Ухвала суду № 137077553, 02.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

02 червня 2026 року № 520/31677/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі № 520/31677/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пов`язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди в розрахунку 100000,00 грн на місяць за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум; додаткової грошової винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 17.10.2024; надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду в розрахунку 100000,00 грн на місяць за весь час перебування на лікуванні, яка передбачена пунктами 12 та 13 розділу XXXIV Порядку №260, а саме у період з 09.06.2023 по 14.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум; додаткову грошову винагороду у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 17.10.2024; надбавка за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» судом встановлено, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі № 520/31677/24 - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов`язану з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 14.05.2024; надбавки за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 20100 гривень за період перебування поза штатом, а саме у період з 14.03.2024 по 14.05.2024; надбавки за вислугу років за період з 09.06.2023 по 31.08.2023.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 26.09.2025.

Представником Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду подано заяву про зміну способу виконання рішення від 24.03.2025 у справі № 520/31677/24 (в редакції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025) шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди за період з 09.06.2023 по 14.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум; додаткової грошової винагороди за період з 15.05.2024 по 17.10.2024 загальною сумою 661827,96 грн. на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначеної заяви зазначено таке. Державний виконавець просить суд змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, оскільки боржник частково виконав зобов`язання, але фактична виплата нарахованих сум не здійснена у повному обсязі через затримки бюджетного фінансування. З огляду на це заявник вважає наявними підстави, передбачені ст. 378 КАС України, для заміни зобов`язального способу виконання на стягнення визначеної грошової суми 661 827,96 грн безпосередньо з військової частини. Мета заяви забезпечити реальне та своєчасне виконання судового рішення в повному обсязі.

Від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли заперечення, в яких відповідач зазначає таке. Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти зміни способу та порядку виконання судового рішення, вказуючи, що рішення вже частково виконано шляхом нарахування та часткової виплати, а невиконання у повному обсязі зумовлене відсутністю бюджетного фінансування. Відповідач наголошує, що стягнення коштів напряму з військової частини суперечить бюджетному законодавству та не вирішує проблему фінансування. Також зазначається, що грошове забезпечення не підпадає під категорії виплат, для яких допускається така зміна способу виконання за ст. 378 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Суд, дослідивши доводи заяви позивача та надані сторонами докази, дійшов наступного.

Надаючи правову оцінку викладеним в заяві обставинам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені ст. 378 КАС України.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Неможливість виконання рішень зобов`язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Як вбачається з матеріалів справи, після апеляційного перегляду у справі № 520/31677/24 в силі залишено висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову та визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , пов`язаної з ненарахуванням і невиплатою ОСОБА_1 додаткової винагороди в розрахунку 100 000 грн на місяць за період перебування на лікуванні з 09.06.2023 по 14.03.2024 (з урахуванням раніше виплачених сум), а також зобов`язання нарахувати та виплатити зазначену винагороду за цей період. Також судом апеляційної інстанції залишено чинним зобов`язання щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 20 100 грн за період перебування поза штатом з 14.05.2024 по 17.10.2024.

Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах.

Натомість, у поданій заяві заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення, шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди за період з 09.06.2023 по 14.03.2024 з урахуванням раніше виплачених сум; додаткової грошової винагороди за період з 15.05.2024 по 17.10.2024 загальною сумою 661827,96 грн. на користь ОСОБА_1 .

Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов`язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретної суми не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, тому суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.

Оскільки зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є помилковою.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.

Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.

Окрім того, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок неможливості виконання рішення суду в добровільному порядку.

Так, у заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення заявник зазначив, що органами примусового виконання рішень було відкрито виконавче провадження від 09.10.2025 ВП №79307719 з приводу виконання рішення в даній справі, на підтвердження чого позивачем надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, направлення вимог та накладення штрафу.

Разом з тим, будь-яких інших відомостей щодо вчинення дій у рамках виконавчого провадження, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", задля виконання рішення суду в даній справі, заява позивача не містить. Відповідних доказів до суду також не подано.

Доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що рішення суду в даній справі неможливо виконати без зміни способу та порядку його виконання, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, судом не встановлено обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/31677/24.

Згідно ч. 8 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу за результатами розгляду питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву представника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Мельников Р.В.