкції від 31.01.1966 року реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих.

Таким чином, з урахуванням викладеного, а також того, що обов`язкова реєстрація (інвентаризація) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ могла здійснюватися виконавчими комітетами місцевих рад, вважає, що дозвіл Відділу комунального господарства виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області на будівництво об`єкту нерухомого майна - житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , підтверджує належність будинку батькові позивача, як спадкодавцю.

Рішенням суду просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2026 року відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого та судового розгляду шляхом направлення судом та отримання судової повістки з ухвалою суду про відкриття провадження, 16.04.2025 року надіслав заяву про розгляд справи без його участі, у вирішенні питання покладається на розсуд суду, звернув увагу на необхідність отримання інформації щодо наявності інших спадкоємців. Правом подачі відзиву на позов не скористався, будь-яких інших заяв, заперечень, клопотань пов`язаних з розглядом справи до суду не надав.

Під час підготовчого провадження та проведення підготовчого засідання у даній справі вчинено підготовчі дії, передбачені ч.2 ст. 197 ЦПК України, зокрема, з`ясовано обсяг доказів, витребувано у приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Можарівської Наталії Володимирівни копії спадкової справи №49/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів під час розгляду справи по суті, визначено дату проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.04.2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 09:00 годин 03.06.2026 року.

Представник позивача адвокат Шостак Світлана Вікторівна 03.06.2026 року письмово повідомила про розгляд цивільної справи без участі сторони позивача. Зазначила, що позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач Коростенська міська рада про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання представника не направила, заперечень до суті позову, клопотань про відкладення розгляду справи не надала.

Повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши докази, подані стороною позивача та додатково витребувані судом, встановлено таке.

За правилами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу захисту невизнаного права власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років в м. Бердичіві Житомирської області помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28.03.2005 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції в Житомирській області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належний спадкодавцю житловий будинок АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_1 як рідний син померлого ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 19.08.1964 року Коростенським міським відділом ЗАГСу Житомирської області.

З 2001 року позивач, хоча і був зареєстрований за іншою адресою, постійно проживав із батьком ОСОБА_2 , здійснював догляд за батьком до дня його смерті. Вони вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.12.2025 року яким встановлено факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Дане рішення суду ніким не оспорювалось, набрало законної сили 06.01.2026 року і є чинним.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 на підставі вищевказаної норми закону.

Матеріалами витребуваної спадкової справи підтверджується, що 04.02.2026 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Можарівській Наталії Володимирівні заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , на підставі якої нотаріусом була заведена спадкова справа №49/2025.

З наданої суду копії спадкової справи №49/2025 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті був зареєстрований по АДРЕСА_2 . Згідно відомостей, що містяться в Реєстрі територіальної громади з померлим на день смерті за вищевказаною адресою інших зареєстрованих осіб не значиться. Спадкова справа містить заяву ОСОБА_3 (доньки померлого) про те, що встановлений 6-ти місячний строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька пропущений нею свідомо, на спадщину не претендує та не бажає звертатися до суду із заявою про надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, судом встановлено, що інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 немає.

28.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою щодо оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_2 , зокрема на житловий будинок АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На своє звернення від приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Можарівської Н.В. отримав лист за №72/02-14 від 04.02.2026 року зі змісту якого слідує про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний спадковий житловий будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно.

Згідно з інформаційною довідкою №72 від 01.04.2025 року, виданою КП «Коростенське МБТІ» слідує, що станом на 29.12.2012 року згідно інвентаризаційних та архівних матеріалів Комунального підприємства «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради державна реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_2 не проводилась.

З технічного паспорту, виготовленого інженером з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_4 слідує, що інвентаризація житлового будинку АДРЕСА_2 була проведена 27.01.2026 року (ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.2862412.5095129.20260127.91.0000.30). Загальна площа будинку складає 72,9 м2, житлова складає 43,9 м2 , реконструкцій або перепланувань не виявлено.

Договором на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 03.07.1952 року Житлове управління виконкому Коростенської міської ради депутатів трудящих надало ОСОБА_2 ділянку землі комунальної власності під індивідуальне будівництво одноповерхового будинку житлової площі по АДРЕСА_3 .

Дозволом № 49 на виконання робіт ОСОБА_2 затверджений проект генерального плану забудови будинку АДРЕСА_4 .

Інвентаризаційною справою та будинковою книгою підтверджується наявність житлового будинку на ім`я ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .

Виникнення права власності у спадкодавця на момент закінчення будівництва житлового будинку, регулювалося положеннями ЦК УРСР , Законом України "Про власність".

До правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство, зокрема набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.

Відповідно до п.40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано суду докази неможливості отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом в органах нотаріату, а також, що право власності спадкодавця позивача ОСОБА_2 на спадкове нерухоме майно, з приводу якого порушено спір, ніким не оспорено та не скасовано, тому наявні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 19, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Коростенської міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Шостак Світлана Вікторівна, адреса: Житомирська обл., Житомирський р-он, с.Оліївка, 8, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001298 видане 21.04.2022 року Радою адвокатів Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_4 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 ,

Відповідач: Коростенська міська рада Житомирської області, місце знаходження: 11501, м. Коростень, вул. Грушевського, буд. 22, Коростенський район, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 13576977.

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ