Ухвала суду № 137076476, 03.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16119/26

УХВАЛА

03 червня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доказів до подання позовної заяви, шляхом витребування від Білгород-Дністровського ВДРАЦС у Білгород-Дністровському районі Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька 24, тел.: (04849)279-95, код ЄДРПОУ: 37894062) належним чином засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (за наявності у матеріалах відповідного органу).

У заяві зазначено про розгляд заяви за відсутності заявника та його представника.

Обґрунтовуючи подану заяву представник зазначив про неможливість самостійного отримання заявником доказів, які мають істотне значення для належного обґрунтування майбутніх позовних вимог та перебувають у володінні інших органів і установ. Зокрема, для підтвердження обставин смерті ОСОБА_2 , необхідним є отримання актового запису про смерть та свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , які перебувають у розпорядженні Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області. Представниками ОСОБА_1 , зокрема адвокатами, були вжиті всі можливі заходи для самостійного отримання зазначених документів у позасудовому порядку. Однак відповіддю Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 29.05.2026 року у наданні актового запису про смерть та свідоцтва про смерть було відмовлено з підстав того, що ОСОБА_1 не належить до вичерпного переліку осіб, яким відповідно до законодавства можуть видаватися зазначені документи. Таким чином, ОСОБА_1 фактично позбавлена можливості отримати вказані документи в інший спосіб, окрім як шляхом їх витребування судом. Водночас зазначені докази мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки підтверджують обставини смерті особи, яка, за твердженням військової частини, мала право на отримання частини спірних виплат, та безпосередньо впливають на встановлення кола осіб, уповноважених на отримання належного грошового забезпечення, додаткової винагороди, компенсаційних та інших виплат, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 . За таких обставин існують достатні підстави для забезпечення доказів шляхом витребування від Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області належним чином засвідченої копії актового запису про смерть та копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.

Порядок забезпечення доказів в адміністративному процесі регулюється приписами статей 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Так, відповідно до статті 114 КАС України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Статтею 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

За приписами частини 1 статті 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Відповідно до п. п. 4, 5 частини 1 статті 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Таким чином, суд зазначає, що забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Відповідно до частини 4 статті 117 КАС України, суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи: 1) у невідкладних випадках; 2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами; 3) якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів.

Згідно частини 5 статті 117 КАС України, за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами позивача насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Подана представником ОСОБА_1 заява про забезпечення доказів до подання позовної заяви не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази про забезпечення яких порушує питання представник, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України.

Зі змісту заяви про забезпечення доказів убачається, що заявлені представником вимоги по суті - необґрунтовані. Обставини, якими представник обґрунтовує заяву полягають у неможливості самостійного отримання заявником доказів, які мають істотне значення для належного обґрунтування майбутніх позовних вимог, а не того, що такі документи у майбутньому не вдасться отримати взагалі.

З огляду на те, що під час розгляду заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви, судом не встановлено такої умови для забезпечення доказів, як ризик втрати актового запису про смерть та свідоцтва про смерть, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Наведене обґрунтування заяви та її прохальна частина по суті є заявою про витребування доказів, адже зазначені обставини вказують на те, що заявник та його представники не можуть самостійно отримати документи, а не те, що такий документ у майбутньому не вдасться отримати взагалі.

З огляду на подану заяву, мотиви зазначені в ній, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Керуючись статтями 114, 116, 122, 123, 160, 161, 169 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви відмовити.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко