Рішення № 137076991, 06.11.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2025 року м. Рівне№460/2752/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., за участю секретаря судового засідання Осташевської І.А. та представників сторін: представника позивача Якимчук О.М., представника відповідача Форет М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до Головного управління ДПС в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - позивач або товариство) через свого представника звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС в Рівненській області (далі - відповідач або контролюючий орган), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2024 №6117117000701, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз Збут» наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 3348712,00 грн.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (далі ППР), оскільки на виконання вимог податкового законодавства контролюючому органу позивач надав усі первинні документи, що підтверджують господарські операції та рух коштів, зокрема надані банківські виписки по рахунках товариства, якими підтверджується рух коштів (вхідні і вихідні платіжні доручення) та реєстри платіжних доручень на повернення коштів, що містять перелік побутових споживачів, інформацію про їх особові рахунки, заяви на повернення коштів та суму кредиторської заборгованості, яка підлягає поверненню, банківські реквізити для зарахування коштів тощо. Позивач також зазначає, що товариство здійснило реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування у періоді, який перевірявся, у відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, і податкові накладні від постачальників були прийняті та зареєстровані податковим органом, а також включені товариством до податкових декларацій з ПДВ, які були прийняті податковим органом без заперечень, що свідчить про відсутність підтвердження описаним в акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідач подав до суду свій відзив на позов, де заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки було виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2023 року у сумі 3348712,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення в ряд. 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за липень 2023 року в сумі 3348712,00 грн. Зауважує, що основним чинником виникнення від`ємного значення податкових зобов`язань з ПДВ є коригування залишків неповернутих коштів населенню (споживачам природного газу) в сумі 3348712,00 грн ПДВ. Відповідач зазначає, що до перевірки товариством було надано контролюючому органу загальну інформацію щодо залишків неповернутих коштів населенню, перелік споживачів по яких проведено розрахунки коригування за липень 2023 року із зазначенням сум переплати чи боргу станом на 30.04.2022 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, 311, банківські виписки, заяви від населення. Відповідач стверджує, що в ході перевірки було встановлено, що по рахунку 361 відображені обороти за день без наявності контрагентів, що не дає можливості ідентифікувати та встановити суми переплат в розрізі кожного контрагента (неплатника ПДВ), по яких проводилось коригування і відповідно до якої податкової накладної проводиться коригування по даним бухгалтерського обліку. Окрім того, відповідач у своєму відзиві зауважує, що товариством було надано реєстр по 6435 споживачах (фізичних особах) на загальну суму 20631576,00 грн, в т.ч. ПДВ на суму 3348712,00 грн, а станом на 30.04.2022 по 3015 споживачах (фізичних особах) рахувалася переплата в сумі 7266955,95 грн, по 83 споживачах (фізичних особах) відсутність боргу і переплат і по 3337 споживачах (фізичних особах) рахувався борг в сумі 3880836,24 грн. На думку відповідача, товариство здійснило неправомірне коригування податкових накладних, які наведені в акті перевірки. Також, як зазначає відповідач, перевіркою було встановлено, що покупці послуг сплачували платежі протягом декількох звітних періодів і відповідно на ці операції складено зведені податкові накладні в кожному періоді їх сплати, тому при поверненні відповідних переплат покупцям, позивачу потрібно було скласти розрахунки коригування до кожної такої накладної, водночас таких розрахунків позивачем не проведено. На думку відповідача, позивачем не підтверджено надходження коштів від споживачів (фізичних осіб) за природній газ, а також не можливо встановити фактичний період виникнення переплат від споживачів (фізичних осіб) у зв`язку із відсутністю карток контрагентів у розрізі споживачів (фізичних осіб), по яких сформована переплата саме в тих періодах, за які складено податкові накладні по яких проводились коригування. З огляду на вказане відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте обґрунтовано, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач подав до суду свою відповідь на відзив відповідача, де позивачем в обґрунтування заперечень на відзив зазначено, що відповідач не довів наявності конкретної податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. З огляду на вказане позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана позивачем до суду 14.02.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 17.02.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 21.02.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 13.03.2025, встановив відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 11.03.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 13.03.2025 з участю уповноваженого представника позивача, суд за клопотанням представника позивача занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні до 04.04.2025 для надання позивачу можливості подати до суду свою відповідь на відзив та встанови позивачу для цього строк до 24.03.2025, а також п`ятиденний строк для відповідача на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив.

24.03.2025 позивач подав своювідповідь на відзив, яка надійшла до суду 25.03.2025.

У визначені судом дату і час підготовче засідання 04.04.2025 не відбулось, у зв`язку з неможливістю участі уповноважених представників сторін в судовому засіданні, а тому ухвалою від 04.04.2025 суд призначив підготовче засідання на 28.04.2025.

25.04.2025 позивач подав до суду свої письмові додаткові пояснення.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 28.04.2025 з участю уповноважених представників сторін, суд після вирішення всіх заяв і клопотань сторін та з`ясування усіх питань, передбачених статтею 180 КАС України, постановив занесену до протоколу судового засідання ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 26.05.2025.

У судове засідання призначене на 26.05.2025 до суду прибув уповноважений представник відповідача, представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення засідання, а тому занесеною до протоколу судового засіданні ухвалою суд оголосив перерву у судовому засіданні до 23.06.2025.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.06.2025 з участю уповноважених представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті і за клопотаннями представників сторін занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 21.07.2025 для надання сторонам можливості подати до суду свої додаткові пояснення і документи.

17.07.2025 відповідач подав до суду клопотання про долучення письмових доказів.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.07.2025 з участю уповноважених представників сторін, суд задовольнив клопотання відповідача про долучення доказів та продовжив розгляд справи по суті і занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 07.08.2025.

У визначені судом дату і час судове засідання 07.08.2025 не відбулось, у зв`язку з неможливістю участі уповноважених представників сторін в судовому засіданні, а тому за їх клопотаннями суд ухвалою від 07.08.2025 призначив судове засідання на 17.09.2025.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.09.2025 з участю уповноважених представників сторін, суд перейшов до дослідження доказів і, дослідивши усі наявні у матеріалах справи докази, за клопотанням представників сторін занесеною до протоколу судового засідання ухвалою оголосив перерву до 09.10.2025 для надання представникам сторін можливості підготуватись до судових дебатів.

У визначені судом дату і час 09.10.2025 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю в цей день судді, який розглядає цю справу, а тому суд ухвалою від 13.10.2025 призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 27.10.2025.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.10.2025 з участю уповноважених представників сторін, суд після судових дебатів на підставі статті 227 КАС України перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення і проголошення до 06.11.2025.

У судовому засіданні 06.11.2025 з участю уповноважених представників сторін суд проголосив вступну та резолютивну частину частини цього судового рішення.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Заслухавши в судових засіданнях уповноважених представників сторін, розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 10.09.2024 №2165-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства (код ЄДРПОУ 39589441) із питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, зокрема з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 12.07.2024 №21656/6/99-00- 06-01-04-06, згідно з яким виявлено невідповідність висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки товариства (код ЄДРПОУ 39589441) від 05.04.2024 №245/33-00-04-01/39589441 із питань, що стали предметом оскарження результатів перевірок, відповідно до акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2023 №807/33-00-04-01-01/39589441, з 11.09.2024 терміном на 5 робочих днів із продовженням на 2 робочі дні з 18.09.2024 відповідно до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.09.2024 №2208-п.

На підставі зазначеного наказу Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку №3951/жз/17-00-07-02-15 від 10.09.2024, №3954/жз/17-00-07-01 від 10.09.2024.

У період з 11.09.2024 по 19.09.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 26.09.2024 №14497/ж5/17-00-07-02/39589441 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» (ЄДРПОУ 39589441) з питань, що стали предметом оскарження результатів перевірки, відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2023№807/33-00-04-01-01/39589441 щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у зв`язку з неповним з`ясуванням під час перевірки дотримання платником податків вимог законодавства при декларуванні від`ємного значення за липень 2023 року».

Згідно з висновками вказаного акту документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192 абз. «г» п.198.5, ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2023 року у сумі 3348712,0 грн, що призвело до завищення від`ємного значення в ряд. 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за липень 2023 року в сумі 3348712,0 грн.

Позивач не погодився з такими висновками вказаного акту перевірки та 10.10.2024 на адресу відповідача надіслав свої заперечення на акт перевірки від 26.09.2024 №14497/ж5/17-00-07-02/39589441.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 26.09.2024 №14497/ж5/17-00-07-02/39589441, відповідач надав відповідь на заперечення від 25.10.2024 №7129/Ж12/17-00-07-02, у якій зазначив, що висновки акта перевірки від 26.09.2024 №14497/ж5/17-00-07-02/39589441 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» (ЄДРПОУ 39589441) з питань, що стали предметом оскарження результатів перевірки, відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.12.2023 №807/33-00-04-01-01/39589441 щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у зв`язку з неповним з`ясуванням під час перевірки дотримання платником податків вимог законодавства при декларуванні від`ємного значення за липень 2023 року», вирішено залишити без змін.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2024 №№6117117000701, відповідно до якого товариством порушено п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192 абз. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, а саме занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2023 року всього у сумі 3348712,00 гривень, що призвело до завищення від`ємного значення в ряд. 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за липень 2023 року в сумі 3348712,0 грн.

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2024 та подав 12.11.2024 скаргу до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги позивача від 12.11.2024 на податкове повідомлення-рішення від 29.10.2024 №6117117000701 Державною податковою службою України прийнято рішення від 15.01.2025 №1181/6/99-00-06-01-03-06, яким в задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення від 29.10.2024 №6117117000701 залишене без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом про визнання його протиправним і скасування.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1.2. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до вимог пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Порядок визначення бази оподаткування податку на додану вартість (далі - ПДВ) встановлений ст.188 ПК України. Згідно з пунктом 188.1 цієї статті, базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до абзацу п`ятого частини 1 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 2 статті 3 Закон України №996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України №996-ХІV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абзацом 11 статті 1 Закону України №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зі змісту викладених норм слідує, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.12.2025 року у справі №480/3734/24 та від 30.12.2025 року у справі №320/7949/24.

Спірним у межах розгляду цієї справи є правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.10.2024 №6117117000701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3348712,00 грн.

Як слідує з акту перевірки від 26.09.2024 року №14497/ж5/17-00-07-02/39589441 контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192 абз. «г» п.198.5, ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання товариства з податку на додану вартість за липень 2023 року у сумі 3348712,0 грн, що призвело до завищення товариством від`ємного значення в ряд. 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за липень 2023 року в сумі 3348712,00 грн.

Суд зазначає, що не є спірним те, що товариство до 01 травня 2022 року здійснювало постачання природного газу для побутових споживачів, та починаючи з 01.05.2022 всі побутові споживачі товариства були автоматично переведені до іншого постачальника - постачальника «останньої надії» (ПОН), функцію якого виконувало ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» згідно наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198.

Водночас, у зв`язку з неповідомленням побутових споживачів про те, що починаючи з 01.05.2022 позивач не здійснює постачання природного газу таким побутовим споживачам, останні продовжували (після і 01.05.2022) здійснювати оплату на рахунки за постачання природного газу позивачу, як попередньому постачальнику, так як до моменту оприлюднення наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198 для зазначених вище побутових споживачів постачальником природного газу було ТОВ «Рівнегаз Збут».

Як зазначав позивач у ході судового розгляду цієї справи, що відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України позивач на виконання податкових зобов`язань складав та реєстрував податкові накладні з податку на додану вартість по розрахунках з побутовими споживачами на дату зарахування коштів на банківські рахунки товариства. При цьому, зарахування коштів на банківські рахунки товариства здійснювалось безпосередньо від побутових споживачів, так і від банківських та інших фінансових установ, з якими товариство має укладені договори на приймання платежів. Водночас, після надходження від споживачів вимог про повернення коштів як переплати (які надходили після 01.05.2022) товариство складало та реєструвало розрахунок коригування в ЄРПН до податкових накладних відповідно до стпттв 192 ПК України після здійснення повернення таких коштів побутовим споживачам. Позивач стверджує, що коригування податкових зобов`язань відбувалося відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, норм ПК України та облікової політики підприємства на підставі належно оформлених первинних документів.

На противагу вказаним доводам позивача, відповідач зазначає, що проведеною документальною позаплановою перевіркою встановлено, що основним чинником виникнення від`ємного значення податкових зобов`язань з ПДВ є коригування залишків неповернутих коштів населенню (споживачам природного газу) в сумі 3348712 грн ПДВ, оскільки по наданому позивачем рахунку 361 відображені обороти за день без наявності контрагентів, що не дає можливості ідентифікувати та встановити суми переплат в розрізі кожного контрагента (неплатника ПДВ), по яких проводилось коригування і відповідно до якої податкової накладної проводиться коригування по даним бухгалтерського обліку.

Щодо вказаних доводів сторін суд зазначає, що відповідно до акту перевірки від 26.09.2024, згідно поданої податкової звітності товаристваза липень 2023 року проведено коригування податкового зобов`язання на загальну суму 3348712,00 грн, в т.ч. по неплатниках ПДВ, а саме населення, на суму 3348712,00 грн. Вказані розрахунки коригування наведені у таблиці 3.2 акту перевірки з посиланням на номери податкових накладних.

Також в акті перевірки зазначено, що станом на 30.04.2024 по 3015 споживачах (фізичних особах) рахувалася переплата в сумі 7266955,95 грн, по 83 споживачах (фізичних особах) відсутність боргу і переплат, і по 3337 споживачах (фізичних особах) рахувався борг в сумі 3880836,24 грн, що на думку контролюючого органу призвело до неправомірного коригування податкових накладних.

З матеріалів справи суд встановив, що у ході проведення перевірки контролюючому органу товариством було надано такі документи на підтвердження даних податкового обліку: банківські виписки, оборотні відомості по рах. 361 по контрагенту «Населення безпосередньо» та оборотні відомості по рах. 333 «Грошові кошти в дорозі» за період липня 2023 року, реєстри зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», наказ про облікову політику товариства та «Порядок ведення розрахунків з побутовими споживачами за постачання природного газу та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», реєстри вихідних платіжних доручень, які містять інформацію про: дату повернення, рахунок товариства, з якого повертались кошти, назви банку, рахунок споживача, на який повертались кошти, ПІБ споживача, № вихідного платіжного доручення, суму повернених коштів, призначення платежу з зазначенням особового рахунку. Суд зауважує, що факт надання вказаних документів посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки не заперечується відповідачем.

Окрім того, на запит інспекторів відповідача №1 від 12.09.2024 позивач листом від 16.09.2024 №33701-Сл-1452-0924 надав також: оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 відомість по категорії «Населення безпосередньо»; оборотно-сальдову відомість по рахунку 311 банківський рахунок № НОМЕР_1 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК АЛЬЯНС"; інформацію щодо залишків неповернутих коштів населенню; заяви від населення, що є підставою повернення коштів; перелік споживачів, по яких проведено розрахунки коригувань за липень 2023 року.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з таблиці 3.2 акту перевірки, та не оспорюється сторонами, позивач у періоді, що перевірявся, здійснив реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування по коштах, отриманих від побутових споживачів/повернутих побутовим споживачам за касовим методом, що відповідає Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246. При цьому, суд зауважує, що податкові накладні від постачальників були прийняті та зареєстровані податковим органом, а також включені товариством до податкових декларацій з ПДВ, та на момент прийняття таких податкових накладних у контролюючого органу були відсутні будь-які заперечення щодо їх правильності та достовірності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено повноваження податкового органу та механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Зокрема, відповідно до пунктів 4, 5, 6 Порядку у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

При цьому, на час складання позивачем податкових накладних/розрахунків коригування та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення їх реєстрації або відмови їх у реєстрації податковим органом не приймалося, з огляду на що, суд приходить до висновку, що вказані податкові накладні/розрахунки коригування відповідають ознакам безумовності, оскільки були прийняті та зареєстровані податковим органом без заперечень у відповідності до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, а доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, суд зауважує, у разі якщо податковий орган вказує, що формування показників податкової декларації відбулося на підставі даних, які не підтверджуються документами, що визначені абз.1 п. 44.1 ст. 44 ПК України, то такі обставини мали бути виявлені саме на стадії реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та/або відмови в її реєстрації, чого у спірному випадку не відбулось.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 460/2361/19.

Щодо реєстрації податкових накладних та правомірності проведеного коригування податкових зобов`язань слід також зазначити, що відповідно до пункту 187.10 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, нараховують плату за абонентське обслуговування, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, на відміну від правила «першої події», за касовим методом дата виникнення податкових зобов`язань, відображення податкового кредиту, виникає за датою отримання чи надання оплати за товари/послуги (у грошовій або іншій формі).

Як суд вже зазначав вище, позивач на суму отриманих від населення коштів, складав і реєстрував податкові накладні за щоденним підсумком операцій, що не ставиться під сумнів відповідачем.

Також, позивач складав та реєстрував розрахунок коригування в ЄРПН до податкових накладних відповідно до статті 192 ПК України після здійснення повернення коштів побутовим споживачам, що передувало отриманням від таких споживачів вимоги про повернення коштів. На підтвердження вказаних коригувань позивачем для контролюючого органу було надано, серед іншого, Реєстри на повернення коштів, в яких міститься інформація про: рахунок, з якого повертались кошти; дата повернення; назва банку; рахунок, на який повертались кошти; споживач; № платіжного доручення; сума повернених коштів; призначення платежу, з якого можна встановити конкретного побутового споживача, якому проводилось повернення переплати.

Суд зауважує, що єдиним підтвердженням, в розумінні норм ПК України, виникнення податкових зобов`язань у товариства по факту вказаних переплат є дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, що підтверджується банківськими виписками, які надавались позивачем для контролюючого органу під час перевірки, а підтвердженням правильності виписки розрахунків коригування є дата списання коштів з банківського рахунку товариства, що також підтверджується наданими під час перевірки банківськими виписками за період травень 2022 року - липень 2023 року. При цьому, суд наголошує, що відповідач не заперечує щодо надання таких облікових документів під час проведення перевірки, а тому відповідачу були такі надані, водночас не враховані як такі, що підтверджують розрахунки та реєстрацію податкових зобов`язань та їх коригування по коштах, отриманих від побутових споживачів/повернутих побутовим споживачам за касовим методом.

Суд враховує твердження позивача про те, що податкові зобов`язання і коригування податкових зобов`язань визначалися та формувалися позивачем по зведеному контрагенту «Населення безпосередньо» та реєструвалися в ЄРПН з подальшим відображенням у складі податкових декларацій з ПДВ відповідного звітного періоду, що підтверджується наданими до перевірки даними зведеного Реєстру вихідних платіжних доручень на повернення коштів побутовим споживачам за період липень 2023 року поденно.

Крім того, суд вважає слушними доводи позивача і про те, що необхідність деталізації кожного отриманого платежу від окремого побутового споживача (котрий є кінцевим споживачем в розумінні норм ПКУ України) та, відповідно, визначення податкових зобов`язань за кожним таким окремим платежем, нормами ПК України не передбачено. Суд зауважує, що у ході судового розгляду цієї справи відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування таких тверджень позивача.

У свою чергу, при проведенні перевірки, позивачем було надано всі необхідні дані та первинні документи, зокрема банківські виписки, оборотні відомості рах. 361 по контрагенту «Населення безпосередньо» та оборотні відомості рах. 333 «Грошові кошти в дорозі» за період липня 2023 року, реєстри податкових накладних ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», зареєстрованих в ЄРПН, наказ про Облікову політику товариства та «Порядок ведення розрахунків з побутовими споживачами за постачання природного газу та відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», які підтверджують, що всі суми надходження від фізичних осіб, отриманих на банківські рахунки товариства, як оплата за природний газ, були включені до складу податкових зобов`язань в повній мірі, після чого були скориговані позивачем за наслідками повернення побутовим споживачам сум переплат за надані послуги (які надійшли після 01.05.2022) та відображені у наданих контролюючому органу первинних документах.

Таким чином, враховуючи неспростовану відповідачем реальність здійснених операцій та фактичний рух активів, підтверджених наданими до перевірки, серед іншого банківськими виписками та Реєстрами платіжних доручень на повернення переплати побутовим споживачам за період липень 2023 року, складанням позивачем відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України розрахунків коригування на суму повернутих коштів зведеному контрагенту «Населення безпосередньо» (побутовим споживачам), які своєчасно зареєстровані в ЄРПН у відповідності до норм ПК України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, а також відображення позивачем розрахунків коригування у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено, то суд вважає, що відповідачем, у ході розгляду цієї справи, не доведено факту порушення позивачем вимог законодавства при декларуванні від`ємного значення за липень 2023 року та, відповідно, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2023 року у сумі 3348712,00 грн.

Суд вважає необхідним зауважити, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, як це передбачено у частині другій статті 77 КАС України. Непідтвердження у ході судового розгляду належними доказами доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій платника дає таким доводам характеру припущень та не може слугувати підставою для визначення податкових донарахувань. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 08.06.2022 у справі №420/8920/21.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права суд дійшов до висновку, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2024 №6117117000701, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 3348712,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, в ході розгляду відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача 29.10.2024 №6117117000701.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат. З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 30280,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованими позовні вимоги позивача, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 30280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до Головного управління ДПС в Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Рівненській області від 29.10.2024 №6117117000701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 24, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 39589441);

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).

Повний текст рішення складений 03 червня 2026 року.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК