Ухвала суду № 137084072, 03.06.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 686/23636/13-к

Провадження № 1-кп/689/94/26

УХВАЛА

03 червня 2026 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ярмолинці кримінальне провадження, відомості про яке 01 серпня 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013240050000187 про обвинувачення

громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницького, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, та

громадянки України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Хмельницького, проживала за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , з неповною середньою освітою, не працюючої, не одруженої, раніше судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,

встановив:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 . Просив продовжити строк тримання під вартою терміном на 60 діб.

Своє клопотання мотивував наступним.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України, а саме, у такому:

ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , вчинили розбійний напад на ОСОБА_10 , поєднаний із спричиненням їй тяжких тілесних ушкоджень, а також за попередньою змовою між собою, вчинили її умисне вбивство, з корисливих мотивів, із особливою жорстокістю та умисне вбивство малолітнього ОСОБА_11 , поєднане із особливою жорстокістю та з метою приховати раніше скоєний злочин, за наступних обставин.

Так, 01 серпня 2013 року, ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_8 , в період часу із 11 год. 30 хв. до 14 год., прибули до будинку АДРЕСА_4 . ОСОБА_6 піднявся на четвертий поверх та зайшов до квартири АДРЕСА_5 , де знаходилась потерпіла ОСОБА_10 і її малолітній син ОСОБА_11 , 2007 року народження. Після цього, ОСОБА_8 , яка знаходилась на вулиці, також піднялась до вказаної квартири.

Знаходячись в квартирі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , застосовуючи фізичне насильство, нанесли численні удари руками в різні частини тіла ОСОБА_10 , вимагаючи передати їм грошові кошти. Коли потерпіла ОСОБА_10 відмовилась виконати таку вимогу, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 повалили останню на ліжко спальні вказаної квартири, вставили у рот кляп, зав`язали за спиною руки та, накинувши на шию потерпілої ремінь червоного кольору, здушуючи шию, утримували її.

В послідуючому, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , з метою заволодіння грошовими коштами, з особливою жорстокістю завдаючи ОСОБА_10 особливих фізичних та психічних страждань, шляхом мордування, мучення, вчиняючи вказані дії в присутності сина ОСОБА_10 ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що такими діями завдають останньому особливих психічних страждань, ОСОБА_6 , притисши ОСОБА_10 до ліжка своїми руками утримував її, а ОСОБА_8 умисно ножем, заподіяла не менше одинадцяти колюче-ріжучих поранень у шию ОСОБА_10 , внаслідок чого настала смерть ОСОБА_10 .

Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_8 переконавшись що ОСОБА_10 мертва, реалізовуючи умисел спрямований на умисне вбивство з метою приховування злочину, утримуючи ОСОБА_11 за руки та одяг, не давали чинити опору, а ОСОБА_6 взявши ніж, з особливою жорстокістю, усвідомлючи, що вони таким чином, скоюють вбивство з метою приховування іншого злочину, а також завдаючи ОСОБА_11 особливих психічних страждань, знаючи, що останній є малолітнім, умисно заподіяв йому колюче-ріжучі поранення в область шиї, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_11 .

Здійснивши напад на потерпілу ОСОБА_10 та, як наслідок, умисне вбивство її та малолітнього ОСОБА_11 , обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заволоділи грошовими коштами потерпілої в сумі 1700 грн.

Великою Палатою Верховного Суду 18 лютого 2026 винесено постанову у справі № 686/23636/13-к стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , якою скасовано вирок Хмельницького міськрайонного суду від 24.09.2014, ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 23.01.2015 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2016 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Цією ж постановою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 18 квітня 2026 включно.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 16 квітня 026 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави обвинуваченому ОСОБА_6 на шістдесят діб, тобто до 14 червня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого (ч. 3 ст. 315 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 383/546/15-к, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права сторін у справі, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, зокрема, метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За правилами частин першої та другої статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на сьогодні не змінились.

ОСОБА_6 , має середню освіту, не працює, одружений, раніше судимий, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор вважав, що є ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, усвідомлює їх тяжкість, категорію вказаних кримінальних правопорушень, суспільний резонанс (убивство матері на очах у її малолітньої дитини та вбивство самої дитини), а також те, що йому загрожує покарання у виді довічного позбавлення волі та його реальне відбування у місцях несвободи, що дає обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений переховуватиметься від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини. А у разі переховування останнього виникне ряд суттєвих перешкод для повного та об`єктивного судового розгляду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Прокурор вважав, що є ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, позаяк такі речі та документи ще не були досліджені судом першої інстанції в порядку нового судового розгляду. Тобто може вчинити дії, направлені на знищення доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Прокурор вважав, що є ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, що обґрунтовується тим, що у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, він зможе вільно пересуватися та здійснювати будь-який вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів на свою користь.

Усі дані ризики, на думку прокурора, об`єктивно та беззаперечно підтверджується матеріалами кримінального провадження, зібраними під час досудового розслідування.

Прокурор вказав на такі обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та які виправдовують тримання особи під вартою:

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, необхідно врахувати в сукупності всі обставини, у тому числі:

- вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких суспільно-небезпечних діянь, передбачених п. п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, що об`єктивно та переконливо підтверджується конкретними доказами, зібраними з дотриманням процедури, визначеної кримінальним процесуальним законом України;

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується відповідно до санкції ч. 4 ст. 187 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна, та згідно із санкцією ч. 2 ст. 115 КК України від 10 до 15 років позбавленням волі або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому п. 6 ч. 2 цієї статті;

- вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 має повних 48 років, тобто він є людиною молодого віку, відтак може безперешкодно ухилитись від суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України тощо.

Таким чином, на думку прокурора, наведені ризики, відомості про особу обвинуваченого, а також характер інкримінованих йому злочинів свідчать про те, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, на даному етапі не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За наведених обставин, застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить його належну поведінку під час розгляду справи і запобігання уникнення правосуддя, що буде виправданим та відповідатиме Закону.

Прокурор просив на підставі пунктів 1, 2 ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави, оскільки кримінальне провадження здійснюється щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, а також злочину, який спричинив загибель людини.

Просив врахувати, що судовий розгляд не може бути завершений до закінчення строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, кожен окремо, проти задоволення клопотання заперечували.

Обвинувачений пояснив, що вину не визнає. Просив врахувати, що він перебуває у шлюбі. Зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим.

Заслухавши учасників та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що підстави, зокрема, обставини та ризики, заявлені прокурором, не відпали, є доведеними. Клопотання прокурора слід задовольнити.

Судом встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 686/23636/13-к обрано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 18 квітня 2026 року включно. Це рішення мотивоване тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів; тримання під вартою необхідне з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, зокрема їх переховуванню від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, забезпечення можливості проведення нового розгляду судом першої інстанції, а також забезпечення виконання процесуальних рішень у справі.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду від 16 квітня 2026 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави обвинуваченому ОСОБА_6 на шістдесят діб, тобто до 14 червня 2026 року включно.

За правилами частин першої та другої статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

На даний час досягнення цієї мети є актуальним, оскільки лише розпочато новий розгляд.

Прокурор довів підстави застосування запобіжного заходу - наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на сьогодні не змінились.

Обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України у тій мірі, що достатня на цій стадії (без оцінки доказів по суті).

Суд погоджується з тим, що і надалі наявні такі ризики, зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 686/23636/13-к та у клопотанні прокурора:

1) ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України:

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, усвідомлює їх тяжкість, категорію вказаних кримінальних правопорушень, суспільний резонанс (убивство матері на очах у її малолітньої дитини та вбивство самої дитини), а також те, що йому загрожує покарання у виді довічного позбавлення волі та його реальне відбування у місцях несвободи, що дає обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений переховуватиметься від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини. А у разі переховування останнього виникне ряд суттєвих перешкод для повного та об`єктивного судового розгляду.

2) ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України:

ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, оскільки зможе вільно пересуватися та здійснювати будь-який вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів на свою користь.

3) ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки покарання за попереднім вироком не зупинили його від вчинення нових злочинів. Також він може вчинити такі дії з метою забезпечення себе коштами та майном, необхідними для існування.

Суд вважає, що ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведено прокурором. У справі вже відбулось декілька судових засідань. Прокурор не зазначив, які саме речі чи документи (докази) ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити та які, на думку прокурора, мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Суд на підставі п.п. 1 та 2 ч.4 ст.183 КПК України не визначає розмір застави, оскільки кримінальне провадження відбувається щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, а також злочину, який спричинив загибель двох людей.

За означеного прокурор довів перед судом підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Стійких соціальних зв`язків, які б стримували обвинуваченого та забезпечували б його належну процесуальну поведінку, судом не було встановлено.

На основі викладеного та керуючись статтею 331 КПК України,

ухвалив:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят діб, тобто до 01 серпня 2026 року включно.

Строк дії ухвали з 03 червня 2026 року до 01 серпня 2026 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення, є обов`язковою для негайного виконання, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом семи днів з дня винесення рішення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту отримання копії рішення.

Судді: ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14