Рішення № 137086343, 29.05.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/4599/25

Провадження № 2/165/434/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Нововолинську, в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

29 грудня 2025 року представник ТОВ «Коллект центр» - керівник Ткаченко М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05 вересня 2021 року між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №5144207, а 15 вересня 2021 року між тими ж сторонами укладений договір №101123821. Також, 06 вересня 2021 року між ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 був укладений договір №77548186. Договори підписані відповідачем у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію". Первісні кредитори свої зобов`язання за договорами виконали в повному обсязі, надали можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами, однак відповідач ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству та умовам договорів, належним чином обов`язки перед фінансовими установами не виконав та має прострочену заборгованість. 15 грудня 2021 року був укладений договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до якого ТзОВ "Мілоан" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5144207. 10 січня 2023 року був укладений договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ "Мілоан" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5144207. 22 лютого 2022 року був укладений договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77548186. 17 грудня 2021 року був укладений договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до якого ТзОВ "Мілоан" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101123821. 10 січня 2023 року був укладений договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №77548186, №101123821. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за договорами, за ними рахується заборгованість у розмірі 107824,30 грн. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект центр» заборгованість за договорами №5144207, №77548186, №101123821, в розмірі 107824,30 грн. та понесені судові витрати по справі, що включають 25000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Представник позивача ТзОВ «Коллект центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви та в окремо поданому клопотанні, на підставі ч.3 ст.211 ЦПК України, просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Не заперечив щодо заочного розгляду справи (зворот а.с.8, 200).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про надіслання поштового відправлення (а.с.199).

Згідно з ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 05 вересня 2021 року між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №5144207 (а.с.34-38).

Згідно з умовами договору сума кредиту (загальний розмір) становила 5900 грн. (п.1.2. договору). Кредит надавався строком на 30 днів з 05 вересня 2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії обумовлений 05 жовтня 2021 року (п.1.4.)

Комісія за надання кредиту, згідно з п.1.5.1, становила 649 грн., яка нараховується за ставкою 11 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.6. стандартна процентна ставка за користування кредиту становила 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Умовами кредитного договору також передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на його картковий рахунок. Відповідно до розділу 2, сторонами також узгоджені умови щодо сплати коштів за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на мобільний телефон відповідача. Більше того, відповідно до п.6.5. договору сторони погодили, що підписаний договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому цивільним та господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).

Встановлені судом фактичні обставини у справі підтверджують те, що між сторонами договору було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з розрахунком (а.с.48-51, 151-152), заборгованість за договором №5144207 від 05 вересня 2021 року, станом на день подачі позову до суду становить 47406,50 грн., що включає 5900 грн. заборгованості за тілом кредиту, 40857,50 грн. заборгованості за процентами та 649 грн. комісії.

Крім того, судом встановлено, що 15 вересня 2021 року між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №101123821 (а.с.11-15).

Згідно з умовами договору сума кредиту (загальний розмір) становив 5000 грн. (п 1.2. договору). Кредит надавався строком на 30 днів з 15 вересня 2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії обумовлений 05.10.2021 (п.1.4.)

Комісія за надання кредиту, згідно з п.1.5.1, становила 1000 грн., яка нараховується за ставкою 20 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.6. стандартна процентна ставка за користування кредиту становила 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Умовами кредитного договору також передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на його картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами також узгоджені умови щодо сплати коштівза кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на мобільний телефон відповідача. Більше того, відповідно до п.6.5. договору сторони погодили, що підписаний договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Підписавши анкету-заяву на кредит та паспорт споживчого кредиту, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування (а.с.17).

Встановлені судом фактичні обставини у справі підтверджують те, що між сторонами договору було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з наданим розрахунком (а.с.26, 53), заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором №101123821 станом на день подачі позову до суду становить 39750 грн., що включає 5000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 33750 грн. заборгованості за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги (10.01.2023), а також 1000 грн. комісії.

Також, в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 06 вересня 2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77548186 (а.с.27).

Згідно п.1. договору позикодавець зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п.2 договору загальний розмір наданої позики становить 6100 грн, що включає в себе кошти, надані позичальнику за основним договором позики, а також додатково надані кошти (у разі наявності) на підставі укладених між сторонами додаткових угод до договору. Процентна ставка становить 1.99% (знижена процентна ставка) та 2,70% (нараховується за понадстрокове користування), яка нараховується за кожен день користування позикою. Відповідно до договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license.

Відповідно до положень договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідно до п.6.5. правил надання грошових коштів у позику ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів (а.с.28-33).

Згідно з наданим фінансовою установою розрахунком (а.с.50,54), заборгованість за договором №77548186 становить 20667,80 грн., що включає 6100 грн. заборгованості за тілом кредиту, 14566,80 грн. заборгованості за процентами, 1 грн. 3% річних.

15 грудня 2021 року був укладений договір факторингу №15/15-2021-22 від 15.12.2021, відповідно до якого ТзОВ "Мілоан" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5144207 (а.с. 55-70), а 17 грудня 2021 року було укладено договір факторингу за №17/12-2021-62, відповідно до якого ТзОВ «Мілоан» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами позичальників, в тому числі за договором №101123821 (а.с.72-87).

22 лютого 2022 року був укладений договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТзОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77548186 (а.с.88-104). За договором факторингу №10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №5144207, №101123821, №77548186 (а.с.105-134).

За змістом ст.626, ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Вказані договори, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, укладено на сайті первісних позикодавців, ОСОБА_1 підписав їх одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS повідомленні, тобто без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства з введенням логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договори сторонами не могли бути укладені.

Щодо заявлених вимог про нарахування відсотків ТзОВ «Вердикт Капітал» (новим кредитором), суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ухвалюючи рішення у справі, суд враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до умов договорів кошти надавалися відповідачу у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які були надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п.6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012).

З огляду на зазначені норми, відсотки нараховані новим кредитором за договором №5144207 у розмірі 20945 грн. та в розмірі 17250 грн. за договором №101123821 необґрунтовані та стягненню не підлягають.

Більше того, суд враховує, що позивач не долучив достатніх та належних доказів про щоденне нарахування відсотків у зазначених розмірах.

Також, з огляду на те, що отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кошти у добровільному порядку та в повному обсязі ним не були ним повернуті, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за спірними договорами №5144207, №101123821, №77548186, у загальному розмірі 69629,30 грн.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Суд враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, реальність та розумність їхнього розміру, ціну позову та з врахуванням усталеної практики у даній категорії справи, заявленого відповідачем клопотання про зменшення таких витрат, приходить до висновку що розмір витрат на правову допомогу адвоката у даній справі, який підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача і підтверджений документально (а.с. 143-150), підлягає зменшенню до 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням того, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання, зміст позовної заяви та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат (1-2 години роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви у кредитній справі), а з наданої копії договору та акту вбачається постійне представництво адвокатом позивача і в інших подібних справах.

Суд також звертає увагу сторін на те, що компенсація судових витрат не повинна перетворюватися на спосіб додаткового збагачення фінансових установ за рахунок людей з мінімальними доходами в період воєнного стану.

Також, в силу ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, суд стягує понесені позивачем та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1574,56 грн., що підтверджується документально (а.с.10).

Керуючись ст.4, ст.12, ст.13, ст.76, ст.81, ст.141, ст.258, ст.259, ст.265, ст.268, ст.274, ст.275, ст.276, ст.277, ст.278, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.509, ст.510, ст.526, ст.546, ст.611, ст.625, ст.1050, ст.1054, ст.1055 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, м. Київ) загальну заборгованість за договорами №5144207, №101123821, №77548186, у загальному розмірі 69629 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд.3, офіс 306, м. Київ) судові витрати по справі, а саме 1574 (одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири) грн. 30 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4574 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 56 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк