Ухвала суду № 137075815, 03.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

03 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3395/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр ОЛЕУМ» про забезпечення позову у справі за Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр ОЛЕУМ» до Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр ОЛЕУМ» (надалі - позивач) до Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ОПШ №042632 від 12 травня 2026 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, винесену Управлінням державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр ОЛЕУМ».

02.06.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

03.06.2026 представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови ОПШ №042632 від 12.05.2026 Управління державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення ТОВ «ВКЦ ОЛЕУМ» до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням у даній судовій справі №340/3395/26.

Заява обгрунтована тим, що оскаржувана постанова підлягає виконанню з моменту її винесення. При цьому її примусове виконання до остаточного вирішення спору по суті призведе до відкриття виконавчого провадження, арешту та блокування банківських рахунків підприємства. На переконання заявника, це може спричинити припинення його господарської діяльності, завдати істотної матеріальної шкоди та створити незворотні репутаційні ризики у відносинах із банками та контрагентами. Крім того, повернення безпідставно стягнутих коштів із бюджету в разі задоволення позову буде значно ускладненим та вимагатиме додаткових часових та фінансових витрат.

Відповідно до частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною другою статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Вказаними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.

Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а також враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;

3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист;

5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Частиною першою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову наведений у частині першій статті 151 КАС України. Отже, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Також, суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Згідно з Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову ТОВ «Виробничо-комерційний центр ОЛЕУМ» обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що:

1) наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення;

2) звернення спірної постанови до примусового виконання призведе до накладення арештів на банківські рахунки, припинення господарської діяльності, репутаційних втрат та необхідності вжиття значних зусиль для відновлення попереднього становища.

Оцінюючи наведені підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує наступне.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності дій, рішень та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) оскаржуваного рішення підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

На думку суду, наведені у заяві порушення прав позивача є підставою для подання позову, проте не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів заявника.

Стосовно доводів можливість звернення спірної постанови до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження та пов`язані з цим накладення арештів на рахунки, безпідставне стягнення суми штрафу та спричинення матеріальної шкоди, суд зазнає, що такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливого розвитку подій у майбутньому та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Заявником не надано жодних доказів того, що на даний час відповідачем чи органами державної виконавчої служби вчиняються дії, спрямовані на примусове виконання постанови. Сама по собі теоретична можливість відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунки в майбутньому є лише припущенням заявника і не свідчить про наявність реальної та невідворотної загрози господарській діяльності підприємства.

Крім того, звернення до виконання постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу не свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам позивача чи про неможливість їх подальшого поновлення у разі задоволення позову. Доводи заявника щодо можливого блокування господарської діяльності, погіршення ділової репутації та виникнення труднощів у взаємовідносинах з контрагентами і банківськими установами є загальними неконкретизованими твердженнями.

Також суд враховує, що оскаржуваною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн, а заявником не наведено та не підтверджено обставин, які б свідчили про те, що стягнення вказаної суми саме по собі створить загрозу припинення або істотного ускладнення його господарської діяльності.

Посилання Товариства на тривалість та складність процедури повернення коштів з державного бюджету на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 845 також не можуть бути підставою для забезпечення позову. Зазначений механізм є встановленим державою законним порядком повернення коштів, і сама по собі наявність такої процедури не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Бюджетне законодавство гарантує повернення безпідставно стягнутих сум у разі визнання акта суб`єкта владних повноважень протиправним.

Фактично наведені у заяві доводи зводяться до незгоди позивача з правомірністю оскаржуваної постанови та можливими наслідками її виконання, що саме по собі не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №440/9568/22 суд вважає необґрунтованими, оскільки обставини зазначеної справи не є подібними до спірних правовідносин.

Так, у справі №440/9568/22 предметом спору було розпорядження про анулювання ліцензії суб`єкта господарювання, який здійснював діяльність у сфері критичної інфраструктури. При цьому Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову та залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви щодо зупинення дії оскаржуваного розпорядження.

Отже, наведена заявником постанова Верховного Суду не лише стосується інших фактичних обставин та іншого предмета спору, а й не підтверджує наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі. Навпаки, викладені у ній висновки свідчать про необхідність доведення заявником існування реальних, а не гіпотетичних ризиків істотного порушення його прав та інтересів у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, з огляду на недоведеність заявником існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі у сфері публічно-правових відносин, як і на не доведеність того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову та задоволення відповідної заяви.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр ОЛЕУМ» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 03 червня 2026 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК