Рішення № 137076553, 03.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Пахолчак В.П.,

представника позивача за первісним позовом - Причиненко Д.О.,

представника відповідача за первісним позовом, представника позивача за зустрічним позовом - Грабового В.О.,

представника відповідача за зустрічним позовом - Ярошенко Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., м. Одеса, вул.Семінарська, 5) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу та зустрічний позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 230302,83 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 12.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2025 року №0020481-2407-1553-UA51120010000025020; №0020478-2407-1553-UA51120010000025020; №0020474-2407-1553-UA51120010000025020; №0020471-2407-1553-UA51120010000025020 та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом по цій справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження.

Ухвалами суду від 28.04.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із зустрічним позовом, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до ФОП ОСОБА_1 , представник ГУ ДПС зазначив, що у відповідачці ФОП ОСОБА_1 станом на дату подання позову відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, наявна податкова заборгованість у розмірі 230302,83 грн, а саме: - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Податкові зобов`язання визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях - рішеннях, прийнятих ГУ ДПС 03.03.2025 року.

У зв`язку з несплатою податкових зобов`язань податковим органом направлена на адресу боржника податкова вимога форми «Ф» №0016467-1308-1532 від 05.08.2025 року, проте заборгованість у встановлені строки до бюджету не сплачена, у зв`язку із чим ГУ ДПС звернулось до суду із даним позовом.

Ухвала суду від 12.02.2026 року доставлена в підсистемі «Електронний суд» до електронного кабінету відповідача за первісним позовом 13.02.2026 року. Відповідач за первісним позовом у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов.

Між тим, представник позивачці ОСОБА_1 адвокат Грабов В.О. подав зустрічний позов до ГУ ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2025 року №0020481-2407-1553-UA51120010000025020; №0020478-2407-1553-UA51120010000025020; №0020474-2407-1553-UA51120010000025020; №0020471-2407-1553- НОМЕР_1 та зазначив, що позивачка дізналась про наявність оскаржуваних ППР лише 01.10.2025, що підтверджується листом ГУ ДПС від 01.10.2025 №42912/6/15- 32-24-07-06. У цьому листі ГУ ДПС жодним чином не поінформувало ОСОБА_1 про факт існування податкової вимоги від 05.08.2025 №0016467-1308-1532, яку вона не отримувала та не могла отримати, оскільки згідно з наданими ГУ ДПС доказами, поштове відправлення від 11.08.2025 направлено на інше поштове відділення з індексом 65049, хоча вірним є НОМЕР_2 . Крім того, у ГУ ДПС були наявні номера телефону НОМЕР_3 та електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник Захарової Д.А. зазначив, що об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля площею 3292 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , перебував у власності ОСОБА_1 з 24.11.2021 по 16.02.2024 та за цей період за кожний рік прийняті оскаржувані ППР 03.03.2025 року.

Представник вказує, що ОСОБА_1 зверталась до ГУДПС із заявою про звірку даних та проханням провести перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки шляхом зменшення його розміру на 230302,83 грн, яку контролюючий орган отримав 10.10.2025.

ГУ ДПС надало відповідь від 07.11.2025 за №46414/6/15-32-24-07-10, в якій відмовило у задоволенні клопотання та єдиною підставою відмови визначив те, що станом на дату надання відповіді по ФОП ОСОБА_1 відсутні види діяльності, які пов`язані з сільськогосподарським товаровиробництвом, тобто вона не є сільськогосподарським товаровиробником.

Представник позивачці зауважив, що в період перебування вказаного майна у власності фізичної особи ОСОБА_1 з 24.11.2021 по 16.02.2024 діяла редакція ПК України (в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018, що діяла до 16.03.2024), якою визначено, що не є об`єктами оподаткування житлової та нежитлової нерухомості відповідно до пп. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Представник вказав, що зазначене майно є корівником, а тому підпадає під будівлю сільськогосподарського призначення. Будівля не здавалась в оренду, лізинг, позичку.

Щодо поняття сільськогосподарського товаровиробника, то воно надавалось в ПКУ, інших нормативних актах та також зазнавало змін. Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Таким чином, виробниками сільськогосподарської продукції є фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю. Таке поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПКУ та як наслідок мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст.5 ПКУ.

Відповідно до Закону України «Про засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку» виробництво продукції тваринництва це комплекс взаємопов`язаних технологічних, технічних та організаційних заходів, який, окрім всього іншого, передбачає організацію утримання корів в стійловий період у капітальних приміщеннях. Для здійснення сільськогосподарської діяльності ОСОБА_1 24.11.2021 придбала в особисту приватну власність будівлю (нежитлову будівлю корівника) та за відповіддю від 26.01.2026 №04-32/272 Ананьївської міської ради станом на 24.11.2021 перебувала у занедбаному та непридатному для використання стані. За період володіння з 24.11.2021 по 16.02.2024 ОСОБА_1 здійснювалися дії спрямовані на ремонт нежитлової будівлі (корівника) площею 3292 кв.м. до придатного за функціональним призначенням стану.

Представник позивачці вважає, що здійснюваний ОСОБА_1 ремонт корівника є пов`язаними із здійсненням сільськогосподарської діяльності діями, так як він виконувався з метою відновлення та забезпечення функціонування об`єкта тваринництва в межах агровиробничого процесу, що свідчить про віднесення ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробника (виробника сільськогосподарської продукції).

Представник звернув увагу, що ГУДПС у наданій відповіді від 07.11.2025 за №46414/6/15-32-24-07-10 використовує редакцію пп. "ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, яка набула чинності вже після продажу позивачкою об`єкта нерухомості, тому її застосування у чинній редакції є неможливим.

Представник ГУ ДПС надав відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити посилаючись на те, що станом на даний час по ФОП ОСОБА_1 відсутні види діяльності, які пов`язані з сільськогосподарським товаровиробництвом. Тому, на думку представника, підстави для застосування вимог пп. "ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ при нарахуванні податку у 2021-2024 роках відсутні.

Представник ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якій ще раз звернув увагу на те, що представник ГУ ДПС посилається у відзиві на позов, як і у своєї відповіді на нову редакцію пп. "ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ, та не спростував жодного доводу викладеного в обґрунтування позовних вимог. Просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані ППР з підстав, викладених у зустрічному позові.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої доводи, викладені у заявах по суті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, платником податків, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС фізична особа підприємець ОСОБА_2 обліковується в ГУ ДПС як платник єдиного податку в наступні періоди: а саме з 01.07.2023 по 27.10.2023, з 01.04.2024 по 10.08.2024, з 01.05.2025 по теперішній час з основним видом діяльності КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

ОСОБА_1 як фізична особа з 24.11.2021 по 16.02.2024 була власником об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та її складовими частинами були, зокрема, свинарники, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Згідно з листом Ананьївської міської ради від 26.01.2026 року за період володіння з 24.11.2021 року по 16.02.2024 року ОСОБА_1 здійснювалися дії спрямовані на ремонт нежитлової будівлі (корівника) площею 3292 кв.м. до придатного за функціональним призначенням стану.

Контролюючим органом не нараховувались на вказане нерухоме майно податкові зобов`язання відповідно за кожен рік відповідно до п.266.7.2 ст.266 ПКУ до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Проте у березні 2025 року відповідачем визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості як фізичній особі-платнику податків, а саме у ППР від 03.03.2025 року №0020481-2407-1553-UA51120010000025020; №0020478-2407-1553-UA51120010000025020; №0020474-2407-1553-UA51120010000025020; №0020471-2407-1553-UA51120010000025020 відповідно за кожний рік 2021, 2022, 2023, 2024.

Оскільки ОСОБА_1 не отримала ППР, ГУ ДПС вважала податкові зобов`язання на суму 230302,83 грн узгодженими та направила на її адресу податкову вимогу форми «Ф» №0016467-1308-1532 від 05.08.2025 платнику податків, однак борг не погашено, у зв`язку з чим ГУ ДПС звернулося до суду з позовом щодо стягнення сум податкового боргу як з фізичної особи-підприємця.

Позивачка дізнавшись про прийняті контролюючим органом ППР та звернення до суду про стягнення боргу подала до суду зустрічний позов про визнання їх протиправними та скасування.

Спірні правовідносини регламентовані Податковим кодекс України, якій регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.15.1 ст.15 ПКУ, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України.

У той же час відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПКУ платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Підпунктом 265.1.1 п.265.1 ст.265 ПКУ визначено, що податок на майно складається, у тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є, зокрема, фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПКУ).

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПКУ).

Підпунктом 266.2.2 п.266.1 ст.266 ПКУ визначені об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За пп. "ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ (в редакції Закону України від 23.02.2024 року) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Вказана редакція норми діє з 16.03.2024 року, тобто вона не може регламентувати спірні правовідносини ОСОБА_1 з ГУ ДПС, оскільки ОСОБА_1 з 16.02.2024 року не є власником об`єкта нерухомості, на яке нараховані грошові зобов`язання за спірними ППР від 03.03.2025 року.

Фізичній особі ОСОБА_1 об`єкти нерухомості належали на праві власності з 24.11.2021 по 16.02.2024 року. У вказаний період пп. "ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз застосування вказаної пільги та відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.02.2025 у справі №140/33208/23, якій в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує при вирішенні спірних правовідносин в цій справі №420/1134/26.

Верховний Суд зазначив, що за змістом пункту «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави1 розділу ХІV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у ст.1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 року №2238-ІІІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацію видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір з приводу того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ.

Застосування підпунктом «ж» пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі №140/33208/23 зробив висновок, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі №140/33208/23 також зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України №12-р(II)/2024 від 18.12.2024 року Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права).

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.

Відповідно до національного класифікатора НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 №3573, який набув чинності 01.01.2024 року, до групи за кодом 127 «Інші нежитлові будівлі» належить клас за кодом 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», який включає, зокрема, корівники та свинарники.

Отже, належний ОСОБА_1 у період з 24.11.2021 по 16.02.2024 об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 відноситься до групи «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» за кодом 1271.

Враховуючи, що ГУ ДПС не надано доказів того, що ОСОБА_1 здавала як власник зазначений об`єкт нерухомості в оренду, лізинг, позичку, вона як фізична особа .у податковий період 2021-2024 років мала обов`язкові ознаки наявності підстав для звільнення її від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 згідно пп. «ж» 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

ГУДПС в Одеській області, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень - оскаржуваних ППР. У судовому засіданні представник ГУ ДПС підтвердив, що грошові зобов`язання ОСОБА_1 в спірних ППР визначені як фізичній особі, а не ФОП (первісний позов був пред`явлений до ФОП ОСОБА_1 .

Суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР від 03.03.2025 року №0020481-2407-1553-UA51120010000025020; №0020478-2407-1553-UA51120010000025020; №0020474-2407-1553-UA51120010000025020; №0020471-2407-1553-UA51120010000025020.

Відповідно відсутні підстави для задоволення первісного позову ГУДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення сум податкового боргу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що по даній справі з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1842,42 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ ВП 44069166) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення податкового боргу.

Зустрічний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.03.2025 року з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки №0020481-2407-1553-UA51120010000025020 у розмірі 3292 грн, №0020478-2407-1553-UA51120010000025020 у розмірі 106990 грн, №0020474-2407-1553-UA51120010000025020 у розмірі 110282 грн, №0020471-2407-1553-UA51120010000025020 у розмірі 9738,83 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1842,42 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.