Рішення № 137076309, 02.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27471/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) стосовно відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років вислуги на військовій службі, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами).

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що 23 серпня 2023 року позивач подав на ім`я відповідача рапорт за №70/3547/23-Вн, в якому, зокрема, просив нарахувати та виплатити йому передбачену законодавством одноразову грошову допомогу при звільненні. Проте, листом від 13.09.2023 за №11/1962-23-Вих відповідач відмовив Позивачеві у виплаті зазначеного виду грошового забезпечення.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що ОСОБА_1 , який на момент звільнення під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, мав вислугу 10 років і більше, надав витяг з постанови лікарської комісії від 25.07.2023 № 1225/143 про те, що ОСОБА_2 , 1943 року народження за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, у той час, коли такі висновки лікарської комісії видаються щодо неповнолітніх дітей, а щодо дорослої особи має надаватися висновок медико-соціальної експертної комісії. Також відповідач зазначає, що ОСОБА_1 звільнився з військової служби не в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (Перелік №413), а в порядку, визначеному Законом №2232-XII, а тому у нього не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Відповідач також зазначає, що вимоги статті 15 Закону №2011-ХІІ у редакції, чинній з 05.10.2023 у зв`язку із змінами на підставі Закону № 3379-IX не можуть бути застосовані судом при розв`язанні спору, так як Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Позивача було звільнено з військової служби 29 серпня 2023 року, а тому стаття 15 Закону №2011-ХІІ в редакції, чинній з 05.10.2023 не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися між військовою частиною НОМЕР_2 та ОСОБА_1 29.08.2023, тобто до набрання чинності Законом № 3379-IX. У зв`язку із зазначеним військовою частиною НОМЕР_2 було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільнені, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 є необґрунтованими, незаконними та не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України).

Наказом Командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 29 серпня 2023 року за №276-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення: капітана 1 рангу ОСОБА_1 (2933522777), заступника командира загону 3 матеріально-технічного забезпечення - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення, звільненого з військової служби наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17 серпня 2023 року № 1191- ОС за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджуються відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Збройних Сил України, з 29 серпня 2023 року. Вислуга років на 29 серпня 2023 року становить: за - календарна військова 25р. 00м. 28дн. - пільгова військова 00р. 03 м. 14дн. - всього військова 25p.04 м. 12дн. Відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 71 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки. Виплатити грошову компенсацію за 126 невикористаних учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2023 рік. календарних днів додаткової відпустки як Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10 лютого 2023 року № 170-ОС гідний виплати всіх видів грошового забезпечення за прослужений період в повному обсязі. Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 29 серпня 2023 року. Направити капітана 1 рангу ОСОБА_3 на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 серпня 2023 року позивач звернувся до відповідача із рапортом в якому просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію за усі невикористані дні основної та додаткових відпусток; нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у відповідності до статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»; надати довідку про розмір грошового забезпечення, включаючи усі його види, станом на момент звільнення.

Не погоджуючись з діями військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) стосовно відмови у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України від 20.12.1991 № 2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше..

Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

Судом встановлено, що станом на дату звільнення позивача - 29.08.2023 року, частина друга статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала, що військовослужбовцям, які звільняються через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено, що позивача звільнено наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17.08.2023 №1191-ОС за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, що є сімейною обставиною.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач звільнений не у порядку, визначеному Переліком №413, а виключно у порядку Закону №2232-XII, оскільки підстава звільнення позивача фактично відповідає сімейним обставинам, передбаченим Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, а саме необхідності постійного стороннього догляду за батьками.

Разом із тим, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На момент звільнення позивача редакція частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ не передбачала виплату такої допомоги у розмірі 50 відсотків особам, звільненим за сімейними обставинами під час дії воєнного стану.

Посилання позивача на Закон України №3379-IX, який набрав чинності 05.10.2023, суд відхиляє, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Оскільки позивач на день звільнення мав календарну вислугу понад 25 років, а підстава його звільнення охоплюється поняттям сімейних обставин, визначених Переліком №413, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги саме у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.9 КАСУ, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років вислуги на військовій службі.

Щодо вимоги про компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, суд зазначає, що останні є передчасними, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, а отже на момент розгляду справи в суді відсутнє порушене право позивача, яке підлягає захисту.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, водночас обравши правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про його розподіл судом не вирішується.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Частиною 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано ордер на надання правничої (правової) допомоги; договір про надання правничої (правової) допомоги; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги; квитанцію;

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг загальна вартість наданих юридичних послуг складає 21000 грн.

В постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), сформульовано правовий висновок про те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років вислуги на військовій службі.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) .

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 02.06.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка