Ухвала суду № 137077297, 03.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/2643/24

03 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Осташ А.В.) перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі №500/2643/24 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16.09.2023 по 31.12.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16.09.2023 по 31.12.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №500/2643/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я з 19.01.2024 по 07.03.2024 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я з 19.01.2024 по 07.03.2024 року та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні пов`язаному із захистом Батьківщини та у відпустці за станом здоров`я за період з 19.01.2024 по 07.03.2024.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні пов`язаному із захистом Батьківщини та у відпустці за станом здоров`я за період з 19.01.2024 по 07.03.2024.

В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №500/2643/24 залишено без змін.

15.05.2026 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій він просить зобов`язати відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення ухвали суду про розгляд заяви, подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі №500/2643/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024.

Вказана заява обґрунтована тим, що до теперішнього часу на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду 09 липня 2024 по справі № 500/2643/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року по справі №500/2643/24 Військовою частиною НОМЕР_1 виплат не проведено.

У зв`язку із відставкою судді ОСОБА_2 , згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу №500/2643/24 передано на розгляд судді Баб`юку П.М.

Ухвалою судді від 20.05.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №500/2643/24. Прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю від 15.05.2026. Постановлено розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.

Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі №500/2643/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024, зокрема щодо дій, які вчинялися на їх виконання.

На виконання вимог вказаної ухвали 22.05.2026 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що відповідно до інформації фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , станом на 22.05.2026 рішення не було виконане.

Як слідує із доповідної записки від 22.05.2026, доданої до вказаного клопотання, фінансово-економічна служба, розглянувши вимоги Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/2643/24, повідомляє про неможливість забезпечення його виконання з наступних причин.

Кошторис військової частини на відповідний бюджетний рік затверджено, однак фактичне фінансування за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", призначене для виконання судових рішень, є недостатнім. Станом на дату підготовки записки залишок коштів за КЕКВ 2800 становить 2356,27 грн, що є економічно недостатнім для повного виконання зобов`язань, визначених судовим рішенням. Необхідний обсяг коштів значно перевищує наявний залишок, що унеможливлює проведення виплати відповідно до вимог суду. Часткове виконання рішення без повного забезпечення фінансового ресурсу суперечить вимогам чинного бюджетного законодавства та може бути розцінене як порушення цільового використання бюджетних коштів.

Зазначено, що фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 включила рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/2643/24 до заявки-розрахунку на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки".

Вказано, що на даний час фінансування не надійшло, інформація про строки його отримання відсутня. Згідно зі ст. 23, 48 та 49 Бюджетного кодексу України, військова частина не має права здійснювати видатки понад наявні бюджетні призначення та фактичне фінансування, тому виконання судового рішення є об`єктивно неможливим.

Визначаючись щодо наведеного суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців. Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним законом, а саме, Законом України "Про виконавче провадження".

Суд звертає увагу, що невчинення стягувачем дій, спрямованих на ініціювання виконання рішення суду в примусовому порядку, не звільняє боржника від обов`язку виконання такого судового рішення.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

У справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа "Сук проти України" та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Згідно частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Процедура розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення врегульована статтею 382-1 КАС України.

Так, за приписами цієї статті суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 КАС України має на меті саме забезпечення належного виконання судового рішення. При цьому, вказана стаття має свою підставу для застосування, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Як зазначалося вище, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі №500/2643/24 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16.09.2023 по 31.12.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 16.09.2023 по 31.12.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №500/2643/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я з 19.01.2024 по 07.03.2024 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я з 19.01.2024 по 07.03.2024 року та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні пов`язаному із захистом Батьківщини та у відпустці за станом здоров`я за період з 19.01.2024 по 07.03.2024.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні пов`язаному із захистом Батьківщини та у відпустці за станом здоров`я за період з 19.01.2024 по 07.03.2024.

В решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №500/2643/24 залишено без змін.

Проте, станом на дату звернення заявника до суду з даною заявою в матеріалах справи відсутні докази виконання боржником Військовою частиною НОМЕР_1 вказаного судового рішення, як і докази невиконання судового рішення з поважних причин.

Представник Військової частини НОМЕР_1 зазначає, що відповідно до інформації фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , станом на 22.05.2026 рішення не було виконане, проте не наведено обставини, з якими, на його думку, пов`язано тривале невиконання рішення суду, яке набрало законної сили у грудні 2024 року.

Так, з наданої доповідної записки фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/2643/24 включено до заявки-розрахунку на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки".

Також у доповідній записці вказано, що на даний час фінансування не надійшло, інформація про строки його отримання відсутня.

Поряд із цим суд зауважує, що суб`єкт владних повноважень (боржник) не звільняється від обов`язку виконати рішення через відсутність фінансування. Наявність чи відсутність коштів не скасовує законних прав стягувача.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.01.2025 №160/2598/20 та інших.

Зважаючи на встановлені судом обставини наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі невстановлення судового контролю шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання ним рішення суду, - останнє може залишитися невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Тому суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду, у місячний строк з дати отримання копії цієї ухвали.

Одночасно суд вважає за необхідне наголосити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України, а також містити посилання на докази, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які будуть достатніми і вичерпними.

Ненадання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення або невідповідність наданого звіту наведеним вище вимогам зумовлює виникнення у суду обов`язку накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 241, 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задовольнити.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у місячний строк з дня отримання даної ухвали суду подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі №500/2643/24 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024.

Ухвала набирає законної сили згідно вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 03 червня 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.