Ухвала суду № 137075333, 02.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

02 червня 2026 року Київ Справа № 320/8758/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправність дій (бездіяльності) відповідача у відмови позивачу нарахування компенсаційних виплат і компенсації втрати частини доходів на суму 8 634,08 грн, у зв`язку з порушенням строків з серпня 2019 року по листопад 2021 року їх виплати у грудні 2021 року за правилами приписів Закону № 2262-ХІІ і Закону № 2050-ІІІ, з врахування індексу споживчих цін по України за період із серпня 2019 року по листопад 2021 року включно 116,0% в період невиплати доходу;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсаційну виплату і компенсацію втрати частини доходів на суму 8634,08 грн, у зв`язку з порушенням строків з серпня 2019 року по листопад 2021 року їх виплати у грудні 2021 року за правилами приписів Закону №2262-ХІІ і Закону №2050-ІІІ з врахування індексу споживчих цін по України за період з серпня 2019 року по листопад 2021 року включно 116,0% в період невиплати доходу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні компенсаційних виплат і компенсації втрати частини доходів на суму 8634,08 грн, у зв`язку з порушенням строків з серпня 2019 року по листопад 2021 року їх виплати у грудні 2021 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсаційну виплату і компенсацію втрати частини доходів на суму 8 634,08 грн (вісім тисяч шістсот тридцять чотири гривні 08 копійк) у зв`язку з порушенням строків з серпня 2019 року по листопад 2021 року їх виплати у грудні 2021 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2025 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

21.04.2025 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі №320/8758/24.

27.01.2026 на адресу суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 із зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсаційну виплату та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з серпня 2019 року по листопад 2021 року, виплачених у грудні 2021 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, у загальному розмірі 8 634,08 грн. При цьому в межах виконання виконавчого листа залишилися невиплаченими кошти у сумі 824,32 грн.

При цьому, зазначає, що не просить здійснити вихід за межі позовних вимог та просить суд конкретизувати спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нарахованих але, не виплачених коштів в сумі - 824, 32 грн в межах виконавчого листа №320/8758/24 виданого 21.04.2025 Київським окружним адміністративним судом.

27.01.2026 за результатом автоматизованого розподілу вказана заява була передана раніше визначеному складу суду для розгляду судді Горобцовій Я.В.

Розглянувши заяву позивача про зміну способу виконання рішення, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.

Відповідно до рішення Ради суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Враховуючи встановлення на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду вищевказаної заяви у порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, заявник зазначив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №78046511 з примусового виконання виконавчого листа №320/8758/24, виданого Київським окружним адміністративним судом 21.04.2025 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсаційну виплату та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з серпня 2019 року по листопад 2021 року, виплачених у грудні 2021 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, у загальному розмірі 8 634,08 грн. При цьому в межах виконання виконавчого листа залишилися невиплаченими кошти у сумі 824,32 грн.

Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02.09.2025 №2600-0804-8/156526, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 320/8758/24 відповідач повідомив про нібито повне виконання зазначеного судового рішення та звернувся з проханням закінчити виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

Разом з тим, фактично рішення суду виконано не в повному обсязі, оскільки компенсація втрати частини доходів у сумі 824,32 грн залишилася невиплаченою, що свідчить про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, законодавцем прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), яким положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим вищенаведеного змісту, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 набрало законної сили 07.04.2025.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем здійснено компенсаційну виплату і компенсацію частини доходів на суму 8 634,08 грн, у зв`язку з порушенням строків з серпня 2019 по листопад 2021 їх виплати у грудні 2021 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III, у загальному розмірі 8 634,08 грн. При цьому в межах виконання виконавчого листа залишилися невиплаченими кошти у сумі 824,32 грн.

Даний факт визнається відповідачем у листі, направленому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому також підтверджено факт невиплати суми коштів, нарахованих на виконання судового рішення за період з серпня 2019 по листопад 2021 в умі 824,32 грн.

Отже, у даній ситуації наявний факт невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсії, протягом більш ніж двох місяців, внаслідок чого застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з відповідача нарахованої суми коштів є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав позивача.

При цьому, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цій справі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів, нарахованих на виконання судового рішення, але фактично не виплачених останньому.

Оскільки відповідачем проведено нарахування належних позивачу сум, однак їх виплату не здійснено, зміна способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення відповідної суми є належним та ефективним способом забезпечення реального виконання судового рішення та відновлення порушених прав позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву державного виконавця про зміну способу виконання рішення у даній справі.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №320/8758/24 з:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсаційну виплату та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з серпня 2019 року по листопад 2021 року, виплачених у грудні 2021 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, у загальному розмірі 8 634,08 грн. При цьому в межах виконання виконавчого листа залишилися невиплаченими кошти у сумі 824,32 грн.»

на:

«Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсаційну виплату та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з серпня 2019 року по листопад 2021 року, виплачених у грудні 2021 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, у загальному розмірі 8 634,08 грн. При цьому в межах виконання виконавчого листа залишилися невиплаченими кошти у сумі 824,32 грн.»

Ухвалу направити (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова