Рішення № 137086005, 03.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/9452/25

Провадження № 2/159/857/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Губара В.Є.,

з участю секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №154401 від 23.09.2024 у розмірі 33309,81 грн, з яких: 18750,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13758,81 грн. заборгованість за відсотками, 801,00 грн заборгованість за комісією, а також 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу і 2422,40 грн судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що 23.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №154401 відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 18750,00 грн на строк 126 днів, а відповідач, отримавши кредит, зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Відповідач, отримавши кредит, умови договору не виконала та кошти не повернула. У зв`язку з викладеним за вказаним кредитним договором відповідач має заборгованість перед позикодавцем у сумі 33309,81 грн. 06.02.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу № 06022025. Згідно реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2025 до Договору факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 06.03.2025 до Договору факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до відповідача. У зв`язку з викладеним позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

26.02.2026 представник відповідача - адвокат Кучер А.А. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, належність вказаного у договорі телефонного номеру відповідачу на дату його укладання, направлення такого ідентифікатора відповідачу на вказаний номер. Позивачем на підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за договором не надано доказів, які достоменно підтверджують безготівковий переказ коштів із рахунку ТОВ «КРЕДІПЛЮС» на рахунок відповідача. Долучена довідка №3880/30-10 від 30.10.2025 не є документом первинного бухгалтерського обліку, яка б підтверджувала факт переказу коштів на рахунок відповідача, а є внутрішнім документом фінансової установи. Не погоджується із п.2.5 Договору №154401, де зазначено, що комісія за надання кредиту складає 3750,00 грн за здійснення кредиту, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору, вважає такі положення нікчемними. Надання грошових коштів за укладенням кредитного договору є обов`язком фінансової установи і виконання такого обов`язку не може обумовлювати будь-якою зустрічною оплатою (ст. 1054 ЦК України). Зазначений тип комісії «за управління та обслуговування кредиту» у розмірі 801,00 грн у період воєнного стану не відповідає зазначеним вимогам Закону. Вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн є завищеними та не підлягають відшкодуванню.

27.02.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, згідно якої вважає заперечення представника відповідача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду на укладання кредитного договору шляхом направлення повідомлення Товариству відповідно до абз.2 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом одноразового ідентифікатору та натисненням «відправити/підписати», яка стає активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачу в смс-повідомленні. Тобто, відповідач підписав договір електронним підписом - одноразовим ідентифікатором. З метою підтвердження перерахування коштів первісним кредитором відповідачу на підставі договору, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів На підтвердження розміру витрат на правничу допомгу до матеріалів справи разом із позовом долучено свідоцтво адвоката, довіреність позивача, договір про надання правової допомоги, додаткова угода до договору. акт прийому-передачі виконаних робіт.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, письмово клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача до суду 27.05.2026 надійшло клопотання про розгляд справи за його та відповідача відсутності.

Судом 27.05.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи його складення відкладено, проголошення судового рішення призначено на 13.00 годину.03.06.2026.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит№154401 підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання вимог вказаного Закону відповідачка зареєструвалася на сайті кредитодавця, пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, приєдналася до публічної частини, прийняла умови індивідуальної частини та графіку платежів, що становлять єдиний кредитний договір, який підписала електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «53137ab5», тобто договір між сторонами укладено у електронному вигляді.

У договорі про споживчий кредит №154401 зазначено фінансовий номер позичальника - 0966957341.

За умовами даного кредитного договору та паспорту споживчого кредиту від 23.09.2024, що підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором «3dc819с7», первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 18750,00 грн. на задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльність або виконанням обов`язків найманого працівника, в наступному порядку: в розмірі 15000,00 грн. на номер рахунку/карти позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті та 3 750,00 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника по комісії за надання кредиту. Строк кредитування становить 126 днів (з 23.09.2024 по 27.01.2025).

Відповідно до п.п. 2.3, 2.7.1 даного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330,00 % річних, тип процентної ставки фіксована. Денна процентна ставка складає 0,7415 % в день.

Отже, зазначені вище договір про споживчий кредит, паспорт споживчого кредиту підписані відповідачкою генерованим особистим ключем, сторонами визначено його істотні умови..

На ухвалу суду надійшла відповідь АТ КБ «Приватбанк» від 14.05.2026 за № 20.1.0.0.0./7-260506/110161-БТ стосовно рахунків відповідача, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 емітована картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за вказаною вище платіжною карткою за період з 23.09.2024-28.09.2024 - « НОМЕР_4 » був та є фінансовим, знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Випискою за період з 23.09.2024 по 28.09.2024 підтверджується зарахування на рахунок ОСОБА_1 23.09.2024 коштів в сумі 15000,00 грн.

Отже, суд вважає, що позивач надав належні, допустимі та достатні докази в підтвердження перерахування ТОВ «КРЕДІПЛЮС» коштівОСОБА_2 в сумі 15000 грн.. тобто первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав.

У зв`язку з вищевказаними встановленими обставинами, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо недоведеності ідентифікації та верифікації ОСОБА_1 під час укладення договору та відсутності доказів, а саме первинних документів, на підтвердження перерахунку коштів саме відповідачу.

06.02.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу № 06022025.

Згідно реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2025 до Договору факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 06.03.2025 до Договору факторингу 1, позивач набув права вимоги до відповідача.

Як вбачається з виписки з особового рахунку за кредитним договром ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" станом на 01.11.2025, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 33309,81 грн.

Разом з тим, щодо стягнення комісії в розмірі 3750,00 грн за кредитом, яку позивач включив до тіла кредиту, а також заборгованості по комісії 801,00 грн та доводів представника відповідача щодо незаконності умов договору, передбачених п.2.5, та стягнення комісії у сумі 801,00 грн в період воєнного стану, суд зазначає наступне.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною.

У кредитному договорі сторонами передбачено наступне:

«п. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 3750,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.»

Однак, сплата позичальником комісії за надання кредиту, а такої комісії з обслуговування кредиту, фактично не є самостійною послугою кредитодавця, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту здійснюється кредитодавцем як виконання ним свого обов`язку за кредитним договором, а тому такі дії позивача не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Отже, пункти укладеного між сторонами кредитного договору, які передбачають сплату комісії за надання кредиту, а такої комісії з обслуговування кредиту, є нікчемними, та враховуючи доводи представника відповідача, що зумовлює відмову у задоволенні позову у частині про нарахування комісії в розмірі 3750,00 грн за видачу кредиту, та заборгованості в розмірі 801,00 грн по комісії.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 15000,00 грн тіла кредиту ( розмір фактично перерахованих коштів первісним кредитором на платіжну картку відповідача), адже нарахування комісії в розмірі 3750,00 грн судом визнано безпідставним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків суд зазначає таке.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи строк кредитування у 126 днів та встановлену відсоткову ставку у розмірі 0,7% в день, розмір відсотків за користування кредитом становить 13230,00 грн (15000,00*0,7%*126/100), тому вимоги позивача у цій частині позову підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задоволено частково, виходячи з розрахунку задоволених позовних вимог 84,75% (28230/33309,18*100%=84,75%), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2052,98 грн (2422,40*84,75%=2052,98 грн).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Позивач у позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн. надав суду: копію договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», копію Додатку № 1 протокол погодження вартості послуг, копію додаткової угоди № 2 від 11.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 з переліком виконаних робіт та їх вартості в загальному розмірі 7000 грн, копію свідоцтва адвоката, копію довіреності.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.ч.4-5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає положенням ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Оскільки витрати позивача у сумі 7000 грн. на правничу допомогу підтверджені складеними ним вищевказаними документами, пропорційним розміром вказаних витрат позивача, підлягаючих стягненню з відповідача, є сума 5932,50 грн (7000*84,75%:100%=5932,50 грн).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526 -527, 530, 1048, 1077, 1082 ЦК України,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 154401 від 23.09.2024у розмірі 28230 (двадцять вісім тисяч двісті тридцять) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2052 (дві тисячі п`ятдесят дві) гривні 98 копійок та 5932 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 50 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м.Київ.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 03.06.2026.

Головуючий:В. Є. ГУБАР