Рішення № 137082631, 02.06.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/536/26

Провадження № 2/675/710/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Пашкевича Р. В.,

за участю: секретаря судового засідання Гедзенюк В. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, щовідповідач ОСОБА_3 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_4 » власноручно підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту погодивши тим самим здійснивши ідентифікацію клієнта.

В подальшому, 11.02.2025 року між АТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, який власноручно підписано відповідачем, про надання строкового кредиту у розмірі 100000,00 грн, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31%. Також, сторонами погоджено графік платежів.

АТ КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, однак відповідачка в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує внаслідок чого станом на 16.03.2026 року утворилась заборгованість 107148,49 грн., яка складається з: 90663,79 грн - заборгованість за тілом кредита, 16484,70 грн - заборгованість за нарахованими відсотками,що є порушенням прав АТ КБ «ПриватБанк», як кредитора, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь зазначену суму заборгованості та сплачений при зверненні до суду з позовом судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді від 13.04.2026 року прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі. Запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 11.05.2026 року закрито підготовче провадження за вказаним позовом та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Побережна О. Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неприбуття суд не повідомила, відзив на позов не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (попереднє прізвище « ОСОБА_5 ») стала клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» шляхом ознайомлення з умовами кредитування, підписання паспорту кредиту та заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.03.2022 року, згідно якої здійснила ідентифікацію клієнта та отримала кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок (кредитну картку).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано за допомогою ОТР паролю, що відображено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13 грудня 2019 року №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

У Заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг зазначено, що відповідач згодна з тим, що підписанням цієї Заяви на підставі статті 634 ЦК України приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

В подальшому, 11.02.2025 року між АТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, який власноручно підписано відповідачем, про надання строкового кредиту, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 100000 грн, строком на 36 місяців, з процентною ставкою 31% річних, тип процентної ставки фіксована, орієнтована реальна річна процентна ставка 36,38% річних, загальні витрати за кредитом складають 55369,85 грн, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 155369,85 грн.

Згідно п.п. 2.1 та п.п. 2.2 договору банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит (далі Кредит) на споживчі цілі, а саме відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника) у розмірі, визначеному Договором, в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в обумовлені цим Договором терміни.

Кредит надається безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточний рахунок позичальника) НОМЕР_1 .

Підпунктом 4.1 договору визначено, що позичальник зобов`язується кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання цього договору, здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані банком проценти за користування кредитом, рівними платежами в розмірі та строки, визначені Графіком, шляхом зарахування коштів на реквізити, зазначені в Додатку №2 «Реквізити для погашення заборгованості», який є невід`ємною частиною цього договору та направлений позичальнику у системі дистанційного обслуговування «Приват24». Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком щодня, не пізніше дня сплати платежу, зазначеного в Графіку. Проценти розраховуються на залишок заборгованості за кредитом та зазначені в розділі 1 «Істотні умови кредитування» цього договору.

Згідно п.п. 4.4 договору сторони дійшли згоди, що в разі: неповернення позичальником кредиту в кінцеву дату повернення кредиту, визначену у Графіку, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку кінцевої дати повернення кредиту; в разі, якщо позичальник не виконав вимогу банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому пунктом 3.3.2. цього договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку встановленого вимогою банку позичальник зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі згідно розділу 1 цього договору.

Відповідно до п.п. 6.1 договору строк дії договору визначається кінцевою датою повернення кредиту, однак не раніше повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Підпунктами 8.15, 8.16, 8.17 договору передбачено, що цей договір укладається в електронній формі у 2 (двох) оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу та є автентичним. Датою укладання цього договору є дата його підписання останньою із сторін договору.

Підписанням цього договору позичальник підтверджує що: до укладення договору йому була надана уся необхідна, актуальна та достовірна інформація, що передбачена частиною 1, 2, 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтею 30 Закону України «Про платіжні послуги» та він був належним чином повідомлений про усі обставини які стосуються надання фінансової послуги; банк забезпечив правильне розуміння суті фінансової послуги та не нав`язував її придбання.

Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитних коштів відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів на рахунок, що зазначений у договорі, через термінал самообслуговування, касу, систему дистанційного обслуговування «Приват24», шляхом підключення послуги «Автоплатіж» та будь-якими іншими каналами, якщо банком надана така технічна можливість.

АТ КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачці можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Позивач зазначає, що на даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк», що стало приводом для звернення до суду з вказаним позовом.

Докази у справі достовірно вказують на те, що АТ КБ «ПриватБанк» відкрило на ім`я відповідача картковий рахунок, на який в подальшому були перераховані кредитні кошти.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_2 , було відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано кредитну картку, встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 100000 грн.

З виписки за договором №б/н за період з 11.02.2025 року по 17.03.2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримала кредитні кошти та користувалась ними.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 11.02.2025 року станом на 16.03.2026 року у ОСОБА_2 існує заборгованість в сумі 107148,49 грн, з яких: 90663,79 грн заборгованість за тілом кредиту, 16484,70 грн заборгованість за простроченими процентами, що свідчить про порушення нею зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що 23.03.2022 року відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» в електронній формі, 11.02.2025 року сторони уклали кредитний договір в електронній формі, в якому узгоджено вид кредиту, суму кредиту, розмір процентів за користування кредитними коштами, що підтверджується підписом ОСОБА_2 у вищезазначених документах.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки ОСОБА_2 не виконала свого зобов`язання по поверненню кредиту, порушивши умови договору, станом на 16.03.2026 року утворилась заборгованість в сумі 107148,49 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 90663,79 грн та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 16484,70 грн. При цьому, суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачем не оспорювався і доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем суду не подано.

Протягом розгляду цивільної справи відповідач ОСОБА_2 , з огляду на вимоги ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не скористалась своїми процесуальними правами та не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов`язань, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не вчиненням відповідних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі та з ОСОБА_2 слід стягнути на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 107148,49 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 549, 551, 611, 612, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.02.2025 року у розмірі 107148 (сто сім тисяч сто сорок вісім) грн 49 коп., а також судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження - м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 03 червня 2026 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич