Рішення № 137077951, 03.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21513/25

РІШЕННЯ

іменем України

03 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 16.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення йому перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, згідно з частиною 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідними постановами Кабінету Міністрів України для забезпечення індексації пенсії. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 18.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення у повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Хмельницькій області та з 04.01.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Представник відповідача вказав, що у період з 2021 по 2025 роки перерахунки та індексація пенсії позивача проводилися у суворій відповідності до чинного законодавства, зокрема із застосуванням норм Кабінету Міністрів України, визначених постановами № 127 від 22.02.2021, № 118 від 16.02.2022, № 168 від 24.02.2023, № 185 від 23.02.2024 та № 209 від 25.02.2025. На виконання вказаних нормативно-правових актів позивачу встановлювалися відповідні щомісячні доплати, надбавки та здійснювався перерахунок пенсії із застосуванням затверджених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні. Станом на 01.03.2025 розмір пенсії позивача становить 7371,78 грн.

З огляду на те, що зазначені урядові постанови є чинними, у встановленому законом порядку протиправними не визнавалися, органи Пенсійного фонду зобов`язані керуватися ними та діяти виключно в межах повноважень, визначених статтями 19 Конституції України та Бюджетним кодексом України. Оскільки індексація пенсії позивача була проведена з урахуванням усіх передбачених законодавством коефіцієнтів, відповідач вважає позовні вимоги про послідовне збільшення показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки (у розмірі 7763,17 грн) безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на складність справи, відповідач заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV, починаючи з 2020 року.

При призначенні пенсії відповідач врахував показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення (2017-2019 рр.), який становить 7763,17 гривень.

У період з 2021 по 2025 роки Кабінетом Міністрів України приймалися постанови про щорічну індексацію пенсій із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення: з 01.03.2021 - 1,11 (Постанова № 127); з 01.03.2022 - 1,14 (Постанова № 118); з 01.03.2023 - 1,197 (Постанова № 168); з 01.03.2024 - 1,0796 (Постанова № 185); з 01.03.2025 - 1,115 (Постанова № 209).

Відповідач фактично не провів індексацію пенсії позивача із застосуванням зазначених коефіцієнтів до його реального показника заробітної плати (7763,17 грн).

Орган Пенсійного фонду мотивував це тим, що реальний показник заробітної плати позивача є вищим за умовно встановлений Порядком № 124 базовий показник (сформований на базі заробітної плати за 2014-2016 роки - 3764,30 грн із послідовним множенням на коефіцієнти минулих років). На думку відповідача, такий перерахунок призвів би до зменшення розміру пенсії, тому позивачу замість повноцінної індексації було встановлено лише фіксовані щомісячні доплати (по 100 та 135 грн відповідно до постанов КМУ) або часткову індексацію у 2024-2025 роках.

У відповідь на адвокатський запит ПФУ листом від 12.06.2025 № 2200-0305-8/44721 відмовив у проведенні перерахунку пенсії шляхом збільшення базового показника 7763,17 грн на встановлені коефіцієнти.

Позивач вважає бездіяльність ПФУ протиправною, тому звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення, яке має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058).

Стаття 40 Закону № 1058 визначає порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Частина друга статті 40 встановлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та проведення щорічних індексацій) передбачає: «Для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України».

Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі Порядок № 124).

Пункт 1 Порядку № 124 визначає, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пункти 2 та 3 Порядку № 124 визначають, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена у 2020 році відповідно до Закону № 1058, підпадає під дію цього Порядку. Пункт 5 Порядку № 124 (на який посилається відповідач) встановлював у 2019 році: «перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати».

Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає індексації відповідно до щорічних коефіцієнтів, встановлених Кабінетом Міністрів України, саме той показник середньої заробітної плати (в цьому випадку 9118,81 гривень за 2018-2020 роки), який був фактично застосований при призначенні пенсії позивачу у 2021 році, чи індексації підлягає лише умовний показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 гривень).

Суд зазначає, що це питання було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 200/5836/24.

У постанові від 16 квітня 2025 року (касаційне провадження № К/990/4755/25) Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо порядку індексації пенсій, призначених у 2019-2023 роках.

Верховний Суд у зазначеній постанові, аналізуючи положення частини другої статті 42 Закону № 1058 та Порядку № 124, дійшов висновку, що при індексації пенсій, призначених після 01 січня 2018 року (зокрема, у 2019, 2020, 2021 роках тощо) із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки (наприклад, 2016-2018, 2017-2019, 2018-2020 тощо), коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України для проведення щорічної індексації з 01 березня, мають застосовуватися саме до того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при призначенні (попередньому перерахунку) конкретної пенсії.

Верховний Суд вказав, що підхід Пенсійного фонду України, за яким для всіх пенсій (незалежно від року призначення та застосованого показника середньої заробітної плати) індексується лише усереднений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 гривень), є таким, що не відповідає меті та змісту статті 42 Закону № 1058 та призводить до необґрунтованого заниження розміру індексації для пенсій, призначених із застосуванням вищих показників середньої заробітної плати.

Отже, відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 200/5836/24, при проведенні індексації пенсії позивача з 01 березня 2021 року, 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року відповідач мав застосувати коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України № 127, № 118, № 168 та № 185 саме до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, який був врахований при призначенні йому пенсії у 2021 році.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач застосовував інший підхід, а саме індексував показник 3764,40 гривень. Такі дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать висновкам Верховного Суду.

Застосовуючи наведені вище норми права згідно з висновками Верховного Суду, суд констатує, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV, встановивши щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн з 01 липня 2021 року та з 01 березня 2023 року, у розмірі 135,00 грн з 01 березня 2022 року, про що свідчать розрахунки пенсії, замість застосування коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11 у 2021 році, у розмірі 1,14 у 2022 році, у розмірі 1,197 у 2023 році до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії (7763,17 грн), діяв не відповідно до вимог статті 42 Закону №1058-IV. Пенсія перерахована позивачу з 01 березня 2024 року та з 01 березня 2025 року, однак з показника середньої заробітної плати по Україні у розмірі 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796) та у розмірі 8913,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115), а не шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, наведені норми чинного законодавства України, правові висновки Верховного Суду, суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позову у межах позовних вимог у спосіб визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо непроведення позивачу індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (7763,17 грн), у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 та зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області провести позивачу індексацію пенсії та перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (7763,17 грн), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 з 16.06.2025 та у зв`язку із цим провести виплату недоотриманої пенсії (що відповідає способу захисту порушеного права, застосованого Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24).

Такі висновки суду також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 13.05.2025 у справі №560/8245/24 та від 29.05.2025 у справі №400/3325/24.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо непроведення індексації пенсії позивача у визначеному законом порядку.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із цим, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, тому, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (7763,17 грн), у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести індексацію пенсії та перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.06.2025 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (7763,17 грн), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 та у зв`язку із цим провести виплату недоотриманої пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський