Рішення № 137079424, 02.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13948/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Шепетко І.О.,

за участю секретаря судових засідань Фітаса А.М..,

заявник ОСОБА_1 ,

представник заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Ужгородська міська ради Закарпатської області; приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Апшай Світлана Володимирівна, ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Данько Оксана Олександрівна, яка діє на підставі ордеру, звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 . Батьки заявника на момент смерті були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їм на праві спільної сумісної власності. Рідний брат заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , попри реєстрацію за вказаною адресою, з 1986 року постійно проживає у м. Митище, Російська Федерація, спадщину не приймав, спору щодо спадкового майна між братами немає.

Представник заявника зазначила, що протягом останнього року життя мати заявника, ОСОБА_5 , важко хворіла. Їй було діагностовано атеросклерозну серцево-судинну хворобу, судинну деменцію та когнітивні розлади, у зв`язку з чим вона не могла самостійно себе обслуговувати, не виходила з квартири, не мала змоги придбати та приготувати їжу, а тому потребувала стороннього постійного догляду. 30.04.2024 року, ОСОБА_5 внаслідок побутового падіння у квартирі отримала перелом лівої стегнової кістки, була прооперована із фіксацією кістки стержнем та гвинтами, та потребувала носіння деротаційного чобітка.

З огляду на стан матері, заявник ОСОБА_1 , попри наявність реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , у період з дня смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) і до дня смерті матері ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) постійно проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник здійснював за нею щоденний догляд, забезпечував продуктами харчування, медикаментами, ніс усі витрати по утриманню житла та оплачував комунальні послуги. Після смерті ОСОБА_5 заявник особисто здійснив її поховання та оплатив ритуальні послуги. На теперішній час ОСОБА_1 продовжує утримувати вказане нерухоме майно та сплачувати комунальні платежі.

Заявник не звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за померлою матір`ю відразу після її смерті, оскільки вважав, що набув право на спадщину автоматично через факт спільного проживання з нею на момент смерті. З метою оформлення спадкових прав 21.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Апшай С.В. із заявою про прийняття спадщини, проте отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмова обґрунтована тим, що заявником не подано заяву у встановлений законом шестимісячний строк, а надані документи (через розбіжність у реєстрації місця проживання) не підтверджують безпосередньо факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спір про право між спадкоємцями відсутній.

А також заявник зазначив, що дані обставини можуть бути підтверджені показаннями свідків у судовому засіданні: ОСОБА_6 (мешканки АДРЕСА_2 ) та сусіда ОСОБА_7 (мешканця АДРЕСА_3 ).

Встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно заявнику з метою реалізації свого права на оформлення спадкового майна та отримання свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки, окрім як у судовому порядку, Заявник не має можливості підтвердити факт постійного проживання з померлим, тому звернувся до суду з даною заявою.

Ухвалою суду від 29.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.

У жовтні 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від заінтересованої особи Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в якому остання вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню та просить суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі.

Відзив мотивований тим, що заявником неправильно визначено коло учасників справи, оскільки належною заінтересованою особою у даній справі (у випадку знаходження спадкового майна на території міста Ужгород та відсутності інших спадкоємців) може бути лише Ужгородська міська рада як орган місцевого самоврядування, а не її виконавчий комітет. Крім того, заінтересована особа звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи міститься відповідь відділу реєстрації місця проживання департаменту забезпечення надання адміністративних послуг, надана приватному нотаріусу Світлані Апшай від 02.07.2025 року за №1220/03.4-06, де зазначено, що на момент смерті ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із нею був зареєстрований ОСОБА_3 .

Посилаючись на ч. 1 ст. 1270 ЦК України, Виконавчий комітет зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований разом із ОСОБА_5 на момент її смерті, а тому відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є таким, що автоматично прийняв спадщину, оскільки інформації про його відмову від спадщини суду не надано. Твердження заявника про те, що ОСОБА_3 є рідним сином померлої, але з 1986 року проживає у Російській Федерації, не підтверджені жодними доказами. Зважаючи на наявність іншого спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, заінтересована особа наголошує, що Виконавчий комітет Ужгородської міської ради не є належною заінтересованою особою у даній справі, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту в повному обсязі.

28.11.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було залучено до участі у справі №308/13948/25 в якості заінтересованої особи Ужгородську міську раду Закарпатської області.

09.01.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника заявника про витребування доказів з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 , з 1989 року фактично проживаючого в м. Москва, Російської Федерації, державного кордону України за період з 01.01.2014 по 09.01.2026 рік.

Ухвалою суду від 09.01.2026 клопотання представника заявника про витребування доказів задовольнено. Витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання громадянином України/громадянином росії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 , з 1989 року фактично проживаючого в м. Москва, Російської Федерації, державного кордону України за період з 01.01.2014 по 09.01.2026 рік.

27.01.2026 на адресу суду надійшла витребувана інформація від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Згідно з повідомленням ДПСУ, за результатами перевірки відповідної Бази даних, відомостей щодо перетинання державного кордону України або лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 08.11.2017 року по 09.01.2026 року не виявлено. Водночас Головний центр обробки спеціальної інформації зазначив про неможливість надання інформації щодо перетинання кордону за реквізитами громадянина Російської Федерації з аналогічними установчими даними через відсутність у судовому запиті написання прізвища та імені особи латинськими літерами для однозначної ідентифікації.

23.03.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшло повторне клопотання від представника заявника про витребування доказів з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , з 1989 року фактично проживаючого в м. Москва, Російської Федерації, державного кордону України за період з 01.01.2014 по 09.01.2026 рік.

Ухвалою суду від 24.03.2026 клопотання представника заявника про витребування доказів задовольнено. Витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання громадянином України/громадянином росії ОСОБА_8 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 , з 1989 року фактично проживаючого в м. Москва, Російської Федерації, державного кордону України за період з 01.01.2014 по 09.01.2026 рік.

08.04.2026 на адресу суду надійшла витребувана інформація від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Згідно з наданим ДПСУ витягом із бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України...», за реквізитами громадянина РФ ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (документ № НОМЕР_1 ), виявлено факти перетинання державного кордону України в період з 08.11.2017 по 09.01.2026, а саме: 30.04.2018 року в`їзд в Україну (пп "Тиса"); 07.05.2018 року виїзд з України (пп "Тиса"); 10.07.2019 року в`їзд в Україну (пп "Тиса"); 21.07.2019 року о 07:29 виїзд з України (пп "Тиса"). Іншої інформації щодо вказаної особи немає. Водночас ДПСУ повідомила, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територіє України громадянином України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вказаний період у Базі даних не виявлено.

В судове засідання призначене на 28.05.2026, були присутні Представник заявника, ОСОБА_2 ; заявник ОСОБА_1 ; а також допитані свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_7 ,. зазначив, що проживає в одному під`їзді з родиною ОСОБА_13 , з померлими батьками заявника знайомий дуже давно, вони вчилися в одній школі, між ними завжди були дружні та щирі відносини.

Заявника ОСОБА_1 свідок знає з самого дитинства (приблизно з 6 років). Свідок підтвердив, що коли батьки заявника важко захворіли, ОСОБА_1 постійно здійснював за ними догляд. Після того, як ІНФОРМАЦІЯ_4 батько помер, мати залишилася у вкрай важкому психофізичному стані вона мала когнітивні розлади, не впізнавала близьких, згодом впала та зламала тазостегнову кістку. Через хворобу та травму вона взагалі не виходила за межі квартири, її не можна було залишати саму вдома, тому заявник постійно проживав разом із матір`ю у її квартирі після отримання нею травми приблизно протягом року, безперервно та щоденно доглядаючи за нею аж до її смерті.

Свідок уточнив, що до цього моменту заявник проживав окремо зі своєю дружиною, у якої є власне житло. Крім того, свідок ОСОБА_7 повідомив, що після смерті матері - заявник продовжує доглядати за квартирою батьків та почав робити там ремонт. Щодо іншого сина померлої ОСОБА_3 , свідок зазначив, що приблизно 20 років тому він виїхав з України, одружився та наразі проживає у російській федерації, особисто свідок не бачив його щонайменше з 2020 року.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що була невісткою померлих ОСОБА_14 та ОСОБА_5 . Вона зазначила, що батько її чоловіка помер у 2023 році, і відразу після його смерті мати опинилася у дуже важкому психофізичному стані. ОСОБА_5 не могла самостійно пересуватися, потребувала постійної сторонньої допомоги, нездатна була себе обслуговувати, тому виникла гостра необхідність цілодобового догляду за нею. У зв`язку з цим, її чоловік - заявник ОСОБА_1 вимушено переїхав від неї до квартири своїх батьків у АДРЕСА_1 та безперервно проживав там разом із матір`ю до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

До цього моменту вони з чоловіком проживали спільно й окремо від батьків. Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що вони разом із чоловіком готували їжу для матері, повністю забезпечували її побут. Щодо брата свого чоловіка ОСОБА_3 , свідок вказала, що стосунки у них хороші, проте він дуже давно (приблизно більше 20 років) постійно проживає за межами України у російській федерації, де має власне житло, про що вона дізналася з розмов. Востаннє брат приїжджав в Україну у 2018 році; на похорони матері він не приїхав і на теперішній час із ОСОБА_1 не спілкується.

Заявник та його представник в судове засідання з`явились, заяву підтримали в повному обсязі, та посилаючись на вищенаведені обставини, просили суд задовольнити дану заяву та винести рішення, яким визнати факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , зі спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Причини не явки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до переконання, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 20.11.2023 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що складено відповідний актовий запис № 1491, а ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати заявника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 04.06.2024 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що складено відповідний актовий запис № 816. Батьки заявника на момент смерті проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ., що підтверджується наданою суду копією свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 25.08.1993 року. За життя ОСОБА_5 заповіту не укладала, що підтверджується Витягом із Спадкового реєстру № 82276774 від 21.08.2025 року. Заявник ОСОБА_1 є сином померлої, що підтверджує його статус спадкоємця першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Суд встановив, що з метою оформлення спадкових прав 21.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Апшай С.В., однак постановою нотаріуса № 72/01-16 від 21.08.2025 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, та розбіжність у зареєстрованому місці проживання.

До матеріалів справи також додано акт від 15.09.2025 № 6, складеним головою ОСББ «Гарайди-1» Сатмарі Н.М. за участю членів комісії у складі мешканців будинку ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 , в якому зазначено, що гр.. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактичного з 19.11.2023, з дня смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та здійсню догляд за нею, у зв`язку із її важкою хворобою до дня смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Суд бере до уваги офіційну відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ від 08.04.2026 року та показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 .

Суд відхиляє заперечення заінтересованої особи (Виконавчого комітету Ужгородської міської ради) щодо автоматичного прийняття спадщини іншим сином ОСОБА_3 . Аналіз положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України свідчить, що для виникнення презумпції прийняття спадщини істотне значення має саме факт постійного проживання, а не суто формальна реєстрація («прописка») за однією адресою.

Згідно з витягом з бази даних ДПСУ, встановлено, що ОСОБА_3 здійснив остаточний виїзд з території України 21.07.2019 року о 07:29 через пункт пропуску "Тиса" за паспортним документом громадянина РФ і з того часу на територію України не в`їжджав.

Зокрема, вказані обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7 , який зазначив, що особисто не бачив ОСОБА_19 щонайменше з 2020 року, оскільки останній проживає в російській фелерації, та показаннями свідка ОСОБА_6 , яка засвідчила, що ОСОБА_3 востаннє приїжджав в Україну у 2018 році на поховання батьків не з`являвся. Таким чином, його реєстрація за адресою померлої є виключно формальною, що фізично та юридично виключає факт його спільного проживання з матір`ю на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, що встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 необхідня для формлення спадщини за померлою матір`ю та набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене та надання суду матеріали виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах по встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Частиною першою ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Верховний Суд неодноразово зазначав у спірних правовідносинах, що положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , дійсно проживав зі спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1

Зважаючи на те, що заявник у інший спосіб не може довести факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини, беручи до уваги, що встановлення цього факту має для заявника юридичне значення та необхідне для оформлення спадкових прав, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 7680, 81, 89, 259, 263265, 293, 315 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України, суд-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Ужгородська міська ради Закарпатської області; приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Апшай Світлана Володимирівна, ОСОБА_3 задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зі спадкодавцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_6 виданий Ужгородським МОВ УМВС України в Закарпатській області від 21.05.1996, місце проживання: АДРЕСА_5 , РНКОПП НОМЕР_5 ;

Представник заявника: Данько Оксана Олександрівна, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №24 від 10.12.2007 року;

Заінтересовані особи:

Ужгородська міська рада Закарпатської області , місце розташування: 88000, м. Ужгород, площа Поштова, 3, код ЄДРПОУ: 33868924;

приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Апшай Світлана Володимирівна, місце розташування:

АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_7 .

Суддя І.О. Шепетко