Рішення № 137077347, 03.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/7329/25

03 червня 2026 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , діючої в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 діючи в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в якій просила:

1. Визнати протиправною відмову Державної міграційної служби:

- підтвердити громадянство її дитини;

- внести її дані в реєстр;

- оформити документи без оригіналу довідки (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, українське свідоцтво про народження).

2. Зобов`язати ДМС:

- встановити громадянство її дитини як громадянки України;

- видати відповідну довідку або інший документ;

- внести персональні дані до Реєстру;

- забезпечити можливість додати дитину до застосунку "Дія".

3. Зобов`язати ДРАЦС:

- зареєструвати акт про народження її дитини (запис не внесено коректно);

- видати українське свідоцтво про народження.

4. Зобов`язати обидва органи вчинити всі дії без вимоги оригіналу довідки про громадянство, оскільки його неможливо отримати повторно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є громадянкою України, матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 народженої в Канаді. На підставі статті 7 Закону України "Про громадянство України" її дитина є громадянкою України з моменту народження, оскільки народилася від громадянки України. Позивач зазначає, що нею неодноразово були здійсненім звернення до ДМС у м. Бережани, Тернопіль та Київ з метою підтвердження громадянства дитини, внесення її даних до реєстру та оформлення документів (паспорта громадянина України для виїзду за кордон та українського свідоцтва про народження), однак їй було відмовлено, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали шляхом подання до суду: нової редакції позовної заяви, у якій відповідачем (відповідачами) вказати суб`єкта, -ів владних повноважень, яка, -і порушив, -ли права позивача, з відповідно сформульованими позовними вимоги з урахуванням статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

12.01.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків шляхом надання позовної заяви в новій редакції в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України, що полягає у невстановлені громадянства малолітньої ОСОБА_3 та ненаданні можливості оформлення документів громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон);

зобов`язати Державну міграційну службу України:

- встановити факт належності малолітньої ОСОБА_3 до громадянства України на підставі раніше здійсненої реєстрації;

- видати документ або інший акт, що підтверджує громадянство дитини;

- забезпечити можливість оформлення документів громадянина України, у тому числі паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

зобов`язати відповідача вчинити зазначені дії без вимоги подання оригіналу довідки про реєстрацію особи громадянином України, повторне отримання якої є об`єктивно неможливим, а також без вимоги довідки про підтвердження факту її видачі, яка відповідно до роз`яснень МЗС України та Генерального консульства України у м. Едмонтон, Канада, видається виключно при особистому зверненні до консульської установи.

Ухвалою суду від 16.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

В поданому відзиві відповідач просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , діючої в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем в позовній заяві не наведено жодних фактів, які підтвердили, що відбулось дійсне порушення прав позивачки чи її малолітньої дитини.

Позивач подала до суду відповідь на відзив, де вказала що бездіяльність відповідача призвела до тривалої невизначеності правового статусу дитини, що суперечить принципу найкращих інтересів дитини та принципу правової визначеності.

Відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи 22 червня 2023 року Генеральне консульство України в Едмонтоні видало довідку №61419/19-536-73278 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Калгарі (Канада).

За рішенням Генерального консульства України в Едмонтоні від 21 червня 2023 року АХМЕД Далія набула громадянства України на підставі частини 1 статті 7 Закону України "Про громадянство України" (особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України) .

16.09.2025 до ДМС надійшло звернення ОСОБА_1 від 15.09.2025 (вх. №З-9052-25) щодо продовження терміну перебування дитини АХМЕД Далії.

Про результати розгляду звернення позивачку повідомлено листом за вих. №З-9052-25/6101.8/90-25, у якому роз`яснено, що надання адміністративної послуги з продовження строку перебування в Україні ОСОБА_3 , яка відповідно до статті 7 Закону України "Про громадянство України" являється громадянкою України з моменту народження, не являється можливим, оскільки така послуга надається лише іноземцям або особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України.

19.09.2025 до ДМС надійшло звернення ОСОБА_1 за вх. №З-9169-25 щодо продовження перебування та відновлення документів дитини.

Листом від 07.10.2025 за вх. №З-9169-25/6101.11/98-25 заявниці рекомендовано з приводу поновлення документів дитини звернутися до Міністерства закордонних справ України або за місцем видачі таких документів, оскільки довідка про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_3 за №61419/19-536-73278 видана 22.06.2023 Генеральним консульством України в Едмонтоні.

23.09.2025 до ДМС надійшло звернення ОСОБА_1 за вх. № З-9243-25 про відновлення документів дитини, громадянки України.

За результатами розгляду цього звернення, в межах компетенції ДМС, заявниці роз`яснено, що з питання отримання повторної довідки про реєстрацію особи громадянином України необхідно звертатися до зазначеної закордонної дипломатичної установи України (вих. №З-9243-25/6.4/6220-25 від 13.10.2025)

Не погоджуючись із такими відповідями відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Питання громадянства України регулюються Конституцією України, Законом України "Про громадянство України" і Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 серпня 2006 № 588/2006, далі - Порядок № 215).

Відповідно до пункту 3 Розділу І Порядку № 215 заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Заяву з питань громадянства дитини підписує один з її батьків або інший законний представник дитини.

Заяви та інші документи з питань громадянства особою, яка постійно проживає за кордоном, подаються до дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи (пункт 4 Розділу І Порядку № 215).

Заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. Заява та інші документи з питань громадянства дитини подаються одним з її батьків або іншим законним представником дитини за місцем проживання дитини або одного з її батьків чи іншого законного представника (пункт 5 Розділу І Порядку № 215).

Відповідно до пункту 117 розділу V Порядку № 215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.

У разі народження за кордоном дитини, батьки або один із батьків якої є громадянином України і постійно проживає на території України, прийняття рішення про оформлення набуття громадянства такою дитиною та її реєстрація громадянином України на підставі пункту 1 статті 6 Закону здійснюються територіальними органами Державної міграційної служби України за місцем проживання батьків або одного з них в Україні чи закордонними дипломатичними установами України в державі народження дитини.

У разі народження за кордоном дитини, батьки або один із батьків якої є громадянином України і постійно проживає за кордоном, прийняття рішення про оформлення набуття громадянства такою дитиною та її реєстрація громадянином України на підставі пункту 1 статті 6 Закону здійснюються закордонною дипломатичною установою України в державі постійного проживання батьків або в державі народження дитини.

Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до п. 7 Положення, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

ДМС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства; приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III "Про громадянство України".

Відповідно до ст. 1, 4, 6, 9 Закону України "Про громадянство України", громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Питання громадянства України регулюються Конституцією України , цим Законом, міжнародними договорами України. Громадянство України набувається, зокрема, внаслідок прийняття до громадянства.

Правовідносини щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон врегульовані Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон), постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон" від 07.05.2014 № 152 (далі - Порядок №152).

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру, а за кордоном - закордонними дипломатичними установами України (далі ЗДУ). Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру та ЗДУ, а також уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктами 4, 8 частини першої статті 2 цього Закону є центри надання адміністративних послуг та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до вимог підпункту 2 пункту 7 Порядку № 152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку, або особі, яка визнана судом недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена судом, здійснюється на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).

Відповідно до вимог пункту 19 Порядку № 152 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон в Україні подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб`єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.

У разі постійного проживання або тимчасового перебування особи за кордоном документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон подаються до закордонної дипломатичної установи або до розміщеного за межами України відокремленого підрозділу.

Подання документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон здійснюється до розміщеного за межами України відокремленого підрозділу, за винятком випадків, встановлених абзацами третім - п`ятим пункту 19 цього Порядку, та у разі набуття особою громадянство України (крім осіб, які набули громадянство України відповідно до статті 7 Закону України "Про громадянство України") (пункт 20 Порядку №152).

Відповідно до пункту 21 Порядку №152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон здійснюється в Україні територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, а за кордоном закордонною дипломатичною установою.

Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон, документи для оформлення якого подано заявником до розміщеного за межами України відокремленого підрозділу, здійснюється визначеним ДМС територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС.

Згідно із пунктом 34 Порядку №152 у разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, працівник територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації заяви-анкети приймає рішення про залишення заяви-анкети без руху та підписує повідомлення про залишення заяви-анкети без руху.

Повідомлення про залишення заяви-анкети без руху із зазначенням виявлених недоліків з посиланням на порушені вимоги законодавства, способи та строки усунення недоліків, способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху вручається заявнику або надсилається на адресу електронної пошти заявника (у разі наявності електронної пошти та/або технічної можливості для надсилання) або засобами поштового зв`язку. Факт особистого отримання повідомлення підтверджується підписом заявника в реєстрі вихідної кореспонденції або електронним підтвердженням про доставку повідомлення, а у разі надсилання засобами поштового зв`язку таке повідомлення вважається врученим заявнику через п`ять календарних днів з дати його відправлення.

У разі прийняття рішення про залишення заяви-анкети, прийнятої уповноваженим суб`єктом, без руху територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення надсилає уповноваженому суб`єкту супровідним листом письмове повідомлення про залишення заяви-анкети без руху з метою його подальшого вручення заявнику.

У разі усунення заявником виявлених недоліків протягом 30 календарних днів заява-анкета вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду заяви-анкети продовжується на строк залишення її без руху.

Відповідно до пункту 35 Порядку № 152 заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає:

1) паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні);

2) свідоцтво про народження (за наявності) або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (за наявності), або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України або її копія (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру);

3) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у тому числі документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави, який підтверджує повноваження особи на представлення інтересів дитини щодо оформлення паспорта для виїзду за кордон, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків;

4) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;

5) у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12 річного віку, або особі, яка не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися через наявність порушення функцій організму, що підтверджується, у тому числі висновком закладу охорони здоров`я чи іншою медичною документацією, оформленою в установленому порядку, або особі, щодо якої наявний висновок про необхідність направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування;

6) інформацію про задеклароване/зареєстроване місце проживання, зняте із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відсутність таких відомостей (за наявності - витяг з реєстру територіальної громади, е-паспорт, е паспорт для виїзду за кордон, паспорт громадянина України зразка 1994 року);

7) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків з даними про РНОКПП або дані про РНОКПП, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження (за наявності). Особа може пред`явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі, за умови наявності у територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонній дипломатичній установі, уповноваженого суб`єкта технічної можливості провести перевірку відповідності реєстраційних даних особи даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з використанням технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації.

Відповідно до пункту 50 Порядку № 152 рішення щодо оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон приймається працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності до громадянства України

Суд зазначає, що 22 червня 2023 року Генеральне консульство України в Едмонтоні видало довідку №61419/19-536-73278 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Калгарі (Канада).

За рішенням Генерального консульства України в Едмонтоні від 21 червня 2023 року АХМЕД Далія набула громадянства України на підставі частини 1 статті 7 Закону України "Про громадянство України" (особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України).

Отже, відповідно до законодавства України малолітня дочка позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України з 18 січня 2023 року.

Зазначена вище довідка видана до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 24.05.2023 і є підставою для оформлення документу, що підтверджує громадянство України - паспорта громадянина України для виїзду за кордон (зазначено в довідці).

Однак з метою отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон малолітній дочці до закордонної дипломатичної установи України позивач не зверталася. Докази на підтвердження протилежного позивачем не надано.

Відповідно до матеріалів справи, за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС, 21.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Відділ "ЦНАП" Підгаєцької МР (орган 9954) із заявою - анкетою №31652240 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається із позовної заяви та інтегрованої міжвідомчої інформаційно телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України "АРКАН" ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30.06.2024 (в`їзд), 06.09.2024 (виїзд), 13.07.2025 (в`їзд) перетинала кордон України у ПП "Шегині" на підставі закордонного паспорта громадянина Канади № НОМЕР_2 .

Таким чином, питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон залежало від волевиявлення позивачки (законного представника малолітньої).

Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про громадянство України" малолітня ОСОБА_5 є громадянкою України з моменту народження, що підтверджується довідкою Генерального консульства України в Едмонтоні №61419/19-536-73278 про реєстрацію особи громадянином України від 22 червня 2023 року.

Суд зауважує, що усі звернення позивачки до ДМС були розглянуті та про результати їх розгляду було проінформовано заявницю, зокрема:

16.09.2025 до ДМС надійшло звернення ОСОБА_1 від 15.09.2025 (вх. № З-9052-25) щодо продовження терміну перебування дитини АХМЕД Далії. Про результати розгляду звернення позивачку повідомлено листом за вих. №З-9052-25/6101.8/90-25, у якому роз`яснено, що надання адміністративної послуги з продовження строку перебування в Україні ОСОБА_3 , яка відповідно до статті 7 Закону України "Про громадянство України" являється громадянкою України з моменту народження, не являється можливим, оскільки така послуга надається лише іноземцям або особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України.

19.09.2025 до ДМС надійшло звернення ОСОБА_1 за вх. № З-9169-25 щодо продовження перебування та відновлення документів дитини. Листом від 07.10.2025 за вх. № З-9169-25/6101.11/98-25 заявниці рекомендовано з приводу поновлення документів дитини звернутися до Міністерства закордонних справ України або за місцем видачі таких документів, оскільки довідка про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_3 за №61419/19-536-73278 видана 22.06.2023 Генеральним консульством України в Едмонтоні.

23.09.2025 до ДМС надійшло звернення ОСОБА_1 за вх. № З-9243-25 про відновлення документів дитини, громадянки України. За результатами розгляду цього звернення, в межах компетенції ДМС, заявниці роз`яснено, що з питання отримання повторної довідки про реєстрацію особи громадянином України необхідно звертатися до зазначеної закордонної дипломатичної установи України (вих. № З-9243-25/6.4/6220-25 від 13.10.2025)

Суд зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.

Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії відповідно до статті 42 Закону №1058, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку наявність у нього права на перерахунок пенсії відповідно до вказаної норми Закону та яким саме чином відповідач порушив його на такий перерахунок, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, а відсутність такої умови є самостійною підставою для відмови у позові. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Водночас відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію також викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Суд також приймає до уваги твердження відповідача, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залежало тільки від волевиявлення позивачки (законного представника малолітньої), оскільки територіальний підрозділ ДМС здійснює свої повноваження у відповідності до визначеної законодавством процедури тільки після відповідного звернення із заявою анкетою до уповноваженого суб`єкта.

Оформленню будь-яким уповноваженим суб`єктом паспорта громадянина України для виїзду за кордон передує особисте звернення заявника і лише після здійснення уповноваженим суб`єктом процедури ідентифікації особи та перевірки факту належності до громадянства України приймається рішення про оформлення паспорта заявнику.

Крім того, згідно матеріалів справи із заявою-анкетою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон малолітній дочці до уповноваженого суб`єкта чи територіального підрозділу ДМС вона не зверталася.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов переконання, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, а тому не підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, у позові належить відмовити.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 03 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Державна міграційна служба України (місцезнаходження: вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 37508470).

Головуючий суддя Мартиць О.І.