Рішення № 137077422, 03.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р. № 520/31946/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 8) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , п.і. АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 травня 2023 року по 21 листопада 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 195713 (сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 44 коп.;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 8) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , п.і. АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 травня 2023 року по 21 листопада 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 195713 (сто дев`яносто п`ять тисяч сімсот тринадцять) грн. 44 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не виплачено середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач) по 01 травня 2023 року проходив публічну службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та у відповідності до наказу Головного управління ДСНС України в Харківській області від 01 травня 2023 року № 189 по особовому складу, звільнений зі служби за п.п. 3 п. 176 Положення про проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (за станом здоров`я), та згідно з наказом Головного управління ДСНС України у Харківській області від 01 травня 2023 року № 189 (по особовому складу) Позивача з 01 травня 2023 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.

Проходячи службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій, на Позивача розповсюджувались всі права і гарантії передбачені законодавством щодо нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, зокрема щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), однак Відповідачем протиправно не виплачувались частина грошового забезпечення Позивача, а як наслідок останньому своєчасно не здійснювались виплати належних йому сум, що стало підставою для звернення до суду з метою захисту порушених прав і інтересів.

Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/211/25, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язано Відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок окремих складових щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, грошової допомоги на соціально-побутові питання за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, а саме щомісячних премій у належних відсоткових розмірах, установлених наказами: від 11.02.2020 року №57 102% посадового окладу, від 10.03.2020 року №92 102% посадового окладу, від 09.04.2020 року №124 - 66% посадового окладу, наказ від 08.05.2020 року №148 - 102% посадового окладу, від 09.06.2020 року №180 - 102% посадового окладу, від 09.07.2020 року №214 - 102% посадового окладу, від 11.08.2020 року №249 - 102% посадового окладу, від 11.09.2020 року №276 - 102% посадового окладу, від 12.10.2020 року №302 - 102% посадового окладу, від 10.11.2020 року №329 - 102% посадового окладу, від 10.12.2020 року №361 - 102% посадового окладу, від посадового окладу, від 10.03.2021 року №94 - 119% посадового окладу, від 09.04.2021 року №136 - 119% посадового окладу, від 11.05.2021 року №175 - 119% посадового окладу, від 10.06.2021 року №220 - 119% посадового окладу, від 06.07.2021 року №267 - 119% посадового окладу, від 10.08.2021 року №328 - 119% посадового окладу, від 10.09.2021 року №358 - 119% посадового окладу, від 18.10.2021 року №392 - 119% посадового окладу, від 10.11.2021 року №430 - 119% посадового окладу, від 10.12.2021 року №484 - 119% посадового окладу, від 10.01.2022 року №5 - 119% посадового окладу, від 21.02.2022 року №63 - 158% посадового окладу, від 09.03.2022 року №88 - 158% посадового окладу, від 11.04.2022 року №190 - 158% посадового окладу, від 11.05.2022 року №238 - 158% посадового окладу, від 10.06.2022 року №285 - 158% посадового окладу, від 08.07.2022 року №340 - 158% посадового окладу, від 09.08.2022 року №378 - 158% посадового окладу, від 09.09.2022 року №456 - 158% посадового окладу, від 09.10.2022 року №490 - 158% посадового окладу, від 08.11.2022 року №544 - 158% посадового окладу, від 07.12.2022 року №637 - 158% посадового окладу, від 23.01.2023 року №35 - 230% посадового окладу, від 13.02.2023 року №74 - 374% посадового окладу, від 10.03.2023 року №110 - 374% посадового окладу, від 10.04.2023 року №164 - 374% посадового окладу, наказ від 01.05.2023 року № 189 374% посадового окладу, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 по справі № 520/10008/24 та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.

На виконання рішення суду Відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 21 листопада 2025 р., тобто позивачу була виплачена частину недоотриманого грошового забезпечення лише 21 листопада 2025 р., але відповідач не нарахував та не виплатив Позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з військової служби з 01 травня 2023 року (дата виключення з кадрів ДСНС України) по 21 листопада 2025 р. (по час повного розрахунку), тому відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Тому, на думку позивача відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Для захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця можливо застосувати відповідальність. Однак, вказаною нормою, починаючи з 19.07.2022 року (дата набрання чинності Закону № 2352-IX) передбачено обмеження, згідно з яким максимальний період за який можлива виплата середнього заробітку складає 6 місяців.

Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення, однак не більше ніж за 6 місяців такого прострочення.

Суд враховує, що Верховний суд України у постанові від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами вищезазначених норм матеріального права, виклав таку правову позицію: не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Судом встановлено, що Позивач по 01 травня 2023 року, проходив публічну службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та у відповідності до наказу Головного управління ДСНС України в Харківській області від 01 травня 2023 року № 189 по особовому складу, звільнений зі служби за п.п. 3 п. 176 Положення про проходження служби цивільного захисту особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (за станом здоров`я), та згідно з наказом Головного управління ДСНС України у Харківській області від 01 травня 2023 року № 189 (по особовому складу) Позивача з 01 травня 2023 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення.

Загальна сума донарахованого та виплаченого на виконання рішення суду грошового забезпечення позивача склала 274968,91 грн.

Судом встановлено, що з позивачем не було проведено остаточного розрахунку при звільненні у повному обсязі, а такий розрахунок здійснено на виконання рішення суду у справі № 520/211/25 лише 21.11.2025, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до відповідача наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України.

Розраховуючи відповідну суму середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

Відповідно до наданої до позову позивачем довідки-розрахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.05.2023 стосовно ОСОБА_1 № 705 від 09.10.2025 за березень 2023 року грошове забезпечення позивача склало 32441,70 грн, за квітень 2023 року - 32441,70 грн.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача склало 1063,66 грн ((32441,70 + 32441,70) / 61).

Як вже було зазначено судом, стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку не може перевищувати шість місяців такого прострочення.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за шість місяців (з 02.05.2023 по 20.11.2025 - 184 календарні дні) становить 195 713,44 грн (1063,66 грн х 184 дні).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19 липня 2022 року та дійшла висновку, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Так, Велика Палата у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

Аналізуючи обставини справи та порівнюючи розмір грошового забезпечення, виплаченого позивачу на виконання рішення суду, що не було виплачено позивачу при звільненні, з сумою середнього заробітку, розрахованого судом у межах даної справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення відповідного розміру середнього заробітку.

Відповідно до наданої до позову позивачем довідки-розрахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.05.2023 стосовно ОСОБА_1 № 705 від 09.10.2025, вбачається, що при звільненні позивачу виплачено грошове забезпечення в загальному розмірі 559,95 грн.

Водночас, загальна сума заробітної плати, що повинна була бути виплачена позивачу при звільненні становить 559,95 грн (виплачені суми при звільненні) + 274968,91 грн (сума, виплачена на виконання рішення суду) = 275 528,86 грн.

Таким чином, недоплачена сума належного позивачу грошового забезпечення при звільненні, яка виплачена йому на виконання рішення суду, у процентному виразі дорівнює 0,99 % (274968,91/275 528,86).

Враховуючи, що істотність частки невиплаченого грошового забезпечення складає 0,99%, то розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені з урахуванням принципу співмірності становить (1063,66 грн х 184 дні)*0,99% = 193756,31 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що кожне з порушень виплати у належному розмірі грошового забезпечення та інших виплат при звільненні є самостійним порушенням трудових прав працівника, які мають різний предмет, підставу та наслідки, що унеможливлює зменшення відповідальності за одним із цих порушень шляхом врахування відповідальності за інше.

Кожне з цих порушень породжує окрему відповідальність відповідно до статті 117 КЗпП України, яка передбачає компенсацію у вигляді середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум, незалежно від періоду чи суб`єктного складу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2025 у справі №160/18656/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені та зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 травня 2023 року по 21 листопада 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 193756 (сто дев`яносто три тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 31 коп.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61013, ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 8) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , п.і. АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 травня 2023 року по 21 листопада 2025 року, але не більше шести місяців.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (код ЄДРПОУ 38631015, 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 8) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , п.і. АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 01 травня 2023 року по 21 листопада 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 193756 (сто дев`яносто три тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 31 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ЄДРПОУ 38631015).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов