Рішення № 137081520, 02.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/11868/25

Провадження 2/465/677/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді - Мартьянової С.М.,

за участю секретаря судових засідань Штокало С.-М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Позов обґрунтовує тим, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно користуються послугами з централізованого опалення та послугами з централізованого постачання гарячої води, у зв`язку з чим відповідачам для здійснення оплати за надання послуг з теплопостачання був відкритий особовий рахунок.

Вказує, що між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання,

Проте, станом на 01.05.2025 року за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2022 року по 30.04.2025 року у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» рахується заборгованість в сумі 33707,61 грн., яка залишилась несплаченою.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 33707,61 грн. та витрати з оплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 подала до суду клопотання, в якому позов визнала у повному обсязі, просила проводити розгляд справи без її участі, а також просила розстрочити виконання рішення суду строком на один рік у зв`язку з важким матеріальним становищем її сім`ї, а також у зв`язку з перебуванням на утриманні двох малолітніх дітей.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення такого, відзиву та будь-яких інших клопотань від таких до суду не надходило.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації №1 від 20.11.2025 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вищевказаною адресою, за період з 01.09.2022 року по 30.04.2025 року заборгованість відповідачів перед позивачем за послугу з центрального опалення становить 16625,24 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вищевказаною адресою, за період з 01.09.2022 року по 30.04.2025 року заборгованість відповідачів перед позивачем за послугу з централізованого постачання гарячої води становить 17082,37 грн.

Представником позивача також надано суду договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005р. № 630та рішеннями органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Законом «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

09 листопада 2017 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію, у даному випадку Львівське міське комунальне підприємства «Львівтеплоенерго»).

Відповідно до ч. 1 ст.6 цього ж Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21 липня 2005 р. № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.7 та п. 2 ч. 2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. обов`язком споживача є укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов`язком виконавця є готування та укладання із споживачем договору про надання комунальних послуг з визначенням відповідності за дотриманням умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до вимог ч.4 ст.13 Закону України «Про житлового-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Проте, станом на сьогоднішній день, договір приєднання не підписаний споживачем, і один із примірників даного договору виконавцю послуг не повернутий.

Отже, необхідність укладання договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання визначено як обов`язок, а не право споживача таких послуг.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013р. у справі № 6-59-цс13).

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №226/1437/16-ц, підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг комунальним підприємством. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мережі теплопостачання.

Викладене також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.

Порядок надання комунальних послуг, їх облік та оплату, права та відповідальність споживачів та виконавців цих послуг визначено «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила), затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630.

У відповідності до вимог ст.68, та ч.1 ст.162 ЖК України наймач і власник житла зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплоенергію. електроенергію та інші послуги) за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст. 67 ЖК України).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. (№ 2189-VIII) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу. Таким чином, згідно вказаних норм закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Таким чином, між сторонами виникли відносини, в яких позивач надає послуги, а відповідач ними користується.

Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

Отже, з огляду на вищенаведене, між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: виконавець надавав послуги відповідачам, останні такими послугами користувалися для задоволення своїх потреб, та не відмовлялися від них, усвідомлюючи, що за послуги потрібно оплачувати, проте оплату не проводили, чим порушили ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. (№ 2189- VIII), ч. 1 п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005р., а також п. 1.1 Договору.

Таким чином, всупереч ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р., ч.1 п.18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 р., а також п.1.1 Договору відповідачі не виконали свого зобов`язання щодо сплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а тому зобов`язані сплатити заборгованість, яка складається із суми основного боргу в розмірі 33707,61 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 5 статті 435 ЦПК України, встановлено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року №8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Також, суд враховує обставини, наведені відповідачкою ОСОБА_3 щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , перебуванні на утриманні двох малолітніх дітей та важкого матеріального становища, що у даній ситуації, в сукупності з наведеними обставинами, є об`єктивною перешкодою, яка впливає на можливість відповідачки виконати зобов`язання, внаслідок обставин, наведених у клопотанні. З огляду на що, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 терміном на один рік.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів у рівних частках підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12,81,141,258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 33707 (тридцять три тисячі сімсот сім) грн. 61 коп.

Розстрочити виконання даного рішення, в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за надані послуги з теплопостачання в розмірі 33707 (тридцять три тисячі сімсот сім) грн. 61 коп., на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом сплати суми заборгованості щомісячно по 2808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 757 (сімсот п`ятдесят сім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ - 05506460, адреса: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Мартьянова С.М.