Рішення № 137079452, 29.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/993/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.,

секретаря судового засідання Сапронова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шкорка Ігоря Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвоката Шкорка Ігор Михайлович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Виконавчий комітет Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 разом із сім`єю проживали в 3-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1 .

У даній квартирі разом із ОСОБА_1 були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . ОСОБА_3 після одруження отримала прізвище ОСОБА_4 .

02 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Добробут» був укладений Договір найму №004826 на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

З 10 листопада 2021 року ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 не проживає.

Крім того, станом на сьогодні відповідач жодних речей в квартирі не має. Відсутність відповідача за місцем реєстрації підтверджується Довідками ОСББ з Актами.

Представник позивача просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 .

Відзив на позовну заяву не подано.

03 березня 2026 року представник третьої особи Виконавчого комітету Ужгородської міської ради Козак Тетяна Михайлівна подала відзив на позовну заяву, згідно якого просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки втрата права на на користування житловим приміщенням може в подальшому вплинути на його право приватизації зазначеної частки вказаного житлового приміщення. Суд розцінює вказаний відзив до позовної заяви як пояснення по суті справи, оскільки таке подано представником третьої соби.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

В судове засідання 25 травня 2026 року:

Позивач та його представник не з`явилися, однак, адвокат подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи провести без його участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять такі задовольнити.

відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за його відсутності не подав. Разом з тим від представника відповідача надійшла заява згідно якої адвокат Ціпле І.Ю. просить розгляд справи провести у їх відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі проти задоволення позову не заперечує.

представник третьої особи, не з`явилися про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами та в порядку ст. 280 ЦПК України вважає за можливе постановити заочне рішення .

Застосування технічних засобів фіксування під час розгляду цивільної справи не здійснювалось відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників судового процесу.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 разом із сім`єю проживали в 3-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1 .

У даній квартирі разом із ОСОБА_1 були зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . ОСОБА_3 після одруження отримала прізвище ОСОБА_4 .

02 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Добробут» був укладений Договір найму №004826 на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

З 10 листопада 2021 року ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 не проживає, що підтверджується довідками від 03 березня 2025 року та 22 грудня 2025 року ОСББ «Залізнична 4/22» та актом про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації від 22 грудня 2025 року виданою ОСББ «Залізнична 4/22». Крім того, станом на сьогодні відповідач жодних речей в квартирі не має.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 9 ЖК України, передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою ст. 71 цього кодексу.

Відповідно до ст.72 ЖК України особа визнається такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, встановлені ст.71 цього ж Кодексу.

Відповідно до ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Поважні причини відсутності визначені ч.3 ст. 71 Житлового кодексу, перелік таких є вичерпним.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК України, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖКУPCP), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресування кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Судом встановлено, що відповідач не проживає у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , протягом тривалого часу, спільного господарства не ведуть. Доказів на спростування фактів щодо тривалого не проживання без поважних причин за вказаною вище адресою відповідач не надав, так само не надав доказів на підтвердження укладення будь-яких договорів, на підставі яких за ними зберігалося б право користування вказаним помешканням. Таких доказів також не здобуто судом під час розгляду справи. Жодних обставин на підтвердження існування підстав, за якими б за відповідачем зберігалось право користування жилим приміщенням, судом в ході розгляду справи не встановлено.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного, врахувавши всі обставини справи в сукупності, суд прийшов до переконання, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 71, 72, 163 ЖК України, 328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 19, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, знаходиться за адресою м.Ужгород, пл..Поштова, 3, ЄДРПОУ 04053699.

Датою ухвалення рішення є 29 травня 2026 року, а саме дата складання його повного тексту відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя Дегтяренко К.С.