Рішення № 137087428, 03.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3564/25

2/215/349/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання Савельєвої Л.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 м. Кривого Рогу в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

08.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, в якій просить встановити факт, що позивач проживала однією сім`єю як жінка та чоловік із ОСОБА_8 , з 01.04.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебувала на його утриманні.

В обґрунтування позову вказує, що вона фактично з грудня 2022 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_8 , як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу за місцем реєстрації ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_8 добровільно пішов захищати Україну та проходив військову службу в ВЧ НОМЕР_1 та з травня 2022 року виконував визначені завдання у складі свого підрозділу на території Хорольської ОТГ. У вільний від виконання службових обов`язків час ОСОБА_8 перебував поза підрозділом, де у серпні 2022 познайомився з ОСОБА_1 на той час позивач була розлучена, а ОСОБА_8 ще перебував у шлюбі з ОСОБА_6 та мав від шлюбу неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Фактично шлюбні відносини ОСОБА_8 та ОСОБА_6 припинили з березня 2022, а саме вони проживали окремо, спільне господарство не вели, взаємних інтересів не мали.

Оскільки позивач з ОСОБА_8 проживали разом, останній перевіз до позивача одяг і особисті речі. Між ними були близькі довірливі стосунки, як у дружини та чоловіка, у них не було таємниць один від одного. Так, ОСОБА_8 розповів ОСОБА_1 про те, що він страждає від наркотичної залежності, на що остання всіляко допомагала, записала його на лікування до відповідних фахівців, купувала необхідні ліки.

З 27.04.2023 позивач, за наполяганням ОСОБА_8 , звільнилась з роботи та з цього часу перебувала на повному утриманні ОСОБА_10 . Також його батьки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 теж періодично матеріально підтримували їх.

06.07.2023 позивачем був сплачений штраф за ОСОБА_8 за скоєння ним адміністративного правопорушення в сумі 17000 грн. Також 11.07.2023 між ОСОБА_8 та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу. Надалі, ОСОБА_8 протягом служби 2022-2024, в своїх відпустках проводили з позивачем лише разом, їздили до батьків ОСОБА_1 та батьків ОСОБА_8 , де гостювали в родинному колі. Позивач не їздила тільки в останню відпустку, оскільки була вагітною, а лікарі не рекомендували далекі поїздки, однак дитина не народилась.

Позивач та ОСОБА_8 фактично виконували права та обов`язки подружжя, вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, спільно вирішували питання пов`язані з побутом, брали участь в утриманні житла та займалися його благоустроєм, дрібними ремонтами, піклувалися та дбали один про одного, що носило постійний та систематичний характер.

У травні 2024 ОСОБА_8 вибув у зону ведення бойових дій, але відносини між ними продовжили розвиватися, вони відправляли посилки один одному, вели постійно листування, планували одружитись та відсвяткувати весілля. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини ОСОБА_8 загинув. Про загибель позивач дізналася від матері ОСОБА_10 та в подальшому уточнила вказану інформацію у ВЧ НОМЕР_2 . Позивач пережила шок, глибоке потрясіння проте намагалася підтримати батьків загиблого. Враховуючи той факт, що позивач не перебувала в зареєстрованому шлюбі із загиблим ОСОБА_8 , остання позбавлена можливості отримати допомогу від держави, як дружина загиблого військовослужбовця, а для отримання зазначеної допомоги змушена звернутись до суду.

25.08.2025 на адресу суду від представника позивача, адвоката Долженко О.М. надійшла відповідь на письмові заперечення, в якій вона вказала, що Акт підтвердження фактичного місця проживання доданий позивачем до позовної заяви як додатковий документ для підтвердження певних обставин, складений був не «зі слів» позивача (як зазначено в Додаткових письмових запереченнях), а в її присутності головою ОСББ та сусідами, які були протягом зазначеного терміну реальними свідками теплих, ніжних, турботливих відносин ОСОБА_8 і ОСОБА_1 , притаманних подружжю, їх спільного проживання у квартирі позивачки, та які є законослухняними громадянами України, свідомими, неупередженими та чесними відносно загиблого ОСОБА_8 і його цивільної дружини ОСОБА_1 . Заперечення відповідачів і їх представника про те, що Акт підтвердження фактичного місця проживання від 08.08.2024 року на підтвердження місця проживання ОСОБА_1 із померлим ОСОБА_8 ще з 2022 року виданий після смерті ОСОБА_8 , тому не може підтверджувати, що останній за своє життя визнавав цей факт, взагалі є цинічним, абсурдним, позбавленим будь-якого здорового глузду, і відвертим глумлінням над світлою пам`яттю ОСОБА_8 . Приведене судження ґрунтується виключно на припущеннях, яке на даний час ОСОБА_13 , на жаль, ані підтвердити, ані спростувати не може, носить заздалегідь упереджений оціночний характер та виражає виключно особисте ставлення відповідачів і їх представника до взаємовідносин ОСОБА_1 і ОСОБА_8 , та абсолютне несприйняття ними факту спільного проживання цивільного подружжя.

Зазначає, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 достеменно знали, з якого терміну, з ким, і де мешкав їх син (колишній чоловік), крім того, батьки морально і матеріально підтримували сина і ОСОБА_1 . Вважає, що надане відповідачами та їх представником додаткове заперечення абсолютно не вписується в рамки загальноприйнятих людських цінностей та моралі, адже як можна відносно померлої людини навіть припустити, що вона проживала як подружжя з іншою людиною.

Представник погоджується з тим, що позивач ОСОБА_1 є особою ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто станом на день смерті ОСОБА_8 05.07.2024 року мала лише повних 45 років та була повнолітньою та працездатною особою, та мала можливість працювати, але, враховуючи стан здоров`я та за наполяганням ОСОБА_8 , із 27.04.2023 року звільнилася із роботи (заправна станція WOG, м.Хорол), та перебувала на повному утриманні ОСОБА_8 , отримувала від нього і його батьків грошову допомогу, яка була постійним і основним джерелом коштів на існування. ОСОБА_8 ніс усі витрати на купівлю майна спільного користування, сплачував комунальні платежі, купляв продукти харчування, ліки, одяг, речі першої необхідності, тощо. Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 були пов`язані спільним побутом. Крім того, ОСОБА_8 по мірі можливості періодично надавав своїй цивільні дружині грошові суми готівкою в розмірах від 500 до 10 000 гривень. Допомога не була випадковою, одноразовою, а виявлялася систематично протягом терміну їх спільного проживання як чоловіка і дружини, що свідчить про те, що ОСОБА_8 взяв на себе всю повноту турботи про утримання ОСОБА_1 . ОСОБА_8 , перебуваючи на військовій службі у Збройних Силах України, отримував грошове забезпечення, додаткову винагороду на період дії воєнного стану, грошову допомогу на оздоровлення та інші додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням його стану здоров`я та власних потреб, мав можливість надавати допомогу ОСОБА_1 , яка була постійною і виступала як основне джерело засобів для її існування. Окремо зазначає, що проходження особою військової служби, її реєстрація та постійне проживання у військовій частині, не можуть свідчити про те, що сторони не перебували у фактичних сімейних відносинах, не вели спільний бюджет та господарство, оскільки вказують лише на виконання відповідачем свого військового обов`язку.

Стислий виклад заперечень відповідача.

12.08.2025 на адресу суду від представника відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , адвоката Щербачов А.П. надійшли додаткові пояснення, в яких він вказав, що Акт підтвердження фактичного місця проживання від 08.08.2024 року на підтвердження місця проживання ОСОБА_1 із померлим ОСОБА_8 ще з 2022 року, виданий: 1) після смерті ОСОБА_8 , тому не може підтверджувати, що останній за своє життя визнавав цей факт; 2) складений зі слів позивача, як заінтересованої у цій справі особи, та сусідів, які про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази судом не попереджались. Також вказує, що позивач ОСОБА_1 , є: особою ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто остання станом на день смерті ОСОБА_8 05.07.2024 було лише повних 45 (сорок п`ять) років, тобто вона була повнолітньою та працездатною особою (належні, допустимі докази протилежного (відповідні довідки МСЕК про наявність у позивача І чи ІІ групи інвалідності тощо) у матеріалах цієї справи відсутні, мала можливість працювати, але на свій розсуд не працювала та не отримувала будь-який дохід (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача суду не надані, остання інформація про роботу та доходи позивач визначає по квітень 2023. Тому, при вищевикладених фактичних обставинах цієї справи, не погоджується із доводами позову позивача про те, що перерахування коштів загиблим ОСОБА_8 на розрахунковий рахунок позивачки без зазначення призначення платежу взагалі може свідчити про те, що позивач могла бути та була утриманцем ОСОБА_8 на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_4 та одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї позивача ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів для існування на день смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 . З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у період з 01 квітня 2023 року до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебувала на утриманні є недоведеним, у зв`язку з чим позовна заява не підлягає задоволенню.

Заяви, клопотання учасників справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги. Пояснила, що вона познайомилася із ОСОБА_8 наприкінці серпня 2022, а з грудня 2022 вони почали мешкати разом в її квартирі. Весь вільний від служби час ОСОБА_8 проводив разом з нею, вони мали спільний бюджет. Відповідачі, які є батьками ОСОБА_8 періодично допомагали їм фінансово. Оскільки ОСОБА_10 взяв на себе обов`язок із забезпечення їх сім`ї та наполіг на тому, щоб вона звільнилася з роботи, то з часу її звільнення, вона перебувала на повному утриманні ОСОБА_8 . З батьками ОСОБА_10 у неї склалися гарні відносини, як і у ОСОБА_10 з її батьками. Відповідачам відомо, що вони з ОСОБА_10 мешкали разом, вели спільний побут та хотіли укласти шлюб. Пояснила, що вона має сина, з яким в ОСОБА_10 були дуже близькі відносини. Вона мала свої заощадження на навчання сина, які вона вклала в лікування ОСОБА_10 від наркотичної залежності. Також пояснила, що вона була знайома з побратимами ОСОБА_10 , які вважали її дружиною ОСОБА_10 . Вважає, що мешкали із ОСОБА_8 однією сім`єю, як чоловік та дружина, вели спільний побут та мали спільний бюджет, батьки ОСОБА_10 називали її донькою та завжди у всьому підтримували, тому просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача, адвокат Долженко О.М. в судовому засіданні просила позов задовольнити.

Представник позивача, адвокат Пугач С.В. в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає.

Відповідачі ОСОБА_5 , законний представник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 14.11.2025 вказала, що позов не визнає, бо позивач була коханкою загиблого сина, а не дружиною. Пояснила, що позивач дійсно приїздила до них в гості один раз, син представив ОСОБА_14 як свою дівчину. ОСОБА_10 до березня 2023 року був одружений та перебував на зв`язку із своєю сім`єю. Коли приїздив у відпустку жив у них, але ходив до дружини ОСОБА_6 щоб помиритися, постійно проводив час із дитиною. Пояснила, що навіть перед загибеллю ОСОБА_10 телефонував дружині і спілкувався з нею. Крім того зазначає, що постійно надсилала сину гроші на лікування, оскільки позивач постійно скаржилася, що ОСОБА_10 не дає ні копійки, тому вона і чоловік ОСОБА_5 допомагали фінансово. Про те, що син не мав наміру одружуватися на позивачу їй відомо достименно, оскільки ОСОБА_10 щодня телефонував до неї та казав, що між ним та ОСОБА_14 щось не те відбувається. Зазначає, що перша дружина сина постійно перебуває з нею та чоловіком на зв`язку, навіть приїхала з Норвегії разом із донькою на похорон ОСОБА_10 , була на 9 днів, а позивач не приїздила ні разу, лише приїхала в день похорон та поїхала одразу. Також пояснила, що її син знав позивача 1 рік та 2 місяці, інколи ходив до неї на побачення, коли відпускали, оскільки він був на службі та перебував у військовій частині, і не міг він щодня проживати у позивача, бо він військовий, який повинен бути у військовій частині.

Представник відповідачів, адвокат Щербачов А.П. в судовому засіданні просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник відповідача, Міністерства оборони України, ОСОБА_15 в судове засідання не з`явився, 17.06.2025 через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі, в яких просив проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_16 в судове засідання не з`явився, 30.07.2025 через канцелярію суду подала письмові пояснення в яких вказала, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження спільного проживання сторін, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, спільні фотокартки не містять інформації щодо предмета доказування, а тому, як і покази свідків, не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту. Також надала заяву в якій просить проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 11-00 год. 07.07.2025, за правилами загального позовного провадження.

28.05.2025 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

07.07.2025 ухвалою суду залучено до участі в цивільній справі в якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Ухвалою суду від 09.09.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12-00 год. 02.10.2025.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.03.2023 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було розірвано, що підтверджується копією рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2023 по справі №215/100/23 (т.1 а.с. 15).

Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу №16182508048 від 10.07.2025 ОСОБА_1 отримувала доходи: за квітень та травень 2023 від ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», за червень-травень 2024 відсутня інформація про доходи, за червень та липень 2024 від ПП «ФУДЗМАРТ», що також підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_3 (т. 2 а.с. 12, т. 1 а.с. 29).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08.08.2024, підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_2 , та депутатом міської ради, останні підтверджують, що ОСОБА_8 проживав без реєстрації з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 2022 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , вели спільне господарство та мали власний побут. При огляді квартири було виявлено особисті речі ОСОБА_8 (т.1 а.с. 23).

До матеріалів справи додано копію медичної картки амбулаторного хворого від 14.11.2023 ОСОБА_8 , копію рецепта №389 від 14.11.2023 про призначення ОСОБА_8 , лікування виданих ПП ОСОБА_17 м. Черкаси (т.1 а.с. 26-27, 28).

Згідно платіжної інструкції №Р24А1508436595D9317 від 29.07.2023 ОСОБА_8 перерахував ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 17050 грн., платіжної інструкції №Р24А1465149098D3300 від 18.07.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 10050 грн.; платіжної інструкції №Р24А955614002D62390 від 15.03.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 5025,13 грн.; платіжної інструкції № Р24А8686896D39378 від 21.02.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 10050 грн., платіжної інструкції №Р24А1510505542D2003 від 30.07.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 7000 грн., платіжної інструкції №Р24А1611709460В6833 від 24.08.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А1613099569 D6100 від 24.08.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 4020,10 грн., платіжної інструкції №Р24А1675082996D4600 від 10.09.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 4020,10 грн., платіжної інструкції №Р24А1789293924 D5567 від 07.10.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 15050 грн., платіжної інструкції №Р24А1969973155D6837 від 18.11.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А1971282168D5527 від 19.11.2023перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А1974057463D6785 від 20.11.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 1005,03 грн., платіжної інструкції №Р24А2014871956D0832 від 30.11.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 4020,10 грн., платіжної інструкції №Р24А2020266492D0827 від 01.12.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 2512,56 грн., платіжної інструкції №Р24А2040044463D7327 від 05.12.2023 перерахував грошові кошти в розмірі 4924,62 грн., платіжної інструкції №Р24А2229191137D8737 від 20.01.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 8040,20 грн., платіжної інструкції №Р24А2232334862D8856 від 21.01.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 502,51 грн., платіжної інструкції №Р24А2479150163D9520 від 18.03.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А2591178675D8390 від 14.04.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 2010,05 грн., платіжної інструкції №Р24А2635873575D5680 від 23.04.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 502,51 грн., платіжної інструкції №Р24А2704415471D4586 від 10.05.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 7035,18 грн., платіжної інструкції №Р24А2857433354D2339 від 14.06.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 5025,13 грн., платіжної інструкції №Р24А2876077753D2763 від 18.06.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 1005,03 грн., платіжної інструкції №Р24А652147695D90514 від 26.12.2022 перерахував грошові кошти в розмірі 400 грн., платіжної інструкції №Р24А2881076370D0376 від 19.06.2024 перерахував грошові кошти в розмірі 5025,13 грн. (т.1 а.с. 30-54).

Крім того, додано платіжну інструкцію №9310-8405-1145-9780 від 06.07.2023, згідно якої ОСОБА_8 сплатив 17000 грн. (т.1 а.с. 57, 58).

Згідно виписки із медичної картки від 23.02.2024, виданої КНП «Хорольська МЛ», у ОСОБА_1 відбувся самовільний аборт в ходу в малому терміні вагітності. Також згідно протоколу операції від 02.02.2023, ОСОБА_1 було проведено операцію (т.1 а.с. 60, 61, т. 2 а.с. 11).

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу 5347/2023/3927436 від 11.07.2023 ОСОБА_1 за дорученням продавця ОСОБА_8 передала у власність собі транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT н.з. НОМЕР_4 , що також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (т.1 а.с. 55, 56).

До матеріалів справи позивачем додано фотокартки з ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 63-66).

З доданих експрес-накладних від 13.06.2024, 12.06.2024, 24.05.2024 ТОВ «НОВА ПОШТА» вбачається, що ОСОБА_1 направляла в м. Костянтинівка Донецької обл. ОСОБА_8 продукти харчування, одяг та товари для дому (т.1 а.с. 67).

Також, до матеріалів справи позивачем додано у вигляді елктронного доказу фотокопії листування в застосунку Вайбер з ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , з «Коханим», ОСОБА_20 , Юля, Мама Льошина ДВД диск, на якому містяться особисті відеозаписи ОСОБА_8 та його фотокартки (т.1 а.с. 17-22, 24-25, 68-87, 89, 92, т. 2 а.с. 10, 13, т. 2 а.с. 95-148).

Згідно сповіщення сім`ї №МПЗ/7542 від 09.07.2024 направленого на ім`я ОСОБА_3 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , поблизу н.п. Андріївка, Бахмутського району, Донецької області, що також підтверджується довідкою про причину смерті №3104м/1202с від 10.07.2024 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 12.07.2024(т.1 а.с. 88, 90, 91).

Також позивачем до матеріалів справи додано копію фіскального чеку про оплату гриль в розмірі 2999 грн. без зазначення відомостей про платника (т. 2 а.с. 9).

З долученої представником відповідачів відповіді №554 від 10.02.2026 наданої т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_21 вбачається, що знаходження військовослужбовця на території військової частини є однією з форм виконання обов`язку військової служби та входить до переліку обставин, за яких військовослужбовець вважається таким, що виконує такі обов`язки. Перебування військовослужбовця поза межами військової частини вважатиметься виконанням обов?язку військової служби у разі перебування його в цей час в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, у разі якщо перебування поза військовою частиною відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника) або пов`язане з виконанням обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Щодо того чи передбачає розпорядок дня військовослужбовця під час проходження військової служби можливість проживання та проведення вільного часу з цивільними особами, що дало б можливість стверджувати про можливість проживання однією сім?єю як жінка та чоловік в розумінні цивільного законодавства України, повідомлено, що зазначене питання є суб?єктивним, а відповідь на нього є оціночним судженням, що належить до компетенції відповідних судів в кожному конкретному випадку і військовою частиною НОМЕР_1 тлумачитись не може. Військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником інформації щодо володіння Міністерством оборони України відомостями про особливий режим несення військової служби військовослужбовців у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.04.2023 по 05.07.2024 року, а саме розміщення військовослужбовців у населених пунктах з цивільними особами, а тому надати відповідь на запит в даній частині не надається можливим. Додатково повідомляють, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2024 року №158 старший солдат ОСОБА_22 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту та вибув для подальшого проходження служби у Збройних Силах України (т.3 а.с.28-29).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні ОСОБА_8 , оскільки позбавлена можливості отримати допомогу від держави, як дружина загиблого військовослужбовця.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_8 , виконуючи військовий обов`язок загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , поблизу н.п. Андріївка, Бахмутського району, Донецької області, що підтверджується сповіщенням сім`ї №МПЗ/7542 від 09.07.2024 направленого на ім`я ОСОБА_3 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідкою про причину смерті №3104м/1202с від 10.07.2024 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 12.07.2024(т.1 а.с. 88, 90, 91).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року, зокрема, ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, ч. 1 ст. 16-1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян РФ або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

В абзаці 1 ч. 2 ст. 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст.3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю, в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян РФ або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Так, позивачем до матеріалів справи додано платіжні інструкції, з яких вбачаються перерахування ОСОБА_8 для ОСОБА_1 коштів (т.1 а.с. 30-54).

Також, позивачем додано копії листування з ОСОБА_8 в месенджері WhatsApp (т. 1 а.с. 68-87), копії експрес-накладних від 13.06.2024, 12.06.2024, 24.05.2024 ТОВ «НОВА ПОШТА» з яких вбачається, що ОСОБА_1 направляла в м. Костянтинівка Донецької обл. ОСОБА_8 продукти харчування, одяг та товари для дому (т.1 а.с. 67).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , який є батьком позивача, пояснив, що в кінці листопада 2022 року його донька познайомила з ОСОБА_24 , з яким вона зустрічалася. Вказав, що ОСОБА_10 у нього просив руки його доньки . ОСОБА_10 був постійно на службі, добу був на чергуванні, а дві в підрозділі. Також вказав, що ОСОБА_10 забезпечував його доньку матеріально, іноді він також допамагав їм, давав кошти зі своєї пенсії, давав продукти харчування. В січні 2024 року ОСОБА_10 був у відпустці, не отримав грошей, не міг поїхати до батьків, тому він дав ОСОБА_10 гроші.

Свідок ОСОБА_25 , яка є подругою позивача, в судовому засіданні пояснила, що 29.08.2022 позивач сказала їй, що познайомилася з ОСОБА_10 та з грудня 2022 вони почали жити разом. Вони разом відвідували батьків як ОСОБА_14 , так і батьків ОСОБА_10 . В них були гарні відносини, ОСОБА_10 зробив позивачу пропозицію та вони хотіли одружитися. У вільний від служби час позивач з ОСОБА_10 були постійно разом, жили однією сім`єю.

Також, свідок ОСОБА_26 , яка є подругою позивача, в судовому засіданні пояснила, що в 2022 році ОСОБА_10 приїхав до них на заправку, де познайомився з ОСОБА_14 та почав приїздити до неї. Ближче до нового року 2022, в грудні, вони почали проживати разом в її квартирі, він возив ОСОБА_14 на роботу, вони були на вихідних завжди разом, проводили разом час у відпустці, їздили до батьків ОСОБА_10 та сестри. Вона ходила до них в гості та бачила, що в квартирі знаходились особисті речі ОСОБА_10 . У них був спільний бюджет та ОСОБА_14 не працювала.

Свідок ОСОБА_27 , який разом служив із ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснив, що в листопаді-грудні 2022 ОСОБА_10 познайомився з позивачем. Потім ОСОБА_10 підійшов до командира взводу та пояснив, що хоче жити з ОСОБА_1 , на що командир погодився. Свідок вказав, що ОСОБА_10 називав батьків позивача "батьками". Також вказав, що ОСОБА_10 мав намір одружитися з позивачем. Вони разом їздили до його батьків. Свідок пояснив, що в їх частині було дозволено не перебувати постійно в частині, можна було проживати в місці, якщо там є де жити. Вказав, що загиблий ОСОБА_10 приїздив на ранкове та вечірнє шикування, ходив в наряд, іноді приїздив виконувати господарські роботи.

Проаналізувавши покази вказаних свідків, листування та спільні фотографії, слід зазначити, що вказані докази не є достатніми, на підставі яких суд може встановити факт проживання однією сім`єю саме як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19).

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18).

Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18).

Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18); від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18); від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

Відеодокази, надані позивачем, на яких містяться відео, записані самим загиблим ОСОБА_8 також не підтверджують факту проживання однією сім`єю саме як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Слід також звернути увагу на відповідь ВЧ НОМЕР_1 , т.3, а.с.28-29, в якій зазначено, що знаходження військовослужбовця на території військової частини є однією з форм виконання обов`язку військової служби та входить до переліку обставин, за яких військовослужбовець вважається таким, що виконує такі обов`язки.

Так, загиблий ОСОБА_8 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та повинен був виконувати вимоги Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова частина про невиконання ОСОБА_8 вимог вказаного Закону відомостей не надавала, що ставить під сумнів можливість постійного знаходження ОСОБА_8 разом із позивачем та під сумнів пояснення позивача, з приводу того, що ОСОБА_8 перебував у військовій частині лише добу, в яку чергував, а дві доби був разом із нею в неї вдома.

Таким чином, проаналізувавши надані докази та покази свідків, суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх доказів, на підтвердження факту проживання однією сім`єю саме як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Щодо факту перебування позивача на утриманні у загиблого ОСОБА_8 слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази щодо розміру доходів загиблого ОСОБА_8 , а також щодо розміру допомоги та її систематичності надання позивачу з боку ОСОБА_8 , тобто за відсутності загального розміру доходу, який отримував загиблий, суд позбавлений можливості встановити чи значну частину своїх доходів він перераховував позивачу та систематичність такого перерахунку.

Крім того, з наданих до суду листувань в месенджерах позивача з родичами загиблого вбачається, що остання акцентує увагу на тому, що загиблий ОСОБА_8 постійно брав кредити для життя, які погашали його батьки. В тому числі в одному з листувань позивач вказує, що вона брала кредит для проживання на своє ім`я (т. 2 а.с. 95-148).

Позивачем в судовому засіданні також не заперечувався факт надання допомоги як її батьком так і батьками загиблого.

Вказані обставини, в своїй сукупності та в сукупності із показами сторін та свідків, які в судовому засіданні пояснювали, що позивачу надавали допомогу як її батько так і батькі загиблого, вказують на відсутність підтав для встановлення факту перебування позивача на утриманні загиблого ОСОБА_8 .

Аналізуючи вищевикладені норми права, заслухавши пояснення позивача, відповідача та свідків, проаналізувавши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено достатніми доказами ведення спільного із загиблим ОСОБА_8 господарства, не доведено наявність саме спільних витрат та спільного бюджету, не доведено купівлю майна для спільного користування та приймання спільної участі у витратах на утримання житла, його ремонт, та інших обставин, які могли б засвідчити реальність сімейних відносин, не надано доказів того, що матеріальна допомога загиблого ОСОБА_8 була постійним і основним джерелом засобів до існування позивача ОСОБА_1 , тому на думку суду правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, який був сплачений при зверненні до суду не відшкодовується.

На підставі ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 3 СК України, керуючись ст.ст.12, 16, 43, 49, 80, 81, 133, 141, 259, 315, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено, проголошено та підписано 03 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .

Законний представник відповідача: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ,РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Міністерство оборони України, місцезнаходження за адресою: 03168, місто Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 .

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 .

Суддя: