Рішення № 137079533, 02.06.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1621/26

Провадження № 2/309/852/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сідей Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Хуст цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.08.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 00-10578037. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит на наступних умовах: сума кредиту(загальний розмір) складає: 7 500,00 гривень. Строк кредиту 360 календарних днів, розрахунковий платіжний період становить 15 днів, стандартна процентна ставка складає 0,94 % в день, знижена процентна ставка 0,85 % в день, порядок застосування процентної ставки визначений договором.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

23.02.2026 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №23022026-МК/ЄАПБ, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників від 23.02.2026 року до Договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 14 259,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 3 384,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1 875,00 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.

Відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконала, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з неї вищевказаний розмір заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Хустського районного суду від 04.05.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

28.05.2026 року на адресу суду від представника відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог з підстав не доведення факту існування заборгованості та відсутності первинних даних про фактичне існування заборгованості.

01.06.2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Пер`ян Н.М. надала відповідь на відзив, у якій зазначає, що відзив представника ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що до суду було надано всі наявні документи за кредитними договорами, які були передані Первісними кредиторами до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного кредитного договору.

Крім того, просить поновити строк та витребувати докази від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», про що ухвалою суду від 02.06.2026 року було відмовлено у задоволенні такого клопотання.

Позивач в судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив представник зазначила про розгляд справи без її участі та підтримання позову в повному обсязі.

Відповідачка та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.08.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-10578037, згідно з яким Товариство зобов`язалось надати відповідачці кредит на наступних умовах: Сума кредиту складає: 7 500,00 гривень; Строк кредиту 360 днів; Розрахунковий платіжний період за договором становить 15 днів; Стандартна процентна ставка складає 0,94% в день; Знижена процентна ставка становить 0,85 % в день; Порядок застосування процентної ставки визначений договором.

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 30267, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений позичальницею при укладенні договору.

За твердженнями позивача, факт надання відповідачу кредиту підтверджується Додатком ТОВ «МАКС КРЕДИТ» щодо здійснення переказу грошових коштів від 04.03.2026 року на суму 7 500,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції: 45627-91455-45844.

23.02.2026 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23022026-МК/ЄАПБ, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників від 23.02.2026 до Договору факторингу № 23022026-МК/ЄАПБ від 23.02.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 14 259,00 грн., з яких: - 9 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; - 3 384,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 1 875,00 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.

За твердженням позивача, відповідачка не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за Договором, а саме: 14 259,00 грн., з яких: - 9 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; - 3 384,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; - 1 875,00 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями, на підтвердження чого позивач надає детальний розрахунок заборгованості, складений ТОВ «МАКС КРЕДИТ».

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином встановлено, що кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 кредитного договору: на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п.1.2. кредитного договору: сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 7 500,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.

Згідно п.1.3. кредитного договору, строк кредитування 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту Кредитодавцю в останній день строку кредитування.

Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі, вказаному у кредитному договорі, і в подальшому порушила обов`язок із їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови Договору.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі N 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Частиною першою ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак, матеріали даної справи не містять первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які підтверджують наявність заборгованості відповідача за Договором.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року №75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наданий позивачем додаток до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від 04.03.2026 року та детальний розрахунок за кредитним договором № 00-10578037 від 23.02.2026 року не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом також враховується, що позивачем не надано будь-яких інших доказів (довідок юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність в сфері фінансових послуг, довідок банків про рух коштів на рахунку відповідача, виписок з рахунків відповідача тощо), які б підтверджували отримання відповідачкою кредитних коштів від первинного кредитора у розмірі, вказаному у кредитному договорі - 7 500,00 грн.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини.

01.06.2026 року від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшла відповідь на відзив та клопотання представника позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Пер`ян А.А. про витребування доказів. Клопотання про витребування доказів подано до суду з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.83 ЦПК України. Факт відсутності у позивача доказів, які зазначені у клопотанні про їх витребування, та неможливість їх самостійного отримання, не є обставиною, яка перешкоджала позивачу звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів у строк, встановлений у ч.2 ст.83 ЦПК України. За таких підстав суд, ухвалою від 02.06.2026 року відмовив у задоволенні клопотання предвставника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про поновлення процесуального строку для витребування доказів.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних доказів, які підтверджують надання відповідачці кредитних коштів у розмірі, який був передбачений наявним у матеріалах справи Договором, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, іншими сумами, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідачки заборгованості у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках заборгованості за кредитним договором.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісним кредитором, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена новому кредитору.

За таких обставин, розмір заборгованості відповідачки, який був переданий від первісного кредитора до позивача також не доведений, а відтак розрахунки такої заборгованості, які здійснені позивачем, відхиляються судом, як необґрунтовані.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів за кредитним договором відповідачці на її рахунок, а також фактичного користування відповідачкою коштами, та неналежністю наданого ним розрахунку як доказу заборгованості, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.08.2025 року № 00-10578037, укладеним між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в розмірі 14 259,00 гривень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.