Ухвала суду № 137086662, 01.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16064/25

Провадження № 1-кп/201/37/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ)

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 62025170030016900 від 22 серпня 2025 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 62025170030016900 від 22 серпня 2025 року, і реєстр матеріалів досудового розслідування у відношенні ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, оскільки останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, тож, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання. Обвинувачений, будучи особою, яка на підставі статутів Збройних Сил України, взявши на себе зобов`язання знаходитися на території місця дислокації свого військового підрозділу або у місці, визначеному його командирами, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю, порушив ці зобов`язання, що є підставою для того аби визнати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання таким, що не може бути застосований до особи, яка своєю поведінкою вже продемонструвала зневагу до уповноважених осіб Збройних Сил України, під чиїм контролем мав знаходитися як підлеглий їм військовослужбовець. Існує реальна можливість повторного вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 407 КК України, або вчинення злочину, передбаченого ст. 408 КК України, оскільки протягом тривалого часу без поважних причин обвинувачений на військовій службі не поновився та проводив час на власний розсуд. Обвинувачений легальних джерел доходу не має, що унеможливлює забезпечення його існування у законний спосіб, крім того, він раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Також, вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають триманню під вартою. Більш м`які запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. Також, сторона обвинувачення вважає, що альтернативна застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з огляду на суспільних інтерес скоєного злочину, існування обґрунтованих ризиків, а також з урахуванням стадії судового розгляду, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений заперечував проти клопотання.

Захисник підтримала позицію свого підзахисного та просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобового або і нічний час, ураховуючи стан здоров`я обвинуваченого та необхідність йому відмовити.

Суд, заслухавши думку учасників справи, вивчивши клопотання прокурора, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Між тим, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд ураховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Тож, тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, а також те, що обвинувачений, будучи військовослужбовцем, може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також суд ураховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

На даній стадії судового розгляду встановлено, що підставою продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 , тяжкість кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, а також те, що ризики, які були встановленні при обранні запобіжного заходу та подальшого продовження строків тримання під вартою, не відпали, окрім ризику впливу на свідків, оскільки всі свідки під час судового розгляду були допитані.

З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винним у інкримінованому злочині, обвинувачений може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити нові правопорушення, що виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. У зв`язку з цим, а також враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає за можливе визначити заставу в розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень.

За таких обставин суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, підлягає задоволенню.

При цьому, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, оскільки стороною захисту не доведена можливість виконання обвинуваченим відповідних процесуальних вимог у разі застосування домашнього арешту.

Отже, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 176, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 30 липня 2026 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим передбачених КПК України обов`язків, у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 )

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу, а обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Повний текст ухвали складений та проголошений о 13 годині 45 хвилин 02 червня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1