Рішення № 137077067, 03.06.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Справа № 480/7698/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7698/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , що оформлена листом від 14.08.2025 за вих № 9454, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 за абзацом 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох дітей віком до 18 років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначив, що на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років та у нього відсутня заборгованість із сплати аліментів, у зв`язку з чим має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». В період проходження військової служби, позивач звернувся із рапортом до командування ВЧ НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Однак відповідач відмовив позивачу у звільненні у зв`язку із тим, що відсутній нотаріально завірений договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь одного із батьків у їх вихованні або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України. Вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ необхідною умовою звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану є - перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Позивач стверджує, що надав повний пакет документів, визначених у Додатку 19 Інструкції № 170 необхідних для звільнення його з військової служби.

Ухвалою суду від 24.10.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/7698/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Військова частина НОМЕР_1 з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що у спірних правовідносинах діяла у межах та у строк, встановлений нормами чинного законодавства, оскільки перелік доданих до рапорту документів не відповідає вимогам Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 №170.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 є батьком трьох неповнолітніх дітей, а саме:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ;

Відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26.11.2020 розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 08.08.2014 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбув Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1848.

Відповідно до довідки, виданої Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.06.2025 №13/90516 по виконавчому провадженню АСВП №69217987 з примусового виконання виконавчого листа №700/152/22, виданого 22.04.2022 Лисянським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей: сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18.03.2022 заборгованість по аліментам відсутня. Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників у боржника ОСОБА_1 , відсутні виконавчі провадження у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів.

Як свідчить з матеріалів справи, 17.06.2025 позивач звернувся із рапортом до командира 3 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв`язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. До рапорту долучив свідоцтво про шлюб з ОСОБА_8 , яка є матір`ю одного з трьох дітей, свідоцтва про народження дітей, рішення суду про розірвання шлюбу, довідку про відсутність заборгованості по аліментам.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 14.08.2025 №9454 повідомило, що звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу) - перебування на утримання військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці не погоджено Юридичним управління Командування Сухопутних військ, оскільки відповідно до наказу Міністерства оборони України №170, відсутній нотаріально завірений договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь одного із батьків у їх вихованні або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2232 передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232 і залежать від виду військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 травня 2009 р. за № 438/16454 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Відповідно до пп.13 п. 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):

- копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

- один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про р о з і р ва н н я шлюбу т а в и з н а ч е н н я місця п р о ж и в а н н я д і т е й з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця п р о ж и в а н н я з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть п р о ж и в а т и діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, а б о рішення суду про встановлення факту п е ре б у в а н н я дітей на у т р и м а н н і військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

- довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

Відмова військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, ґрунтується на тому, що він не надав до рапорту одного із документів, визначених підпунктом 13 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, а саме - позивачем не було надано нотаріально завіреного договору між батьками про те, з ким будуть п р о ж и в а т и діти, та участь одного із батьків у їх вихованні або рішення суду про встановлення факту п е р еб у в а н н я дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Аргументи позивача на обґрунтування своєї позицій зводяться до такого:

- позивач стверджує, що необхідною умовою звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ є: (1) перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше неповнолітніх дітей та (2) відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

- зазначив, що норми Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України суперечить нормам Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в частині розширення кола умов за яких військовослужбовець може бути звільнений з військової служби.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 до рапорту про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232 не долучив одного із документів визначених підпунктом 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170, де чітко визначений перелік документів, які повинен подати військовослужбовець для звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, а саме нотаріально завіреного договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь одного із батьків у їх вихованні або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України. На переконання відповідача, відсутність одного з вищезазначених документів, які б свідчили про фактичне проживання дітей з позивачем або утримання позивачем дітей, є правовою підставою для прийняття рішення про відмову у звільненні з військової служби.

Оцінюючи аргументи сторін щодо правомірності оскарженого рішення, суд зазначає наступне:

На виконання вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170).

У 2024 році у зв`язку з триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України, нарощуванням зусиль агресора щодо подальшого захоплення території України, постало питання щодо удосконалення окремих питань проходження військової служби та порядку звільнення із неї. З метою вирішення цієї проблеми Наказом Міністерства Оборони України від 23.07.2024 № 495 були затверджені зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у тому числі до Додатку 19 до Інструкції.

У Додатку 19 до Інструкції № 170 у новій редакції визначений перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підстав, зазначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», окремо для кожної категорії військовослужбовців.

Таким чином, МОУ в такий спосіб чітко регламентувало порядок звільнення з військової служби та усунуло можливість прямих командирів (начальників) військовослужбовця, уповноважених приймати рішення щодо звільнення чи відмови у звільненні з військової служби, свавільно тлумачити закон та на власний розсуд визначати перелік документів, необхідних та достатніх для звільнення зі служби.

Так, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме - у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану) подаються такі документи:

1) копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

2) один з документів: (1) копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або (2) копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або (3) рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або (4) письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або (5) рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

3) довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно, Додаток 19 до Інструкції № 170 для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні військовслужбовця передбачає необхідність подання:

- свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства особи, тобто підтвердження батьківства військовослужбовця щодо трьох і більше дітей;

- довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, для підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці;

- інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного військовослужбовця), що підтверджують факт визначення місця п р о ж и в а н н я дітей з одним із батьків, а б о рішення суду про встановлення факту п е ре б у в а н н я дітей на у т р и м а н н і військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170 чітко визначений вичерпний перелік документів, які мають бути долучені до рапорту про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Відповідно до обставин цієї справи позивач разом з рапортом надав свідоцтва про народження дітей, що підтверджують його батьківство та вік дітей, довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, а також рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26.11.2020 про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 .

Разом з тим, для підтвердження факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей та звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232 позивачу слід дотриматися вимог законодавства щодо надання всіх підтверджуючих документів, визначених в Інструкції № 170. Тобто, позивачу необхідно було до рапорту про звільнення, крім інших документів, долучити один із документів щодо визначення місця п р о ж и в а н н я дітей з одним із батьків, а б о рішення суду про встановлення факту п е ре б у в а н н я дітей на у т р и м а н н і військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, як того вимагає Інструкція № 170.

Однак ОСОБА_1 до рапорту долучив лише рішення суду про розірвання шлюбу з матір`ю двох дітей, проте вказане рішення не містить відомостей щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків, на що відповідач звернув увагу позивача у своєму рішенні за наслідками розгляду рапорту позивача. Проте позивач не надав рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей, чи договору між батьками про проживання та утримання дітей, чи жодного іншого документа (рішення суду) з альтернативного переліку вказаних документів на підтвердження місця проживання дітей з одним із батьків.

З урахуванням викладеного, суд погоджується із доводами відповідача про те, що долучені позивачем до рапорту документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що є підставою для звільнення з військової служби на підставі положень підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», отже - відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.

За наведених обставин, розглянувши рапорт позивача про звільнення та проаналізувавши додані до нього документи, відповідач правомірно та обгрунтовано, в порядку та в межах визначених чинним законодавством, відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, у зв`язку із ненаданням повного переліку документів на підтвердження сімейних обставин визначених частиною 12 статті 26 Закону № 2232.

Отже, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання відмови у звільненні з військової служби у зв"язку з їх безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець