Рішення № 137075611, 03.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Київ справа №320/48526/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40116086), в якому просив суд (з урахуванням зміни предмету позову):

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27.08.2024 року №632 про притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_1 , головного оперуповноваженого-інспектора відділу оперативної підтримки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у вигляді звільнення зі служби в поліції;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27.08.2024 року № 280 о/с по особовому складу, яким було звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , головного оперуповноваженого-інспектора відділу оперативної підтримки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 03.09.2024 року №288 о/с по особовому складу, яким було внесено зміни до наказу Департаменту внутрішньої безпеки від 27.08.2024 року № 280 о/с у частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 ;

-поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді головного оперуповноваженого-інспектора відділу оперативної підтримки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 01.09.2024;

-стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40116086, 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 01.09.2024 і до моменту фактичного поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відсутність достатніх даних для проведення службового розслідування, порушення процедури його проведення, порушения права на захист та формальність проведення службового розслідування свідчить про те, що під час службового розслідування не було повно та об`єктивно з?ясуванно всіх обставин вчинення або не вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку. Вважає, що винесені на підстави висновку службового розслідування накази про притягнення до відповідальності та про звільнення зі служби є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, а позивач-поновленню на посаді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що зібравши достатню кількість підстав, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, Департаментом було прийнято ґрунтоване рішення про звільнення позивача зі служби в поліції.

Представник позивача надала відповідь на відзив, в якій навела доводи щодо розбіжностей в показах свідків, які були покладені в основу притягнення позивача до відповідальності.

У поданих запереченням проти відповіді на відзив, представником відповідача викладені заперечення проти вказаних доводів представника позивач із посиланням на матеріали службового розслідування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.08.2024 приблизно о 16:58 біля кафе «Ефіоп», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 14-А, відбувалася бійка між головним оперуповноваженим-інспектором відділу оперативної підтримки Департаменту підполковником поліції ОСОБА_1 , його товаришем начальником караулу Головного управління ДСНС України у м. Києві ОСОБА_2 з одного боку та охоронцями ТОВ «ОХОРОНА-КИЇВ» з іншого боку.

Вказана подія була зареєстрована в Інформаційно-комунікаційній системі інформаційного порталу Національної поліції України в підсистемі "Єдиний облік" Дарницького УП ГУНП у м. Києві від 26.08.2024 за № 44942.

Крім того, зазначена подія набула суспільного резонансу та була висвітлена у мережі Інтернет: https://t.me/snidanokkhymery/3252.

3 метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку підполковником поліції ОСОБА_1 наказом Департаменту від 27.08.2024 № 175 призначено службове розслідування.

27.08.2024 наказом Департаменту № 632 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в допущенні ОСОБА_1 порушення вимог пунктів 1, 3, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пункту 1 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2019 №223/33194, підпунктів 2.22, 2.28, 2.32, 2.33 пункту 2 функціональних обов`язків (посадових інструкцій) за посадою, затверджених начальником Департаменту від 19.04.2023 № 318дск/42-18/01-23, що виразилося у перебуванні в громадському місці у стані алкогольного сп`яніння та створені конфліктної ситуації біля кафе «Ефіоп», яка у подальшому переросла в бійку з охоронцями ТОВ «ОХОРОНА-КИЇВ», що набуло суспільного резонансу та призвело до висвітлення у мережі Інтернет, негативного впливу на формування громадської думки щодо стану правопорядку і діяльності як Департаменту, так і Національної поліції України загалом, ігноруванні свого обов`язку як поліцейського незалежно від місця свого перебування в установленому порядку відреагувати на правопорушення, свідком якого він став, не повідомленні про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і не ужитті заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, застосовано до підполковника поліції ОСОБА_1 , головного оперуповноваженого-інспектора відділу оперативної підтримки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ДВБ НПУ від 27.08.2024 № 280 о/с відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», підполковник поліції ОСОБА_1 , головний оперуповноважений-інспектор відділу оперативної підтримки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України був звільнений зі служби в поліції із 27 серпня 2024 року.

В подальшому, в зв`язку із тим, що на момент прийняття наказу ДВБ від 27.08.2024 № 280 о/с позивач перебував на лікарняному, з метою дотримання вимог законодавства України, наказом ДВБ НПУ від 03.09.2024 № 288 о/с було внесено зміни до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 27.08.2024 № 280 о/с у частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 та викладено його в новій редакції: відповідно до пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , головного оперуповноваженого-інспектора відділу оперативної підтримки із 01 вересня 2024 року, без встановлення премії за вересень 2024 року.

Вважаючи своє звільнення незаконним та таким, що грубо порушує його права, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Для вирішення спірних правовідносини суд застосовує, зокрема, норми Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII), Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Статут), Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 839 (далі Порядок № 839), у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (стаття 1 Закону № 580-VIII).

Згідно з статтею 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою, другою статті 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За приписами пункту 6 частини першої, частин другої, третьої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Статут.

Відповідно до частини першої, другої статті 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з частинами третьою, четвертою, п`ятою статті 1 Статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема; бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

За усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 25.04.2024 у справі № 520/5388/22, від 13.06.2024 у справі № 420/1936/23від 17.10.2024 у справі № 420/3026/23, від 30.01.2025 у справі № 400/3493/23), сформованою на підставі аналізу наведених правових норм, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Поліцейський перебуває під захистом держави. Права поліцейського та порядок їх реалізації з урахуванням особливостей служби в поліції визначаються Конституцією та законами України.

Аналіз наведених положень діючого законодавства є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

У свою чергу за приписами частини шостої статті 1 Статуту під час виконання службових обов`язків поліцейський має право, окрім іншого: на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов`язками, рішення або брати участь у їх підготовці; на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов`язків за посадою; ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників.

Статтею 11 Статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до частини першої статті 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно з статтею 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Таким чином, застосування дисциплінарного стягнення має здійснюватися лише у разі встановлення дійсного вчинення поліцейським дисциплінарного проступку у розумінні Статуту та має бути співмірним його наслідкам.

Відповідно до статті 14 Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

За приписами частин першої, третьої статті 18 Статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок № 839.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V. Порядку № 839, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

За приписами пунктів 1-5 розділу VI. Порядку № 839, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Відповідно до статті 19 Статуту висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

В обґрунтування порушення процедури проведення службового розслідування та, відповідно, прав позивача, останній зазначає, що відповідачем не було надано можливості ОСОБА_1 подати письмові (або усні) пояснення, таким чином порушивши право поліцейського на захист під час службового розслідування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, в т.ч. надані позивачем до позовної заяви, суд не погоджується із такими твердження позивача і вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 15 Статуту та пунктом 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807, передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Так, позивач зазначає, що 27.07.2024, без попереднього попередження чи запрошення, одним із членів дисциплінарної комісії, позивача було поставлено перед фактом про те, що члени комісії чекають біля його будинку з метою відібрання пояснень. Позивач повідомив, що перебуває поза межами м. Києва і готовий надати пояснення пізніше, для чого попросив надіслати відповідний бланк.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем було долучено до матеріалів справи принтскрін з телефонного месенджеру WhatsApp, відповідно до якого зафіксовано вхідний дзвінок від ОСОБА_3 (головний оперуповноважений-інспектор відділу моніторингу та зонального контролю управління моніторингу та аналізу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України) о 13.29.

Вказана відмова позивача зафіксована в акті відмови від надання письмових пояснень від 27.08.2024 № СЕД-16548-2024.

Натомість, в акті зазначено, що під час проведення службового розслідування у період дії воєнного стану 27.08.2024 членом дисциплінарної комісії був здійснений дзвінок на мобільний телефон, яким користується ОСОБА_1 , з метою отримання від останнього пояснень у зв`язку із проведенням службового розслідування, на підставі наказу ДВБ від 27.08.2024 № 175 щодо обставин подій, які відбулися 26.08.2024 за його участю та запропоновано надати пояснення.

ОСОБА_1 у телефонній розмові повідомив, що він готовий надати пояснення.

Цього ж дня, членами комісії був здійснений виїзд до місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 .

У подальшому, було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_1 (о 16.16 згідно принтскріну месенджеру) та останньому повідомлено, що член комісії перебуває біля місця проживання позивача та готовий отримати від нього пояснення. Однак, ОСОБА_1 у телефонній розмові повідомив, що він за місцем проживання вже відсутній та перебуває поза межами міста Києва в реабілітаційному центрі, в якому саме - категорично відмовився повідомляти. Крім того, у телефонній розмові ОСОБА_1 усно повідомив, що усі обставини події він виклав у своєму поясненні, наданого слідчо-оперативній групі Дарницького УП ГУНП в м. Києві та додати йому більше нічого.

Таким чином, матеріалами справи спростовано доводи позивача щодо порушення його права на захист під час службового розслідування шляхом обмеження права у наданні письмових пояснень, оскільки з огляду на вказані обставини, позивач не сприяв проведенню розслідування, фактично відмовився надавати пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та доказів правомірності своїх дій.

На підтвердження обставин протиправності притягнення позивача до відповідальності, представником позивача до матеріалів справи були долучені письмові опитування (пояснення) свідків події ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 05.10.2024 року, які судом не приймаються до уваги під час розгляду справи з огляду на наступне.

Статтями 72-74 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що опитування осіб адвокатом є законним способом збору інформації для формування правової позиції, однак для надання такій інформації статусу доказу потрібні передбачені законом процесуальні кроки, тобто свідків події суд має допитати безпосередньо у судовому засіданні, попередивши їх про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень.

Як свідчить зміст наданих письмових опитувань, свідки не попереджались про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень. А тому достовірність таких показань (доказів) суд ставить під сумнів.

Крім того, у відповіді на відзив, представником позивача зазначено, що матеріали розслідування не містять доказів перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння, натомість вказані звинувачення ґрунтуються виключно на показах заявниці ОСОБА_6 (власниці кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому відбулась бійка), яка є необ`єктивною та зацікавленою особою.

Дослідивши матеріали справи, суд не погоджується із такими висновками представника позивача з огляду на наступне.

Так, згідно показів свідка ОСОБА_7 встановлено наступне: «Я здійснюю стажування на посаду бармена в кафе «МакарБир» за адресою

АДРЕСА_3 . 26.08.2024 близько 12 год. 00 хв. в кафе зайшли двоє чоловіків, один з яких мені візуально знайомий на ім?я ОСОБА_8 . Двоє чоловіків прийшли в кафе зі своїм коньяком «Metaxa» в пляшці 0,5 та замовили у мене два 0,5 бокала пива. Після вживання вказаних алкогольних напоїв вказані чоловіки пішли в сусіднє кафе «Ефіоп». Близько 13:00 год. Через хвилин 20 я почув крики на вулиці, та вийшовши з кафе побачив як двоє чоловіків вчиняють бійку з представниками охоронної фірми».

Пояснення свідка ОСОБА_7 підтверджують той факт, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, в стані алкогольного сп`яніння перебував в громадському місці та приймав участь у бійці.

До того ж той факт, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння підтверджується показами свідків, які зазначені у Висновку службового розслідування.

Крім того, не бажання проходити тест на визначення стану алкогольного сп?яніння через прилад «Alkotester Drager» підтверджує те, що позивач мав намір приховати цей факт, або навмисно затягував час, щоб вжиті алкогольні напої були виведені з крові та організму, та у подальшому приховати цю обтяжуючу обставину, з метою уникнення притягнення до відповідальності.

При цьому, позивач, як зазначено у відповіді на відзив, не перебуваючи при виконанні обов`язків, не будучи одягненим у службовий одяг та не маючи з собою зброю, особисто повідомив усім присутнім, що він є працівником поліції та ще й Департаменту внутрішньої безпеки, в званні «підполковник», чи «полковник» та користуючись своїм статусом, погрожував зачинити кафе «Ефіоп», чим і вплинув на формування негативної думки суспільства про поліцію як орган в цілому, що й викликало суспільний резонанс.

Вказані обставини підтверджуються показами: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 .

Таким чином, проаналізувавши сукупність доказів, а саме: покази свідків, відеозаписи, якими зафіксовано момент бійки та подальший хід події включно зі спілкуванням керівництва Департаменту з ОСОБА_1 , матеріальні докази у вигляді фіскального чеку за алкоголь, службову характеристику, зібравши достатню кількість підстав, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, суд вважає, що Департаментом було прийнято обґрунтоване рішення про звільнення позивача зі служби в поліції.

Підпунктом 2.22 пункту 2 функціональних обов`язків (посадових інструкцій) за посадою, затверджених начальником Департаменту від 19.04.2023 № 318дск/42-18/01-23, з якими 19.04.2023 підполковник поліції ОСОБА_1 був письмово ознайомлений, передбачено обов`язки останнього, зокрема те, що він повинен проявляти стримане, доброзичливе, відкрите, уважне та ввічливе поводження, яке викликає в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, та утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні службові обов`язки, від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини, а також, які підривають авторитет Національної поліції України.

Підпунктом 2.28 пункту 2 цієї ж посадової інструкції, підполковник поліції ОСОБА_1 був зобов?язаний виявляти повагу до гідності та честі особи, справедливе та неупереджене ставлення до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, недопущення дискримінації в будь-якій формі.

Підпунктами 2.32 та 2.33 пункту 2 інструкції, підполковник поліції ОСОБА_1 зобов`язаний був контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку, а також дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Як свідчать матеріали службового розслідування, позивачем не було дотримано вказаних вище пунктів посадової інструкції.

Доводи позивача про те, що до нього було застосовано найтяжчий вид дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби без врахування його характеристики та належного виконання своїх професійних обов`язків, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи з огляду на наступне.

Відповідно до службової характеристики, наданої керівництвом відділу, підполковник поліції ОСОБА_1 за час роботи та на займаній посаді зарекомендував себе посередньо, як працівник, який потребував постійного контролю його службової діяльності. Вимоги наказів та інших нормативно-правових актів, що регламентують службову діяльність поліції знає, але не завжди використовує набуті знання під час роботи.

За характером - владолюбний та самовпевнений. У спілкуванні з колегами вміє триматися коректно, але нерідко повадиться грубо. Здібний до самостійного мислення і оперативного ухвалення рішень, які не завжди обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до записів в особовій справі ОСОБА_1 за час проходження служби в органах внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності притягувався двічі (зауваження за безвідповідальне ставлення до виконання функціональних обов`язків та сувора догана за порушення службової дисципліни).

Про необґрунтованість доводів позивача щодо застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення свідчить і те, що відповідачем під час проведення службового розслідування та визначені виду відповідальності було враховано, що обставинами, які відповідно до частин п?ятої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, можуть пом`якшувати відповідальність підполковника поліції ОСОБА_1 є лише відсутність діючих дисциплінарних стягнень під час проходження служби в Національній поліції України.

Натомість, обставиною, яка відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, обтяжує відповідальність підполковника поліції ОСОБА_1 , є вчинення останнім дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння в умовах воєнного стану.

Відтак, при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, відповідачем були враховані обставини, які вплинули на ступінь тяжкості призначеного покарання.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 січня 2021 року у справі №826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 9 лютого 2022 року у справі №160/12290/20, від 30.01.2025 у справі № 400/3493/23.

При цьому, суд погоджується із висновком відповідача про те, що вчинений позивачем дисциплінарний проступок є несумісним з подальшою службою в поліції, оскільки пов`язаний із ігноруванням вимог, визначених Законом України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарним Статутом Національної поліції України.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оспорювані накази та висновок службового розслідування, на яких ґрунтуються ці акти, містять чіткі і зрозумілі посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких комісія дійшла відповідних висновків, склад дисциплінарного проступку, який ставиться позивачу в провину, висвітлено у тих межах умотивованості, як того вимагає закон.

Під час розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували на те, що висновки відповідача, які покладено в основу оскаржуваних наказів, є довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

Вказана позиція підтверджена у постанові Верховного Суду від 13.03.2026 у справі № 520/10635/22.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що обставини, що передували притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності, знайшли своє повне обґрунтування та підтвердження в матеріалах справи та досліджених судом доказах, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в даному випадку є прямопропорційним та виправданим по відношенню до вчиненого ним проступку, а відтак, оскаржувані накази 27.08.2024 року №632 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, від 27.08.2024 року № 280 о/с по особовому складу, яким було звільнено зі служби в поліції позивача, від 03.09.2024 року №288 о/с по особовому складу, яким було внесено зміни до наказу Департаменту внутрішньої безпеки від 27.08.2024 року № 280 о/с у частині звільнення зі служби в поліції, відповідають критеріям правомірності, встановленим в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України і скасуванню не підлягають.

В зв`язку із наведеним, інші вимоги позивача, які є похідними, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд доходить висновку про відповідність оскаржуваних наказів критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (витрати на правничу допомогу) відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.