Рішення № 137078360, 03.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/2997/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області Кірсанова Світлана Євгеніївна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) за допомогою системи Електронний суд звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області Кірсанова Світлана Євгеніївна (далі третя особа), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора №82870748 від 16.01.2026 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача як суб`єкта державної реєстрації прав провести державну реєстрацію права власності позивача на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його право на земельну ділянку та забудову виникло ще у 1991 році на підставі рішення Білолуцької селищної ради народних депутатів від 27 вересня 1991 року, рішення виконавчого комітету № 73 від 15 жовтня 1991 року та договору від 15 листопада 1991 року про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва житлового будинку на праві особистої власності. Земельна ділянка була надана компетентним органом, її межі встановлені в натурі, а будівництво здійснювалося на законних підставах. Існування об`єкта нерухомого майна, його місцезнаходження, площа, склад, технічні характеристики та ступінь індивідуалізації підтверджуються технічним паспортом БТІ 2015 року. Крім того, земельна ділянка має кадастровий номер та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить про визнання державою правового статусу відповідної земельної ділянки та безпосередній зв`язок між наданою ділянкою і спірним житловим будинком. Таким чином, позивач подав сукупність належних документів, які підтверджують: законність надання земельної ділянки; правомірність забудови; існування та індивідуалізацію об`єкта нерухомого майна; зв`язок між земельною ділянкою та спірним будинком; відсутність будь-яких даних про скасування або визнання недійсними правовстановлювальних документів 1991 року. Незважаючи на це, державний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційної дії не через встановлені законом недоліки поданих документів, не через суперечності між заявленими і вже зареєстрованими правами та не через наявність інших законних перешкод, а виключно з посиланням на обставини, пов`язані з тимчасовою окупацією території України та недоступністю архівних джерел. Отже, фактично на позивача було покладено негативні наслідки неналежної доступності державних інформаційних та архівних ресурсів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі до суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що відповідач при прийнятті рішення №82870748 від 16.01.2026 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 діяв у відповідності до вимог законодавства.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.

Третя особа правом подачі пояснень не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 15.12.2025 подано заяву про державну реєстрацію речових прав, до якої долучено: копію паспорта громадянина України, копію РНОКПП, копію технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (виготовлений 03.07.2015), копії рішень виконавчого комітету від 15.10.1991 № 75 та селищної ради народних депутатів від 27.09.1991, копію договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку 15.10.1991.

За результатами розгляду вказаної заяви третьою особою 16.01.2026 прийнято рішення №82870748 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, а саме: керуючись положеннями пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Листом Луганської обласної військової адміністрації від 15.01.2026 р. №3/01.01-22-292 засвідчена неможливість отримання інформації, необхідної для державної реєстрації прав.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Частиною 1 ст. 22 Закону передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно ч. 1 ст. 27 Закону встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 13-3) договору про передачу страхового портфеля; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав ; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва, майбутньому об`єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону підставами для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 15.12.2025 подано заяву про державну реєстрацію речових прав, до якої долучено: копію паспорта громадянина України, копію РНОКПП, копію технічного паспорта на індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (виготовлений 03.07.2015), копії рішень виконавчого комітету від 15.10.1991 № 75 та селищної ради народних депутатів від 27.09.1991, копію договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку 15.10.1991.

Однак, за результатами розгляду вказаної заяви третьою особою 16.01.2026 прийнято рішення №82870748 про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (керуючись положеннями пункту 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Листом Луганської обласної військової адміністрації від 15.01.2026 р. №3/01.01-22-292 засвідчена неможливість отримання інформації, необхідної для державної реєстрації прав).

Так, суд зазначає, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Відповідно до інформації з технічного паспорта на житловий будинок, який розміщено за адресою: АДРЕСА_2 , вказано, що він є 1993 року побудови.

Так, на час побудови вищезазначеного будинку державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, таким як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 (далі Інструкція), яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56.

Таким чином, нормативно-правові акти, які діяли до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року та Цивільного кодексу України передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводило бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Пунктом 4 розділу 1 Інструкції встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Згідно з пунктом 7 Інструкції реєстрація здійснювалась на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік (далі - Перелік) яких додано до вказаної Інструкції).

За приписами п. 10 Переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26.08.1948 року, є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Згідно з п. 14 Переліку нотаріально посвідчені договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку та затверджений виконкомом місцевої Ради акт про прийняття будинку в експлуатацію віднесені до правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, позивачем до заяви від 15.12.2025 було долучено лише копію договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 15.10.1991 без документу, що підтверджує введення житлового будинку, який розміщено за адресою: АДРЕСА_2 , в експлуатацію, як то передбачено Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 (чинної станом на момент побудови будинку).

В свою чергу, відсутність зазначеного документу про введення будинку в експлуатацію, а також відсутність такого підтвердження Луганською обласною військовою адміністрацією унеможливили вчинення державним реєстратором реєстрації права власності за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення, оскільки позивач при поданні 15.12.2025 заяви про державну реєстрацію прав не подав правовстановчий документ на житловий будинок, який розміщено за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка була чинною на момент побудови зазначеного житлового будинку.

Посилання позивача, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 було збудовано до 07.02.2002 року (прийнято Міністерством юстиції України наказ № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно») та/або до 03.08.2004 року (набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»), а тому не потребувало введення в експлуатацію та/або оформлення будь-яким документом, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду даної справи, оскільки не підтверджено належними, допустимими та достовірними письмовими доказами.

Крім того, вказане твердження не відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка була чинною на момент побудови зазначеного житлового будинку.

Щодо посилань позивача, що існування об`єкта нерухомого майна, його місцезнаходження, площа, склад, технічні характеристики та ступінь індивідуалізації підтверджуються технічним паспортом БТІ 2015 року, то суд зазначає, що технічний паспорт, який виготовлено 03.07.2015 на замовлення ОСОБА_1 , не є правовстановлюючим документом, на підставі якого державний реєстратор має право вчинити заходи щодо державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна.

Також суд зазначає, що в розумінні законодавства України рішення виконавчого комітету від 15.10.1991 № 75 та селищної ради народних депутатів від 27.09.1991, копія договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 15.10.1991 також не є правовстановлюючими документами без факту введення зазначеного житлового будинку в експлуатацію відповідно до чинного на той час законодавства, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідно лише дають йому право на оформлення речових прав користування земельною ділянкою.

Таким чином, за відсутності поданого позивачем правовстановчого документу на об`єкт нерухомого майна та підтвердження відповідних органів влади/ підприємств/установ/організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора ОСОБА_2 не було документів, які підтверджують речове право ОСОБА_1 , яке набуто ним в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року.

В зв`язку з тим, що судом не встановлено протиправності рішення від 16.01.2026 №82870748, як наслідок відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора №82870748 від 16.01.2026 про відмову у проведенні державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання відповідача як суб`єкта державної реєстрації прав провести державну реєстрацію права власності позивача на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стосовно інших посилань позивача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області Кірсанова Світлана Євгеніївна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Ніжинської міської ради (площа імені Івана Франка, 1,м.Ніжин,Чернігівська область,16600, код ЄДРПОУ 34644701).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області Кірсанова Світлана Євгеніївна (вул. Покровська, 8/66, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 04061783).

Повне судове рішення складено 03.06.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО