Рішення № 137075056, 11.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2026 р. справа № 300/4482/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Будзан Ю.В.,

представника позивача: Дрогомирецького І.М.,

представників відповідача Кучмій В.І., Харченка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, заявник, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі відповідач, митний орган, Митниця, ІФ Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2024/000063/2 від 20.05.2024 (далі оскаржуване рішення, спірне рішення, Рішення), визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000160 (далі спірна картка, оскаржувана картка, Картка).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адель сервіс" в інтересах ФОП ОСОБА_1 подало електронну митну декларацію № 24UA206050005385U4 для митного оформлення придбаних позивачем товарів. Декларантом було обрано за основу перший (основний) метод визначення митної вартості, на основі якого було визначено митну вартість, подано митну декларацію, а також всі документи, які підтверджують вартість придбаних товарів. Однак, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та інших, необхідних для митного оформлення документів, Івано-Франківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA206000/2024/000063/2 від 20.05.2024. Крім даного рішення, відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206050/2024/000160, згідно якої відмовлено у митному оформлені товарів. На думку позивача, декларантом під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, згідно з вимогами Митного кодексу України, а тому, вищезазначені акти відповідача є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки порушують норми законодавства щодо їх прийняття.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 10.06.2024 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Митний орган скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. На виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю, з метою підтвердження митної вартості товарів, посадовою особою митниці на виконання вимог статті 53 МК України направлено декларанту повідомлення про надання документів, а саме, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, копію митної декларації країни відправлення, транспортні (перевізні) документи, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями про вартість товару або сировини. Однак, декларантом надано відповідь про те, що ним надано повний пакет документів відповідно до статті 53 МК України. Представник відповідача зазначає, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Отже, виходячи з вищенаведеного, митна декларація не могла бути оформлена за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 МК України. Крім того, відповідач зазначає про помилковість методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем обраний основний метод за ціною договору (контракту), коли натомість необхідно було застосувати резервний. Відтак, оскільки висновок про вартісні характеристики не прийнято відповідачем до уваги, останній вважає позовні вимоги безпідставними, а Рішення про коригування митної вартості та Картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Представник позивача, в свою чергу, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерував до суду відповідь на відзив. ОСОБА_2 зазначив, що у рішенні за №UA206000/2024/000063/2 від 20.05.2024 митний орган не вказує на наявність у наданих декларантом документах, розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявних ознак підробки документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Звернуто увагу, що відповідачу подано необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, однак відповідачем безпідставно було відкореговано митну вартість товару. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ОСОБА_2 15.08.2024 скерував до суду клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень, до якого долучив документи, що засвідчують обставину понесення ФОП ОСОБА_1 таких витрат.

Представником Івано-Франківської митниці Державної митної служби України 20.11.2025 подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду клопотання про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження. Дане клопотання мотивоване тим, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між сторонами має досить важливе значення для відповідача та вимагає повного та всебічного з`ясування всіх обставин з наданням можливості висловити свою позицію та усні пояснення по суті спору, зважаючи на ціну позову та обсяг поданих доказів.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.01.2026 клопотання представника Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи № 300/4482/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови залишив без задоволення.

Представником Івано-Франківської митниці Державної митної служби України 28.01.2026 подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду клопотання про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження. Дане клопотання мотивоване тим, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між сторонами має досить важливе значення для відповідача та вимагає повного та всебічного з`ясування всіх обставин з наданням можливості висловити свою позицію та усні пояснення по суті спору, зважаючи на ціну позову та обсяг поданих доказів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 ухвалено перейти до розгляду адміністративної справи №300/4482/24 за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи адміністративної справи №300/4482/24 розпочати з початку. Призначити підготовче засідання в адміністративній справі на "19" лютого 2026 р. о 10:30 год, яке буде проводитися одноособово суддею Остап`юком С.В. в приміщенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 46, 2 поверх, зал судового засідання № 223.

В межах проведеного 16.04.2026 судового засідання протокольною ухвалою суду вирішено закрити підготовче засідання у справі та призначити справу до розгляду по суті.

В ході судового засідання від 11.05.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач, у свою чергу, заперечив проти задоволення адміністративного позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзиви, клопотань, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

12.01.2024 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) і нерезидентом компанією "Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd" (Китайська Народна Республіка) (продавець), укладений зовнішньоекономічний договір № 12012024, згідно якого продавець продає, а покупець купляє товар (спортивне обладнання) відповідно до специфікації, доданої до цього договору. Визначено, що поставка здійснюватиметься з Китайської Народної Республіки в Україну шляхом передачі товару продавцем перевізнику в порту Сінганг, КНР. Постачання товару здійснюється відповідно до правил Інкотермс-2010 на умовах FOB.

Відповідно до специфікації № SP12012024, в якій визначено що за даним договором №12012024 має бути передано наступні товари:

- AFI-45-2 45ст, діаметр 28 мм, гриф гантельний вартість за одиницю $3,6200 одиниць 1000 на суму $3 620,00;

- AFI-120-2 120см, діаметр 28 мм W-образний Гриф вартість за одиницю $7,2000 одиниць 1800 на суму $12 960,00;

- AFI-160-1 160 см, діаметр 28 мм Прямий Гриф вартість за одиницю $9,1500 одиниць 300 на суму $2 745,00;

- AFI-180-02 180см, діаметр 28 мм Прямий Гриф вартість за одиницю $9.7000 одиниць 550 на суму $5 335,00;

- AFI-TEC телескопічний стілець вартість за одиницю $3,0000 одиниць 500 на суму $1 500,00;

- AFI-RL-1.05 33*18*10см 1050г Ролик для тренувань за одиницю $3.1300 одиниць 100 на суму $313,00;

- AFI-RL-0.64 33*18*10см 644.5г Ролик для тренувань за одиницю $2,5400 одиниць 100 на суму $254,00;

- AFI-RL-0.68 30*18*5см 680г Ролик для тренувань за одиницю $1,8000 одиниць 100 на суму $180,00.

Загальна вартість товарів передбачена у сумі 26 907,00 доларів США. Зазначено, що кожен гриф упаковується в поліетиленовий пакет та фанерний дерев`яний ящик, а валіки упаковуються в картонні коробки. Товари відправляються морським контейнером. Умови оплати: оплата авансу у розмірі 30%, решта суми підлягає оплаті після отримання коносаменту.

На виконання Договору №12012024 від 12.01.2024 на митну територію України відповідно до специфікації № SP12012024, пакувального листа від 03.02.2024, та товарної накладної (інвойс) №AFI24001 від 03.02.2024 ввезено товар вартістю 26 907,00 доларів США.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг" здійснено транспортно-експедиційні послуги на суму 224 418,06 гривень, що підтверджується розрахунком-фактури від 09.05.2024 №LS-456021.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Адель Сервіс" на виконання умов договору на проведення митно-брокерської діяльності в інтересах позивача подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №24UA206050005385U4 від 16.05.2024, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: "Товар 1: Інвентар та обладнання для занять фі культурою, гімнастикою, легкою атлетикою , іншими видами спорту. Спортивний снаряд для підняття ваги у важкій атлетиці та пауерліфтингу. Гриф штанги - металевий стрижень різного діаметру. На його кінці надягають диски, а основа служить для утримання штанги в руках. Навантаження закріплюється за допомогою втулок і замків. Матеріалом виготовлення грифів є сталь. марки - Q235B, - Арт. АFI-45-2, 45 см, Діаметр 28 мм Гриф гантельний, кількість - 1000шт, - Арт. AFI-120-2, 120 см, діаметр 28 мм W-образний Гриф, кількість - 1800шт, - Арт. AFI-160-01, 160 см, діаметр 28 мм, Прямий Гриф кількість - 300шт, - Арт. AFI-180-02, 180 см, діаметр 28 мм, Прямий Гриф кількість - 550шт, - Арт. AFI-RL-1.05, Ролик для тренувань 33х18х10см 1050г - 100шт. - Арт. AFI-RL-0.64, Ролик для тренувань 33x18х10см 644, 5г - 100шт - Арт. АFI-RL-0.68, Ролик для тренувань 30х18х5см 680г - 100шт. Не військового призначення. ФІРМА ВИРОБНИК - Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd. КРАЇНА ВИРОБНИЦТВА CN. Товар 2: Меблі для сидіння, з комбінованих мате ріалів, які не перетворюються на ліжка, не обертаються. Стільці являють собою пл астикові складані портативні табурети для кемпінгу, пікніків, барбекю, риболовлі , походів, подорожей та інше, без чохлів - телескопічний табурет з пластмаси, арт. AFI-TEC, TELESCOPIC CHAIR, чорного кольору, кількість - 500шт. Не військового призначення. ФІРМА ВИРОБНИК - Dingzhou Shuohui Fitness Equipment Co., Ltd. KPAПHА ВИРОБНИЦТВА CN".

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме згідно рахунку-фактури №AFI24001 від 03.02.2024, за ціною 25 407,00 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в ЕМД №24UA206050005385U4 від 16.05.2024 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом подано наступний перелік документів: пакувальний лист від 03.02.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) AFI24001 від 03.02.2024 року; коносамент UTRUST24012322 від 12.02.2024; автотранспортна накладна № 428024 від 14.05.2024; супровідний документ T1 24PL322080NS6M2AU0 від 23.04.2024; сертифікат про походження товару 24C068000026/00001 від 19.02.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару від 17.01.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг LS-4560214 від 09.05.2024; специфікація №SP12012024 від 12.01.2024; договір купівлі № 12012024 від 12.01.2024.

Івано-Франківською митницею Держмитслужби розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме зазначено: "якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі відсутності таких документів, надати експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією".

На вказане електронне повідомлення декларант повідомив митний орган, що не може надати інші документи, оскільки всі платіжні документи надано та просив винести рішення в термін до десяти днів.

Івано-Франківська митниця Державної митної служби України, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки № UA206050/2024/000160.

Згідно даних Картки: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларантом не надано експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Таким чином, митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД від 23.03.2024 року № 24UA500080003707U0, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: Інвентар та обладнання для занять фізкультурою, гімнастикою, легкою атлетикою, без змінних механізмів обтяження: гриф для штанги -200шт. Країна виробництва-CN. Визначена митна вартість на рівні 3,77 дол. США/кг. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 2 слугувала МД від 13.05.2024 року № 24UA504080000995U0 за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) товару: меблі для сидіння, з комбінованих матеріалів, не перетворюються на ліжка, не обертаються, в асортименті: складні табурети, являють собою пластикові складані портативні табурети для кемпінгу, пікніків, барбекю, риболовлі, походів, подорожей та інше, в асортименті, всього 1200 штук. Торговельна марка AND. Виробник - YIWU PAN ASIA IMPORT AND EXPORT CO., LIMITED. Країна виробництва CN. Визначена митна вартість на рівні 4,01 дол. США/кг".

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України прийнято Рішення № UA206000/2024/000063/2 від 20.05.2024, в графі 33 якого в розділі "обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в Картці відмови.

При цьому, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару (30 691,15 доларів США) і визначено її в розмірі 78 789,23 доларів США.

Позивач на підставі оскаржуваного Рішення 20.05.2024 подала декларацію №UA206000/2024/000063/2, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "6", при цьому в графі 47 нарахування платежів визначив із скоригованих відповідачем показників.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень від 20.05.2024.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України, Кодекс).

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 коментованого Кодексу розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Із наведених положень слідує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у графі 43 митної декларації №24UA206050005385U4 від 16.05.2024, визначено за основним (1) методом.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в ЕМД №24UA206050005385U4 від 16.05.2024 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом подано наступний перелік документів: пакувальний лист від 03.02.2024 року; рахунок-фактура (інвойс) AFI24001 від 03.02.2024 року; коносамент UTRUST24012322 від 12.02.2024; автотранспортна накладна № 428024 від 14.05.2024; супровідний документ T1 24PL322080NS6M2AU0 від 23.04.2024; сертифікат про походження товару 24C068000026/00001 від 19.02.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару від 17.01.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару від 23.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг LS-4560214 від 09.05.2024; специфікація №SP12012024 від 12.01.2024; договір купівлі № 12012024 від 12.01.2024.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити суми операцій, відповідну оплачену вартість придбання ввезених товарів, особу, яка перераховує кошти і отримувача таких коштів, дані про контракт, в межах якого проводить міжнародна валютна операція.

Всі вказані дані співпадають із відомостями, занесених до документів, поданих позивачем при оформленні спірного декларування. При цьому наявність будь-яких обставин, які є визначальними за цих умов та змінюють вартість товару, в тому числі, які свідчать, що поданими платіжними відомостями позивач оплатив інші рахунки чи інвойси в межах одного контракту, відповідачем не доведено.

В свою чергу, необхідно також зазначити, що доводи відповідача про те, що до ціни угоди не включені витрати на транспортування, а також що такі витрати не включені до митної вартості та не зазначені у митній декларації, не були визначені митним органом як підстава для прийняття рішення про коригування митної вартості. За таких обставин зазначені аргументи не можуть братися до уваги під час вирішення цього публічно-правового спору, оскільки фактично не вплинули на прийняття оскаржуваного рішення та не були покладені в його основу.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Беручи до уваги зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару через відсутність банківських платіжних документів та висновку про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідно до статті 53 МК України надання до митного оформлення зазначених документів не є обов`язковою.

З урахуванням наведеного, слід дійти до висновку, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, які піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Судом встановлено, що в спірному рішенні, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості.

З приводу застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Окрім цього, суд звертає увагу на суперечливість висновків відповідача у спірній картці відмови. Так, відповідач спочатку робить висновок про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, після чого посилається на джерело інформації для коригування митної вартості, а саме на МД від 23.03.2024 року № 24UA500080003707U0, від 13.05.2024 року № 24UA504080000995U0 (як на таку, що стосуються, на думку відповідача, ідентичних і подібних товарів).

Водночас, обставини, які стали підставою для твердження митного органу про наявність розбіжностей у даних про умови та вартість поставки товару, не були покладені в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару. Крім цього, відповідні документи не запитувалися митним органом.

При цьому, як вірно зазначив представник позивача, доводи відповідача щодо транспортних витрат не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Водночас, суд бере до уваги наданий представником позивача лист перевізника TOB "ЛАМАН ШИЛІНГ", в якому останній підтвердив надання послуг перевезення позивачу а також і те, що у випадку необхідності, має право для виконання своїх зобов`язань від свого імені укладати договори з контейнерними лініями, автомобільними перевізниками складами зберігання тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що митницею, під час митного оформлення, не зазначено ані в запиті до декларанта, ані в рішенні про коригування митної вартості, які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а також які документи містять розбіжності. Про наявність останніх зазначено митним органом лише під час розгляду справи в суді.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. В оскаржуваних рішеннях, не зазначено підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Відповідач не надав, ані позивачу, ані суду математичних обрахунків корегування вартості, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, з яких суд міг би встановити достовірність скорегованої митної вартості.

Більше того, митний орган не пояснив чому митна вартість скоригована по показнику "3,77 доларів США", водночас, митні декларації від 23.03.2024 року № 24UA500080003707U0, від 13.05.2024 року № 24UA504080000995U0 не містять відомостей про митну вартість таких товарів в значенні "3,77 доларів США", яка використана і зафіксована в оскаржуваному рішенні та картці відмови.

Відмінними за своїми якісними та кількісними характеристиками є також товари, які підлягали до декларування, його виробники, умови поставки, ніж товару, вказаного в митній декларації ФОП ОСОБА_1 №24UA206050005385U4 від 16.05.2024.

Окремо суд вважає за потрібне звернути увагу на положення пункту 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України за №598 від 24.05.2012, за змістом яких у рішенні про коригування орган доходів і зборів:

- поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо;

- у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд констатує, що відповідач визначений обрахунок скоригованої вартості грубо порушує для складання рішень про коригування митної вартості, адже, митний орган знівелював різницю в якісних, кількісних показника та виду товару, що завозився позивачем, від тих випадків, які використані у оскаржуваних рішеннях.

З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до Митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Протиправність рішень Митниці, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По-перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого статтею 64 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах шостого методу, в тому числі в частині:

- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості;

- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.

По-друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

У спірному випадку суд не враховує обставину ненадання декларантом при консультації із митним органом висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціальними експертними організаціями, зважаючи на те, що затребування таких висновків здійснено без належних на це підстав, так як наявність обґрунтованого сумніву щодо будь-яких числових значень складових митної вартості та/або якісних чи кількісних показників товару у даній справі не підтверджена;

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи №804/2061/17 зазначив:

"…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…".

Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Однак, контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару, а також те, що позивач мав надати саме ті документи, які витребувано митним органом (висновок експертної організації), з огляду на відсутність зауважень щодо розбіжностей в митній декларації та долучених до неї документах, що підтверджують митну вартість товару.

Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості товару особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Проте, митниця не спростувала належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих митному органу разом з митною декларацією №24UA206050005385U4 від 16.05.2024.

Враховуючи вищевказане, суд констатує, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206050/2024/000160 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000063/2 від 20.05.2024, складені з порушенням пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України і не містять:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак Митниця, приймаючи картку відмови № UA206050/2024/000160 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000063/2 від 20.05.2024 діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідачі діяли на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в загальному розмірі 6 056 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи платіжні інструкції №143 від 29.05.2024, №144 від 29.05.2024.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028 гривень.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).

Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також до Івано-Франківського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 гривень.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 в справі № 821/440/17 зазначив, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі "East/WestAllianceLimited" проти України" (заява № 19336/04) Європейський суд із прав людини (надалі по тексту також Суд), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazziv. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу Суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridisv. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналогічні висновки про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, Європейського суду з прав людини зробив також в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України".

Таким чином, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

В спірному випадку представник позивача на підтвердження понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію договору про надання професійної правничої допомоги, укладений між адвокатом Дрогомирецьким І.М. та ФОП ОСОБА_1 ; ордер на надання правової допомоги, виданий адвокатом Дрогомирецьким І.М.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію акта приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги; платіжну інструкцію про сплату за послуги за договором про надання професійної правничої допомоги в сумі 10000,00 гривень, отримувач Дрогомирецький І.М.

Згідно акта приймання-передачі послуг за договором про надання професійної правничої допомоги адвокатом Дрогомирецьким І.М. надано такі адвокатські послуги: проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України; підготовка позовної заяви; опрацювання поданого відповідачем відзиву на позов та підготовка відповіді на відзив на позов. Загальна вартість наданих послуг складає 10000 гривень без ПДВ.

Суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 300/4482/24 є пропорційним до складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень.

Також згідно позовної заяви представник позивача просив суд стягнути з відповідача 3 630 гривень витрат на послуги з перекладу ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивача з англійської та з китайської на українську мову. На підтвердження таких витрат представник позивача надав суду акт виконаних робіт від 29.05.2024.

Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 за результатом розгляду справи № 160/7049/19 зазначив:

"…Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо…".

З огляду на зміст акту виконаних робіт від 29.05.2024, який долучений до позовної заяви, здійснено переклад з англійської мови на українську мову на суму 1880,00 гривень переклад з китайської мови на українську мову на суму 1320,00 гривень, а також з польської мови на українську в розмірі 430 гривень

Зі змісту акту виконаних робіт від 29.05.2024 можливо чітко встановити обсяг виконаних робіт з перекладу (кількості аркушів, документів, тощо. Вказаний акт підписано замовником та виконавцем, а також зазначено про відсутність претензій виконавцем, що свідчить про здійснення оплати за надані послуги.

На переконання суду розмір витрат на оплату послуг залученого перекладача є співмірним із складністю відповідних послуг, її обсягом та підтверджується відповідними документами.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на послуги з перекладу у розмір 3 630,00 гривень

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (індекс 76005, вулиця Чорновола, будинок 159, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43971364) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (індекс 76005, вулиця Чорновола, будинок 159, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43971364) про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2024/000063/2 від 20.05.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (індекс 76005, вулиця Чорновола, будинок 159, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43971364) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206050/2024/000160/0.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (індекс 76005, вулиця Чорновола, будинок 159, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43971364) судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, витрати на послуги з перекладу документів в розмірі 3 630 (три тисячі шістсот тридцять) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 18 травня 2026 р.