Рішення № 137074933, 29.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Справа № 280/2561/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі Міноборони України, відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у нерозгляді по суті заяви позивача від 28.01.2026 та ненаданні документів, необхідних для зміни причинно-наслідкового зв`язку у Свідоцтві про хвороби № 2025-0722 1424-0087-0 від 22.07.2025 та підтвердження періодів безпосередньої участі у бойових діях;

зобов`язати відповідача (у тому числі шляхом надання відповідних розпоряджень підпорядкованим органам, архівам чи військовим частинам) забезпечити виготовлення та надання позивачу наступних документів:

- оригінал Довідки про обставини травми отриманої 03.01.2023 (Додаток 24 до інструкції з діловодства у Збройних Силах України (пункт 2.9.4.3) на військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- на підставі наданих документів долучених до заяви, а також інформації отриманої від Військової частини НОМЕР_1 видати оригінал Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (Додаток 6) позивача із зазначенням періоду його участі у бойових діях з 09.10.2023 по 11.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2026 після безрезультатного використання усіх можливих способів вирішення питання отримання документів, що містять відомості про безпосередні обставини події (витяг з журналу бойових дій, бойові розпорядження та інші документи) на рівні військової частини та інших уповноважених органів, представником позивача в інтересах ОСОБА_1 через електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 Міноборони України було подано заяву з проханням для зміни причинно-наслідкового зв`язку по інвалідності у Свідоцтві про хворобу від 22.07.2025 №2025-0722-1424-0087-0, виданому ВЛК гарнізонною ВЛК № 1 військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 надати відповідні документи. Крім того, позивач просив відповідача на підставі наданих документів долучених до заяви, а також інформації отриманої від в/ч НОМЕР_1 видати оригінал Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із зазначенням періоду його участі у бойових діях з 09.10.2023 по 11.03.2024, вимоги. для подальшого подання за місцем, а також розглянути зазначену заяву та забезпечити виготовлення і видачу вищезазначених документів у якнайкоротші терміни, а у разі відсутності відповідних можливостей чи повноважень, направити заяву на розгляд до уповноваженого органу, при чому взявши її розгляд під особистий контроль та повідомити заявника про подальший порядок дій. Проте, станом на дату подання позовної заяви, жодної відповіді по суті порушених у заяві питань від 28.01.2026 від Міноборони України на адресу адвоката чи позивача так і не надійшло. Таку бездіяльність відповідача вважає протиправною, що стало підставою звернення до суду.

Ухвалою судді від 30.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 17.04.2026 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №20574), в якому зазначає, що згідно з інформацією наданою Адміністративним управлінням Генерального штабу Збройних Сил адвокатський запит від ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 надійшов по системі електронного документообігу (АСКОД) від Міністерства оборони України за № 3183/адв від 29.01.2026, зареєстрований в Генеральному штабі ЗС України 29.01.2026 за № 11364/С та встановленим порядком надіслано для опрацювання за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже вести мову про бездіяльність Міністерства оборони України у даних правовідносинах безпідставно. Стверджує, що Міноборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань (ст. 10 Закону України «Про оборону України»). У свою чергу, Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони в межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (ст. 11 Закону України «Про оборону України»). Таким чином, вказує, що Міноборони здійснює політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове управління. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

22.04.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №21432), у якій додатково наголошує, що позиція Міноборони України викладена у відзиві зосереджена на формальних аргументах і не розглядає суті порушених у позові питань, а саме: протиправної бездіяльності, яка полягає у нерозгляді по суті заяви від 28.01.2026, неорганізації отримання та/або виготовлення необхідних документів, а також ненаданні відповіді за результатами її розгляду, що унеможливлює реалізацію позивачем його законних прав. На думку позивача, у поданому відзиві відповідач фактично підміняє предмет спору, посилаючись на обставини розгляду адвокатського запиту, який нібито було переспрямовано за належністю до іншого органу. Водночас, такі доводи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки предметом спірних правовідносин є саме заява від 28.01.2026, подана в інтересах позивача до Міноборони України, а не адвокатський запит. Звертає увагу суду, що відповідач у відзиві зазначає, що звернення було направлено за належністю до іншого органу, зокрема до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, зазначений лист не може свідчити про належне виконання відповідачем обов`язків щодо розгляду заяви, оскільки він не був доведений до відома позивача та його представника. Звертає на себе особливу увагу той факт, що лист Адміністративного управління Генерального штабу ЗСУ від 17.04.2026 № 300/858 датований саме 17.04.2026, тоді як ухвала суду про відкриття провадження у справі постановлена 30.03.2026. Отже, вказаний лист було складено вже після відкриття провадження у справі, що має принципове значення для оцінки дій Відповідача. Більше того, зміст зазначеного листа свідчить про те, що відповідач фактично підміняє предмет звернення: у ньому йдеться про адвокатський запит, тоді як у дійсності подавалась саме заява із чітко сформульованою прохальною частиною. При цьому у заяві прямо зазначалося прохання: або самостійно розглянути подану заяву, або, у разі відсутності повноважень, перенаправити її до компетентного органу з обов`язковим повідомленням заявника. Вказані вимоги залишилися без належного реагування, що свідчить про їх фактичне ігнорування. Таким чином, з урахуванням дати листа 17.04.2026 року, тобто вже після відкриття провадження є підстави стверджувати, що він був підготовлений не як відповідь на подану заяву, а виключно на виконання вимог суду.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 418 від 09.10.2023, виданою ВЧ НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 16 листопада 2022 року по 16 січня 2023 року, а також з 24 лютого 2023 року по 17 вересня 2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. У зазначені періоди Позивач перебував у Донецькій області (м. Авдіївка, с. Рідкодуб) та Луганській області (Сватівський район, с. Макіївка).

Згідно з Довідкою № 1843/19467 від 04.09.2025, виданою ВЧ НОМЕР_1 , позивач дійсно в період з 11.03.2024 по 12.03.2024, з 14.03.2024 по 15.03.2024, з 17.03.2024 по 18.03.2024, з 20.03.2024 по 21.03.2024, з 23.03.2024 по 24.03.2024, з 26.03.2024 по 27.03.2024, з 29.03.2024 по 30.03.2024, з 01.04.2024 по 01.04.2024, з 04.04.202 по 04.04.2024, з 07.04.2024 по 07.04.2024, з 10.04.2024 по 10.04.2024, з 13.04.2024 по 13.04.2024, з 25.04.2024 по 25.04.2024, з 27.06.2024 по 27.06.2024, з 07.11.2024 по 30.11.2024, з 22.12.2024 по 05.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Малотокмачанській СТг Пологівського району Запорізької області; Селидівській МТг, Гродівській СТг Покровського району, Іллінівській СТг Краматорського району Донецької області.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 від 29.09.2023.

02.09.2025 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 250 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Станом на сьогоднішній день позивачу було встановлено інвалідність II (другої) групи з визначенням основного діагнозу: G56.8 Інші мононевропатії верхньої кінцівки. Вказаний діагноз зафіксовано у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 244/25/8711/В від 15.12.2025.

Позивач вважає, що через відсутність довідки про обстеження та повний медичний висновок причинно-наслідковий зв`язок інвалідності було встановлено невірно , що впливає на визначення підстави інвалідності та пов`язані з цим пільги, пенсійне забезпечення та виплати.

У зв`язку з цим, 03.11.2025 представником позивача на адресу ВЧ НОМЕР_1 надіслано адвокатський запит про надання оригіналу Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням періоду його участі у бойових діях з 09.10.2023 по 11.03.2024.

Листом від 03.12.2024 №1843/25518 ВЧ НОМЕР_5 повідомлено, що надана довідка Додаток 6 №1843/19467 від 04.09.2025 на старшого солдата ОСОБА_1 містить вичерпні дані, які має Військова частина НОМЕР_1 щодо залучення до заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України старшого солдата ОСОБА_1 . Оскільки вищевказаний військовослужбовець проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , документацію якої вилучено у зв`язку з досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі. Документально підтвердити вказані періоди, не має можливості.

04.11.2025 представником позивача, адвокатом Зелінською О.С. в інтересах позивача було подано адвокатський запит на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , з проханням надати наступні документи та відомості:

1. Копію первинної медичної картки (Форма № 100) за 03.01.2023 на військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2. Оригінал Довідки про обставини травми отриманої 03.01.2023 (Додаток 24 до інструкції з діловодства у Збройних Силах України (пункт 2.9.4.3) на військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

3. Копію витягу із журналу бойових дій у якому відображена інформація про залучення військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до виконання бойових завдань за 03.01.2023 (запис про початок прибуття в район виконання бойових завдань та запис про вибуття військовослужбовця із зазначення причин такого вибуття);

4. Копії документів, щодо залучення військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до виконання бойових завдань в зоні ведення бойових дій за 03.01.2023р. (бойове розпорядження).

За результатами розгляду адвокатського запиту на поштову адресу представника позивача надіслано лист-відповідь № 9479 від 11.11.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з яким повідомлено, що проводиться перевірка щодо передачі від ВЧ НОМЕР_3 документів відносно ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Про результати проведеної роботи буде повідомлено додатково.

22.12.2025 представником позивача повторно подано адвокатський запит на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , з аналогічними проханнями.

20.01.2026 за результатами розгляду адвокатського запиту на поштову адресу адвоката надійшов лист-відповідь № 10836 від 29.12.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якого вбачається, що всі документи ВЧ НОМЕР_3 були передані до ВЧ НОМЕР_1 відповідно до Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача ЗСУ від 26.07.2023 № Д-321/71/ дск.

28.01.2026 з метою з`ясування вищевказаних обставин та після безрезультатного використання усіх можливих способів вирішення цього питання на рівні військової частини та інших уповноважених органів, позивач через свого представника на електронну пошту Міноборони України подав заяву, в якій просив:

1. Для зміни причинно-наслідкового зв`язку по інвалідності у Свідоцтві про хворобу від 22.07.2025 № 2025-0722-1424-0087-0 видане ВЛК гарнізонною ВЛК № 1 військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 надати:

Копію первинної медичної картки (Форма № 100) за 03.01.2023 на військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

Оригінал Довідки про обставини травми отриманої 03.01.2023 (Додаток 24 до інструкції з діловодства у Збройних Силах України (пункт 2.9.4.3) на військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

Копію витягу із журналу бойових дій, у якому відображена інформація про залучення військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до виконання бойових завдань за 03.01.2023 (запис про початок прибуття в район виконання бойових завдань та запис про вибуття військовослужбовця із зазначення причин такого вибуття);

Копії документів, щодо залучення військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до виконання бойових завдань в зоні ведення бойових дій за 03.01.2023р. (бойове розпорядження);

2. На підставі наданих документів долучених до заяви, а також інформації отриманої від ВЧ НОМЕР_1 видати оригінал Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (Додаток 6) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із зазначенням періоду його участі у бойових діях з 09.10.2023 по 11.03.2024, вимоги. для подальшого подання за місцем.

Проте, станом на дату подання позовної заяви, жодної відповіді по суті порушених у заяві питань від 28.01.2026 від відповідача на адресу позивача та/або його представника так і не надійшло.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляді по суті його заяви від 28.01.2026 та ненаданні відповідних документів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Цією статтею також надано тлумачення зазначених термінів.

Так, зокрема, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо;

скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

За приписами частини 6 статті 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Згідно зі статтею 7 Закону № 393/96-ВР зазначається, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Частиною 1 статті 14 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Стаття 19 Закону № 393/96-ВР визначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Відповідно до частини 1 стаття 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що орган державної влади у місячний термін від дня надходження звернення зобов`язаний в межах своїх повноважень: 1) об`єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою, 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення та 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення. Тобто, належним розглядом органом державної влади звернення громадянина вважатиметься безумовне виконання останнім чітко визначеної законодавцем сукупності зазначених дій протягом строків, встановлених статтею 20 Закону № 393/96-ВР.

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція № 735).

Відповідно до Розділу ІІІ Інструкції посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об`єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з`ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.

Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач через свого представника 28.01.2026 звертався до Міноборони України із запитом щодо надання йому відповідних документів для зміни причинно-наслідкового зв`язку по інвалідності у Свідоцтві про хворобу від 22.07.2025 № 2025-0722-1424-0087-0, видане ВЛК гарнізонною ВЛК № 1 військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 . Крім того, просив відповідача розглянути зазначену заяву та забезпечити виготовлення і видачу вищезазначених документів у якнайкоротші терміни, а у разі відсутності відповідних можливостей чи повноважень, направити заяву на розгляд до уповноваженого органу, при чому взявши її розгляд під особистий контроль та повідомити заявника про подальший порядок дій..

Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем належним чином розглянуто заяву позивача щодо надання йому необхідних документів, що містять відомості про безпосередні обставини події (витяг з журналу бойових дій, бойові розпорядження та інші документи).

Згідно з положеннями Закону України «Про звернення громадян», Інструкції звернення розглядаються у строк не більше одного місяця. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Натомість, як встановлено судом, у цьому випадку, відповідачем протягом зазначеного строку звернення розглянуто не було.

Суд критично ставиться до посилання Міноборони України на лист №1230/85 від 15.04.2026, згідно з яким звернення позивача для опрацювання за належністю направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як на підставу для відмови позивачу у позові.

Так, на момент розгляду справи судом, доказів надіслання листа №1230/85 від 15.04.2026 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 та позивачу відповідачем до суду не надано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, запитувані документи ОСОБА_1 так і не отримано.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява позивача від 28.01.2026 відповідачем по суті не розглянута та питання, які зазначені в заяві позивача, повно та всебічно не досліджено і вмотивованої відповіді за результатами розгляду заяви не надано.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Під дискреційними повноваженнями розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Оскільки, відповідач належним чином не розглянув заяву позивача від 28.01.2026 щодо надання йому відповідних документів, та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, тому суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов`язати відповідача розглянути зазначений рапорт та прийняти відповідне рішення.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до встановлених у справі обставин та висновків, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Міноборони України щодо розгляду по суті у встановлений законодавством строк заяви ОСОБА_1 від 28.01.2026, подану в його інтересах адвокатом Зелінською О.С., та надання (надіслання) ОСОБА_1 письмової відповіді за результатами розгляду такої заяви та зобов`язати Міноборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 28.01.2026, подану в його інтересах адвокатом Зелінською О.С., та надати (надіслати) ОСОБА_1 письмову відповідь про результати розгляду такої заяви.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті143 КАС України).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6 код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду по суті у встановлений законодавством строк заяви ОСОБА_1 від 28.01.2026, подану в його інтересах адвокатом Зелінською О.С., та надання (надіслання) ОСОБА_1 письмової відповіді за результатами розгляду такої заяви.

Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 28.01.2026, подану в його інтересах адвокатом Зелінською О.С., та надати (надіслати) ОСОБА_1 письмову відповідь про результати розгляду такої заяви.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак