Рішення № 137087900, 02.06.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/2111/25

Провадження по справі №2/276/113/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

представника позивача Муравського В.В.,

представника відповідача Галагуза В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 558231 від 25.03.2021 в розмірі 106942.53 грн, з яких: 31455,34 грн - заборгованість по тілу кредиту, 43256,24 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 25.03.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №558231, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 31875,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит в строк до 25.03.2024 та сплатити проценти за користування кредитним коштами на умовах, визначених договору кредиту. ТОВ «Слон Кредит» належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту. У подальшому 26.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-11/2021, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 558231 від 25.03.2021, що укладений між ТОВ «Слон кредит» та позичальником. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 558231 від 25.03.2021, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та позичальником ОСОБА_1 . У порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконала, кредит у повному обсязі не погасила, у зв`язку з чим за нею рахується заборгованість станом на день звернення до суду з даним позовом в розмірі 106942.53 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 02.12.2025 року відкрито провадження за даним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19.02.2026 ухвалою суду витребувано у позивача розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів по рахунках боржника ОСОБА_1 .

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 03.03.2026 витребувано в АТ «ТАСКОМБАНК»: ідентифікаційні дані власника банківського рахунку НОМЕР_1 , чи відкрито рахунок на ім`я ОСОБА_1 ; докази зарахування на банківський рахунок кредитних коштів у сумі 25 500,00 грн; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за банківським рахунком НОМЕР_1 за період з 25.03.2021 по 30.03.2021 р; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 .

01.04.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з`явилася, відзив на позов до суду не надала, про поважні причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача - адвокат Галагуз В.В. не заперечив щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення фактично отриманих коштів у сумі 25500,00 грн. Водночас зазначив, що відповідач не отримувала кошти в розмірі 6375,00 грн, що є страховим платежем, а тому позивачем безпідставно враховано вказану суму в тіло кредиту, а також нараховано відсотки. Окрім цього, згідно з умовами договору вартість кредиту не перевищує 89608,23 грн, тоді як позивач протиправно просить стягнути заборгованість в сумі 106942,53 гривень. Також представник відповідача зазначив, що розрахунок заборгованості не містить інформації щодо розміру щоденного нарахування відсотків, а розмір відсотків не відповідає розрахунку заборгованості. Щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу, то, на переконання представника відповідача, він є завищеним, з огляду на те, що справи зазначеної категорії нескладні та поширені, не потребуть значних затрат часу на підготовку до їх розгляду. Відтак, просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Розглянувши справу, оцінивши доводи сторін, а також докази на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, 25.03.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №558231, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 31875,00 грн, строк кредиту - 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 25.03.2024 (включно) (а.с.43).

Вказаний договір підписаний відповідачем власноручним підписом, у відповідності до п. 8.3. кредитного договору.

Пунктом 1.5. договору кредиту передбачено, що відсоткова ставка за договором є фіксованою, а розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає:

- за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних);

- за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 127,31 % річних (п. 1.7. договору).

Відповідно до п. 1.8. кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 89608,23 гривень.

Згідно з п. 2.1 договору кредиту кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування:

- у розмірі 25000,00 гривень на рахунок споживача НОМЕР_3 або за реквізитами поточного рахунку чи іншого рахунку, реквізити якої надані Споживачем Товариству у будь-який спосіб;

- у розмірі 6375,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору.

Відповідно до п. 3.1. договору кредиту нарахування процентів за договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.4. договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний у графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 3.5 кредитного договору, сплата процентів за перший день користування кредитом, здійснюється споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.

Також, 25.03.2021 ОСОБА_1 було підписано заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту та графік платежів (а.сп. 57, 97, 70).

На підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 25000,00 грн, до позову додана копія платіжного доручення №4894 від 25.03.2021 (а.с.75).

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду АТ «Таскомбанк» надало інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 було відкрито рахунок НОМЕР_3 , на який 25.03.2021 здійснено безготівкове зарахування коштів у сумі 25500,00 грн (а.сп. 156).

Згідно виписки з рахунку НОМЕР_3 , що 25.03.2021 на даний рахунок було зараховано 25500,00 грн (а.сп.157).

З матеріалів справи слідує, що 26.11.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-11/2021, за умовами якого до останнього перейшло за плату право грошової вимоги до ряду позичальників, у тому числі й до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №558231 у розмірі заборгованості - 44678,20 грн, про що свідчить відповідний договір факторингу та реєстр боржників (а.с. 8-29).

Судом також встановлено, що 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр»» набуло право вимоги первісного кредитора до боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 (а.с.30-42).

Відповідно до реєстру боржників до вищевказаного договору, ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 74711,58 грн, з яких: 31455,34 грн - заборгованість за основним зобовязанням, 43256,24 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 49-52).

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором станом на 12.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 106942,53 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 31455,34 грн; заборгованість за відсотками на дату розрахунку 75487,19 грн, що слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 558231 від 25.03.2021 року (а.с.7, 124-131).

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписи частин 1, 3 статті 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 в належній формі уклала кредитний договір з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», отримала кредитні кошти, однак не в повному обсязі виконала передбачені кредитним договором обов`язки по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що у свою чергу відповідно до закону та умов договору порушило права первісного кредитора та його правонаступника.

Щодо доводів представника відповідача про те, що відповідач не отримувала кошти в розмірі 6375,00 грн, а тому позивачем безпідставно враховано вказану суму в тіло кредиту, а також нараховано відсотки, то суд вважає їх безпідставними.

Так, згідно з узгодженими умовами кредитного договору (п. 1.3. та п. 2.1 договору) сума кредиту (загальний розмір) складає 31875,00 гривень; кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування:

- у розмірі 25000,00 гривень на рахунок споживача НОМЕР_3 або за реквізитами поточного рахунку чи іншого рахунку, реквізити якої надані Споживачем Товариству у будь-який спосіб;

- у розмірі 6375,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору.

Водночас, відповідно до пункту 3.5 кредитного договору, з метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручає Товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.

Відтак, підписавши кредитний договір та графік платежів ОСОБА_1 погодилася, що кредитні кошти в сумі 31875,00 грн будуть їй надані у двох формах, а саме: 25500,00 грн - шляхом зарахування на її банківський рахунок та 6375,00 гривень - шляхом утримання суми зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню Споживачу. При цьому, саме на загальну суму кредиту сторонами погоджено нарахування відсотків.

Стосовно аргументів представника відповідача про те, що вартість кредиту не може перевищувати 89608,23 грн, як це визначено у п. 1.8. кредитного договору, то суд зауважує, що вказаним пунктом узгоджена орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору. Водночас, відсотки за користування кредиту нараховуються на залишок заборгованості (п.3.1. договору), а тому, враховуючи неналежне виконання позичальником умов договору щодо вчасної сплати тіла кредиту та відсотків, розмір загальної кредитної заборгованості може відрізнятися від орієнтовної вартості кредиту та суми кредиту, що вказаний у графіку платежів.

Твердження адвоката Галагуза В.В. про те, що розрахунок заборгованості не містить інформації щодо розміру щоденного нарахування відсотків, суд відхиляє, оскільки на виконання вимог ухвали суду позивачем надано детальний розрахунок заборгованості по договору №558231 від 25.03.2021, де наявні відповідні відомості (а.сп. 124-131). Водночас суд зазначає, що у графіку платежів визначено періодичність нарахування відсотків.

Окрім того, суд зауважує, що відсотки нараховані превісним кредитором та правонаступниками в межах строку кредитування, а відповідач розрахунок, виконаний позивачем, не спростувала, свій контррозрахунок суду не надала, як і доказів погашення заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

У свою чергу, відповідач не надала відзив та докази на спростування доводів позивача.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Оскільки відповідачем не виконано грошові зобов`язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором № 558231 від 25.03.2021 в розмірі 106942,53 грн обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом - 2422,40 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч.3 чт.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

При цьому, за визначенням п.6 ст.1 Закону інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ст.1 Закону).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Відповідно до ст.182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 року №159/5837/19.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги у даній справі суду надано заявку на надання юридичної допомоги №1638 від 01.10.2025, копію договору №01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», витяг з акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025, з яких слідує, що правова допомога надана на загальну суму 25000 грн.

Представник відповідача - адвокат Галагуз В.В. просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу , оскільки такий розмір є завищеним, з огляду на те, що справи зазначеної категорії нескладні та поширені, не потребуть значних затрат часу на підготовку до їх розгляду.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 звертала увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатське об`єднання надало позивачу усні консультації з вивченням документів, підготовило та склало позовну заяву про стягнення боргу для подачі до суду.

Враховуючи складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт, виконаних адвокатом, а також наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 25000 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт.

Судом враховано типовість категорії та невелику складність даної справи, що не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, зміст заявленої позивачем позовної вимоги, предмет спору.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №558231 від 25.03.2021 у розмірі 106942 (сто шість тисяч дев`ятсот сорок дві) гривні 53 (п`ятдесят три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.М. Збаражський