Рішення № 137079239, 03.06.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/578/26

Провадження № 2/302/397/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом.

Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , спадкодавець), та за нею відкрилась спадщина. За життя, 20.03.2007, ОСОБА_2 , склала заповіт, яким розпорядилася після її смерті передати ОСОБА_3 все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право. До складу спадщини увійшли земельні ділянки загальною площею 0,60 га, що розташовані на території Тюшківської сільської ради, Міжгірського району, Закарпатської області, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, які вказані в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030878, виданого на ім`я ОСОБА_2 , мешк. с.Тюшка, 116, Тюшківською сільською радою народних депутатів 29.03.1999, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 95. Державний акт видано ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААН № 346919. Позивачка єдина прийняла спадщину, проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено по причині подання спадкоємцем Державного акту на право приватної власності на землю, з наявними пошкодженнями, які унеможливлюють встановлення належності даного документу померлій ОСОБА_2 , також на даному Державному акті знищено частину документа на якому було відображено відомості про одну з земельних ділянок, та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна. Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивачка просили визнати за нею право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2

11 травня 2026 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивачка в підготовче засідання не з`явилася.

Представник позивачки адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву від 25 травня 2026 року, в якій просила розглянути справу без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Тюшка Міжгірського району Закарпатської області у віці 85 років померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у зв`язку з смертю ОСОБА_2 за нею відкрилась спадщина.

За життя, ОСОБА_2 належало на праві приватної власності нерухоме майно: земельні ділянки загальною площею 0,60 га, що розташовані на території Тюшківської сільської ради, Міжгірського району, Закарпатської області, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, які вказані в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030878, виданого на ім`я ОСОБА_2 , мешк. с.Тюшка, 116, Тюшківською сільською радою народних депутатів 29.03.1999 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 95. Державний акт видано ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААН № 346919.

На замовлення позивачки ТОВ «Експерт» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які зазначені в Державному акті від 29.03.1999, серія ІІІ-ЗК 030878, земельним ділянкам вказаним в акті присвоєно кадастрові номера, зокрема: земельній ділянці в урочищі «Біля хати», площею 0,2500 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:003:0030; - земельній ділянці в урочищі «Біля хати», площею 0,1805 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:003:0034; - земельній ділянці в урочищі «Город», площею 0,0228 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:003:0043; - земельній ділянці в урочищі «Город», площею 0,0330 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:003:0032; - земельній ділянці в урочищі «Горбок», площею 0,0624 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:003:0031; - земельній ділянці в урочищі «Горбок», площею 0,0378 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства присвоєно кадастровий номер 2122488000:01:003:0033.

Як вбачається з матеріалів справи, при житті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склала заповіт, який посвідчений 20 березня 2007 року Клевець М.Ф., секретарем Тюшківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, та зареєстрований в реєстрі за № 12, та відповідно до якого ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким розпорядилася все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_4 (а.с.10).

Даний заповіт не змінювався, не скасовувався та є чинним, про що свідчать відомості з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), сформованого приватним нотаріусом 13.02.2014 за № 36608904 та з вказаних відомостей вбачається наявність заповіту, посвідченого 20.03.2007 Тюшківською сільською радою, та вказаний заповіт на теперішній час є чинним та був зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 12 (а.с.11).

Згідно довідки, виданої виконкомом Тюківської сільської ради № 9 від 09.01.2014, ОСОБА_2 , 1929 року народження, яка була постійною мешканкою АДРЕСА_1 , разом з нею на день її смерті не був зареєстрований і не проживав ніхто (а.с.13).

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю.М. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки загальною площею 0,60 га, що розташовані на території Тюшківської сільської ради, Міжгірського району, Закарпатської області. Останнім їй було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії на підставі пункту 4.18 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Нотаріус постановив відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання згідно якої відмовлено, оскільки спадкоємцем подано Державний акт на право приватної власності на землю, з наявними пошкодженнями, які унеможливлюють встановлення належності даного документу померлій ОСОБА_2 , також на даному Державному акті знищено частину документа на якому було відображено відомості про одну з земельних ділянок, та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 квітня 2026 року (а.с. 16).

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Чинним на час видачі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК № 030878, законодавством не передбачалось державної реєстрації права власності на земельні ділянки. Більше того зазначений акт, оформлений згідно з актуальними нормативними вимогами, відповідно до приписів статті 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 11.06.2003) і був єдиним документом, яким посвідчувалось право власності на землю. Відтак вказаний державний акт є документом, який достовірно підтверджував належність згаданих земельних ділянок на праві власності спадкодавцю ОСОБА_2 й доводить її належність до складу спадщини.

Відповідно до підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до пункту 4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У зв`язку із пошкодженням Держакту №030878 позивачка позбавлена можливості оформити свої майнові та спадкові права в позасудовому порядку, а тому змушена звертатися до суду за захистом, обираючи передбачений пунктом першим ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту свого права у вигляді визнання права.

Враховуючи наведене суд встановив, що позивачка, як єдина спадкоємиця за заповітом за померлою ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину набула право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокремаземельні ділянки загальною площею 0,60 га, що розташовані на території Тюшківської сільської ради, Міжгірського району, Закарпатської області, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, які вказані в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030878, виданого на ім`я ОСОБА_2 , мешк. с.Тюшка, 116, Тюшківською сільською радою народних депутатів 29.03.1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №95.

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_2 ..

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачкою за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд встановив, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), як за спадкоємцем за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки:

- з кадастровим номером 2122488000:01:003:0030, в урочищі «Біля хати», площею 0,2500 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка;

- з кадастровим номером 2122488000:01:003:0034, в урочищі «Біля хати», площею 0,1805 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- з кадастровим номером 2122488000:01:003:0043, в урочищі «Город», площею 0,0228 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- з кадастровим номером 2122488000:01:003:0032, в урочищі «Город», площею 0,0330 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- з кадастровим номером 2122488000:01:003:0031, в урочищі «Горбок», площею 0,0624 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- з кадастровим номером 2122488000:01:003:0033, в урочищі «Горбок», площею 0,0378 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 03.06.2026.

Повне найменування учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустський район, Закарпатська область, 90011.

Суддя О. І. Повідайчик