Рішення № 137079736, 04.05.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №523/16163/25

Провадження №2/333/940/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук Д.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Позднякової О.О.,

психолога Коваленко О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя,цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (місце знаходження: м. Одеса, вул. Князя Володимира Великого, буд.106, код ЄДРПОУ: 26303235) про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

06.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10.09.2025 року вказана справа передана за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

14.10.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з Пересипського районного суду м. Одеси надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в2015 році він уклав шлюб з відповідачкою, який був розірваний 28.10.2024 року органом окупаційної влади, а саме: «територіальним відділом РАЦС міста Мелітополя та Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області».

Від шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21.06.2022 року ОСОБА_3 залишила сім`ю та з російськими військовими поїхала на постійне місце проживання до російської федерації. З того часу, ОСОБА_1 відповідачку не бачив, про життя останньої йому нічого не відомо.

Малолітня донька задишилася проживати з батьком. Після початку повномасштабної військової агресії рфпозивач з донькою виїхав з тимчасово окупованої території, та на теперішній час вони зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та проживають в місті Одесі.

Починаючи з червня 2022 року і до цього часу, відповідачка жодним чином не цікавилась життям доньки, її здоров`ям, жодної матеріальної допомоги не надала, будь-яких зв`язків з дитиною не підтримує, тим самим самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, а тому позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 .

11.11.2025 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

05.02.2026 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд, зобов`язано третю особу - Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, надати на адресу суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

16.03.2026 року на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовну заяву та просив її задовольнити з підстав, наведених у ній. Додатково зазначив, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 2015 року. У шлюбі з відповідачкою прожили 9 років. Однією сім`єю проживали до ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Мелітополі. До цього часу дружина на дитину тиснула.

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася донька ОСОБА_4 .

Дружина погано ставилася до дитини, карала її безпідставно, била, виганяла з кімнати. Були випадки, коли він повертався з роботи, а ОСОБА_4 була голодною. Внаслідок такого ставлення дружини до доньки почали погіршуватися стосунки й між ним та відповідачкою.

На запитання, що робити далі, донька йому відповідала, що не хоче жити з мамою.

Коли почалася повномасштабна війна й російські війська зайшли до м. Мелітополя, відповідачка почала спілкуватися з російськими військовими й співпрацювати з окупаційною владою.

Восени 2023 року дружина пішла від них, сказавши при цьому: «я залишаю дитину, робіть, що хочете».

З осені 2023 року по червень 2025 року дружина один раз брала дитину на один день, після цього він забрав доньку в шоковому стані. В результаті, у доньки почала порушуватися психіка.

Донькою відповідачка не цікавилася, навіть коли дзвонила й спілкувалася з ОСОБА_4 , то запитувала у неї про нього.

Протягом 2023-2024 років ОСОБА_4 навчалася в школі в с. Приазовське Мелітопольського району. Потім у неї була операція, після якої вона не ходила до школи.

З тимчасово окупованої території він з донькою виїхав 22.06.2025 року. З того часу і по сьогоднішній день дружина дитиною не цікавилася, не дзвонила, не спілкувалася з нею, жодної допомоги не надавала.

Представник Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, - Позднякова О.О. підтримала позовну заяву ОСОБА_1 . При цьому, зазначила, що органом опіки та піклування проводилося обстеження умов проживання дитини в м. Одесі. ОСОБА_4 проживає з батьком, забезпечена всім необхідним для життя, навчання, відпочинку.

У судовому засіданні малолітня ОСОБА_4 , в присутності психолога Центру соціальних служб Одеської міської ради Коваленко О.В., пояснила, що проживає в м. Одесі з татом та його знайомою ОСОБА_5. Про маму пам`ятає, що остання її виганяла з кімнати та била. Це відбувалося до виїзду до м. Одеси. За весь час проживання в м. Одесі, мама дзвонила один раз, казала, що сумує за нею.

ОСОБА_4 зазначила, що в м. Одеса їй жити добре, ніхто її не ображає, вона хоче й надалі проживати з батьком.

Психолог Коваленко О.В. суду повідомила, що Центр соціальних служб Одеської міської ради здійснює супровід родини ОСОБА_1 . В м. Одеса дитина влаштувана до школи, шкільний психолог встановила, що дитина психологічно травмована. Тому психолог Центру постійно займається з дитиною.

Відповідачка ОСОБА_3 до зали судового засідання жодного разу не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, у встановлений судом строк відзив не надала.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.

Вислухаши пояснення позивача, представника третьої особи, враховуючи позицію малолітньої ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» зобов`язує батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч. 1). Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2). Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3).

Частиною 4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що сторони у справі, згідно пояснень позивача, з 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Фактично шлюбні відносини були розірвані з жовтня 2024 року. На підтвердження розірвання шлюбу позивачем надано копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , який було видано органом окупаційної влади. Суд не вважає цей документ належним та законним доказом, водночас приймає до уваги інформацію, викладену у ньому.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дитина - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 07.06.2017 року Приазовським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №23.

Зі змісту довідки Нововасилівської селищної ради №524 від 10.08.2022 року вбачається, що ОСОБА_4 проживала за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 04.07.2025 року №5138-5003727403 та №5138-5003727418, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 16.03.2026 року за №01-05-8/1376вх, Одеським ліцеєм № 92 Одеської міської ради надано характеристику на ученицю 1-Г класу, ОСОБА_4 , яка відвідує заклад з вересня 2025 року. ОСОБА_4 завжди охайно одягнена, має все необхідне навчальне приладдя. Батько приділяє увагу навчанню та вихованню доньки, підтримує тісний зв`язок з класним керівником. Про матір батько інформації не надавав.

Батьком, в інтересах малолітньої ОСОБА_4 09.07.2025 року укладено декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, з лікарем-педіатром Єрьоменко Сніжаною Анатоліївною .

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 05.12.2025 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Надано копію паспорту громадянки Російської Федерації, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданий 04.08.2016, орган, що видав ТП УФМС Росії по Калузькій області в Таруському районі, місце народження: с. Похвистнево, Таруський р-н, Калузької обл., Росія. Місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 . Вірність перекладу тексту на українську мову засвідчено приватним нотаріусом Приазовського районного нотаріального округу Коверзнєвим С.В.

Від ОСОБА_3 , на адресу органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради жодної інформації, яка б підтверджувала її участь у вихованні та утриманні дитини, не надходило.

17.02.2026 спеціалістами опіки органу та піклування - Пересипської районної адміністрації ОМР обстежено умови проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено відповідний акт. Батьком створено необхідні умови для проживання дитини. У малолітньої дитини є окреме спальне місце, стіл для навчання, в наявності одяг та взуття по сезону відповідно віку.

Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради, фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи Центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі здійснено вихід 22.12.2025 року для проведення оцінки потреб родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено відповідний акт. Батько здатний виконувати батьківські обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною.

Враховуючи викладене, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Пересипської РА ОМР (протокол засідання №4 від 12.03.2026 року), орган опіки та піклування - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Пунктом 2 ст.164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст.164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п.15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 року у справі № 211/559/16-ц).

Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків (рішення від 07.12.2006 по справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111).

Також, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Ілля Ляпін проти Росії" №70879/11 від 30.06.2020 зазначив, що контакт з батьком на протязі 7 років втрачений, батько не сплачував аліменти, що свідчить про ухилення від батьківського піклування (п.50,57).

Суд вважає висновок органу опіки та піклування обґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.

Сама відповідачка не з`явилася ані до суду для розгляду цієї справи, не залучила представника, ані до комісії з питань захисту прав дитини. На думку суду, така її поведінка свідчить про байдуже ставлення до долі дитини.

При розгляді цього спору суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», яким встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідачка без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст.150 СК України, за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, без поважних причин залишила її без материнської уваги та турботи, при цьому наявна відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.164 СК України, для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її доньки ОСОБА_4 , що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.

На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та матір`ю зв`язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідачки, позбавлення її батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідачки на повагу до її сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов`язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року «Савіни проти України» (заява № 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Так, заслухана в суді малолітня ОСОБА_4 , якій на час розгляду справи виповнилося майже 9 років, у присутності психолога суду пояснила, що не заперечує проти позбавлення її матері батьківських прав та зазначила, що має бажання проживати разом з батьком.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують факт виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини, не надала, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, з урахуванням позиції самої дитини, суд приходить до висновку, що змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судом роз`яснюється, що відповідно до ч.1 ст.169 ЦПК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При вирішення питання про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини, суд дійшов до такого.

Частиною 3 ст. 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З роз`яснень, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Відповідно до п. 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-Х1І від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Встановлюючи розмір аліментів, які необхідно стягнути з відповідачки на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 року складає 3 512 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що матеріальний стан відповідачки або стан її здоров`я не дозволяє виконати рішення суду, під час розгляду даної справи надано не було.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи інтереси дітей, для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, повного та всебічного розвитку, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 06.08.2025 року, оскільки, на підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи положення ч.1 ст.141 ЦПК України, з огляду на ухвалення рішення на користь позивача в повному обсязі, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись ст.ст.8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.150, 164, 165, 166, 169, 180 СК України, ст.ст.258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (місце знаходження: м. Одеса, вул. Князя Володимира Великого, буд.106, код ЄДРПОУ: 26303235) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.08.2025 року до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному обов`язковому виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.05.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод