Рішення № 137075582, 02.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Київ №320/49830/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993 роки та перерахувати пенсію починаючи з 08.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 08.03.2024 він звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993 згідно із записами трудової книжки. Листом від 03.04.2024 відповідач відмовив у зарахуванні зазначеного періоду, посилаючись на те, що наказ про прийняття на роботу дописаний іншим чорнилом. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, а недоліки її оформлення не можуть покладатися на працівника та бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу та зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії з 08.03.2024.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Трудова діяльність позивача підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 21.09.1979. У трудовій книжці містяться записи щодо проходження позивачем трудової діяльності, зокрема запис про роботу у період з 23.01.1991 по 27.05.1993.

08.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності, відображеного у трудовій книжці. Разом із заявою були подані документи, що підтверджують відповідний період роботи.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві надано відповідь листом від 03.04.2024, у якій повідомлено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993. Підставою для такого висновку відповідач визначив наявність у трудовій книжці запису про прийняття на роботу, виконаного іншим чорнилом, ніж інші записи.

Унаслідок прийняття зазначеного рішення відповідач не зарахував позивачу до страхового стажу період роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993, відображений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Не погодившись із відмовою органу Пенсійного фонду у зарахуванні зазначеного періоду роботи до страхового стажу та вважаючи, що така відмова порушує його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).

Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІVпередбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993, який підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.09.1979.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , суд встановив, що вона містить записи про трудову діяльність позивача, зокрема щодо його роботи у період з 23.01.1991 по 27.05.1993. Відомості про прийняття на роботу та звільнення містять інформацію про дату внесення запису, найменування роботодавця, посаду, а також реквізити відповідних розпорядчих документів.

При цьому записи у трудовій книжці дають можливість встановити факт роботи позивача у спірний період, місце роботи та тривалість трудових відносин. Записи засвідчені у встановленому порядку та не містять виправлень чи інших недоліків, які б унеможливлювали ідентифікацію відповідного періоду роботи.

Водночас єдиною підставою для незарахування спірного періоду до страхового стажу відповідач визначив те, що окремий запис у трудовій книжці виконано чорнилом іншого кольору, ніж інші записи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Крім цього, Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3. Інструкції № 58 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пунктів 2.5., 2.7. Інструкції № 58 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

При цьому Інструкція № 58 не передбачає обов`язкової умови про те, що весь запис у трудовій книжці повинен бути здійснений чорнилом одного кольору. Натомість допустимим є використання чорного, синього або фіолетового кольорів.

Крім того, посилання пенсійного органу на наявний допис чорнилами іншого кольору є лише припущеннями. У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993 є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначеного періоду роботи виключно з підстав виконання окремого запису у трудовій книжці чорнилом іншого кольору не ґрунтується на вимогах законодавства та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993 та зобов`язати відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу позивача під час здійснення відповідного перерахунку пенсійних прав.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 969,00 грн сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу період роботи з 23.01.1991 по 27.05.1993 роки та перерахувати пенсію починаючи з 08.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.