Рішення № 137076615, 03.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23198/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 15.07.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ГУНП в Одеській області щодо не перерахування сум відпускних за 2024 рік, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;

- зобов`язати ГУНП в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити суми відпускних за 2024 рік відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України віл 8 лютого 1995 р. № 100, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» з врахуванням перерахунку згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 420/18720/24.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є працівником ГУНП в Одеській області, на посаді державного службовця, заступник начальника відділу матеріального обліку з 16.11.2016 року (наказ ГУНП в Одеській області № 1461 від 15.11.2016). На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 420/18720/24, яке набрало законну силу 04 квітня 2025 року позивачу було перераховано та виплачено надбавку за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу» з 20 березня 2024 року виключно із розрахунку за фактично виплачений посадовий оклад. У зв`язку зі зміною нарахованого доходу у 2024 році позивачу не перерахували та не виплатили суми відпускних за 2024 рік, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. З даним питанням звернувся до керівництва ГУНП в Одеській області від 12.06.2025 № 50679-2025. На вказане звернення позивач отримав відповідь від 09.07.2025 № 93973-2025, в якій ОСОБА_1 було відмовлено посилаючись на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 420/18720/24 де не вказано про перерахунок відповідних виплат.

На думку позивача, при нарахуванні суми грошової допомоги станом на 31 липня 2024 року не була врахована сума доплати 2726,60 грн., згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 420/18720/24. Також позивач вважає, що при нарахуванні суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у березні 2025 року не була врахована сума доплати, згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 420/18720/24, за попередні 12 місяців з березня 2024 року по лютий 2025 року (з врахуванням доплат сум відпускних у 2024 році).

Позивач вважає протиправними дії ГУНП в Одеській області щодо не перерахування сум відпускних за 2024 рік, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Ухвалою від 21.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у адміністративній та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

06.08.2025 року за вх.№ ЕС/80401/25 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Дане клопотання подано через систему «електронний суд» 05.08.2025 року.

07.08.2025 року за вх. №ЕС/80883/25 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ГУНП в Одеській області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відзиві вказано, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року по справі № 420/18720/24 було лише зобов`язано здійснити перерахунок та виплату заступнику начальника відділу матеріального обліку УФЗБО ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 з 20.03.2024 року надбавки за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Зазначеним рішенням суду жодного іншого обов`язку покладене на Головне управління покладено не було. Також відповідач звертає увагу суду, що у рішенні йде мова тільки про перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, а не встановлення зазначеної надбавки до розрахунку заробітної плати та виплати її в подальшому.

Як зазначено у відзиві, у 2024 році ОСОБА_1 отримав грошову допомогу при наданні щорічної основної відпустки у серпні 2024 році та матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань за 2025 рік у березні 2025. Грошову допомогу при наданні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 отримав у серпні 2024 році коли ще навіть не було рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 по справі № 420/18720/24. Відповідно до розрахунку розмір виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань ОСОБА_1 у березні 2025 року склав 27130,33 грн. (у т.ч. ПДФО 18 % - 4883,46 грн., військовий збір 5 % -1356,52 грн.). При виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 ще не вступило в законну силу рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 по справі № 420/18720/24/

Відповідач зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність. Порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод для отримання відповідного матеріального та/або нематеріального блага. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як стверджує відповідач, ГУНП діяло на підставі та межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 , не належить задовольняти.

Ухвалою судді від 11.08.2025 року задоволено клопотання представника відповідача шляхом поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву по справі №420/23198/25, долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, який надійшов від Головного управління Національної поліції в Одеській області за вх.№ЕС/80883/25 разом із додатками.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 працює на посаді заступника начальника відділу матеріального обліку ГУ НП в Одеській області з 16.11.2016року, та є працівником, перебуває на посаді державного службовця.

Відповідач Наказом ГУ НП в Одеській області від 15.11.2016 № 1461 відповідно до ч.1 статті 52 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів", встановлено, зокрема, надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50 % посадового окладу.

З листа відповідача від 12.06.2025 року №50679-2025 судом встановлено, що позивачу було надано відпустки у кількості:

- 11 календарних днів у травні 2024 року, з 16.04.2024 по 26.04.2024, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 01.04.2024 № 468 о/с;

- 30 календарних днів у серпні 2024 року, з 01.08.2024 по 30.08.2024, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 18.07.2024 № 1144 о/c;

- 15 календарних днів у жовтні 2024 року, з 21.10.2024 по 04.11.2024, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 04.10.2024 № 1640 о/c.

У серпні 2024 року позивачу була виплачена грошова допомога на оздоровлення.

У березні 2025 року позивачу була нарахована та виплачено матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.

Та з 01.01.2024 року відповідачем була встановлена та виплачувалась позивачу у 2024 році відсоткова надбавка за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу відповідно до абз.2 п.12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік».

Не погодившись із цим та зважаючи на те, що порушуються його право на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантовані статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу», позивач звернулася до суду із даним адміністративним позовом по справі №420/18720/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року по справі №420/18750/24, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Одеській області щодо встановлення заступнику начальника відділу матеріального обліку УФЗБО ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 з 20.03.2024 року надбавки за вислугу років в розмірі 30 % місячного посадового окладу, зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату заступнику начальника відділу матеріального обліку УФЗБО ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 з 20.03.2024 року надбавки за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Згідно з рішенням ООАС від 08.10.2024 у справі № 420/18720/24, у травні 2025 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок надбавки за вислугу років на державній службі на зальну суму 35 090,65 грн. (за вирахуванням податків сума склала 27019,80):

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із зверненням, в якому, з покликанням на ухвалення та виконання рішення суду по справі №420/18720/24, просив, зокрема, донарахувати з 20.03.2024 та виплатити йому відпускні у трьох випадках за 2024 рік, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

У відповідача на вказане звернення Головним управлінням Національної поліції в Одеській області складено листа від 12.06.2025 року №50679-2025, в якому зазначено, що Головне управління у повному обсязі виконало рішення суду по даній справі, правові підстави для проведення додаткових нарахувань та виплат в межах цього спору відсутні.

Вважаючи протиправними дії ГУНП в Одеській області щодо не перерахування сум відпускних за 2024 рік, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закону України «Про державну службу».

Статтею 57 Закону України «Про державну службу» визначено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги.

Грошова допомога виплачується у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу протягом цього місяця.

Відповідно до положень частини другої статті 54 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2016 року №500 затверджений Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби.

Пунктом 3 Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 р оку № 500 визначено, що рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.

Як вже встановлено судом, позивачу було надано відпустки у кількості:

- 11 календарних днів у травні 2024 року, з 16.04.2024 по 26.04.2024, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 01.04.2024 № 468 о/с;

- 30 календарних днів у серпні 2024 року, з 01.08.2024 по 30.08.2024, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 18.07.2024 № 1144 о/c;

- 15 календарних днів у жовтні 2024 року, з 21.10.2024 по 04.11.2024, відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 04.10.2024 № 1640 о/c.

У серпні 2024 року позивачу була виплачена грошова допомога на оздоровлення.

У березні 2025 року позивачу була нарахована та виплачено матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.

З урахуванням того, що рішення суду по справі №420/18720/24 виконано відповідачем у травні 2025 року, при виплаті коштів за відпустки та допомог не могла бути врахована надбавка за вислугу років у розмірі, обчисленому з урахуванням вказаного рішення по справі №420/18720/24.

Обчислення середньої заробітної плати, в тому числі для оплати часу відпусток, компенсації за невикористані відпустки, грошової допомоги до щорічної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, здійснюється відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (із змінами) (далі - Порядок).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;

н) винагороди державним виконавцям;

о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби та повторно призвані (прийняті) на військову службу під час дії особливого періоду, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням положень цього Порядку. Якщо розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби, для розрахунку застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби.

Пунктом 6 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 7 розділу IV Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 12 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу двадцять третього пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації.

Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 12 сумарного числа робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З аналізу вищевказаних приписів Порядку вбачається, що при обчислення розміру середньої та середньоденної заробітної плати враховується, в тому числі, сума належної до виплати, нарахованої і виплаченої надбавки за вислугу років.

Оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 року по справі №420/18750/24, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату заступнику начальника відділу матеріального обліку УФЗБО ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 з 20.03.2024 року надбавки за вислугу років відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, враховуючи що при наданні відпусток у 2024 році, матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань середня та середньоденна заробітна плата для оплати часу таких відпусток та допомог була обчислена без врахування права на отримання надбавки на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, суд вважає, що такі суми мають бути перераховані.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку сум відпускних за 2024 рік, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити суми відпускних за 2024 рік відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України віл 8 лютого 1995 р. № 100, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» з врахуванням перерахунку згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 420/18720/24.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 1211,20 грн судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку сум відпускних за 2024 рік, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплатити суми відпускних за 2024 рік відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України віл 8 лютого 1995 р. № 100, грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2024 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» з врахуванням перерахунку згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року № 420/18720/24.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, м.Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 40108740).

Суддя O.A. Вовченко