Ухвала суду № 137074405, 03.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

03 червня 2026 р.Справа №160/14289/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/14289/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» (що відображається у застосунку «Резерв+») відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наявність штрафу у розмірі 8500 грн та присвоєння статусу «порушник правил військового обліку» / «у розшуку» за відсутності складеного протоколу та винесеної постанови про адміністративне правопорушення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» безпідставно внесені відомості щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: інформацію про притягнення до адміністративної відповідальності, наявність штрафу, порушення правил військового обліку та перебування у розшуку з одночасним відображенням цих змін у мобільному застосунку «Резерв+»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 офіційно відкликати своє електронне звернення та повідомити Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відсутність законних підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (з дотриманням вимог п. 56 та п. 79 Порядку №1487, із накладенням КЕП уповноваженої особи);

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо внесення та збереження відомостей про розшук та затримання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (підсистема «АРМОР» / ІП «Призовник»);

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області виключити вказані безпідставні відомості про ОСОБА_1 з бази даних «АРМОР» та інших інформаційних підсистем Національної поліції;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання ухвали суду про забезпечення позову надати до суду письмове підтвердження зупинення дії електронного звернення до органів НПУ щодо ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

01.06.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурним підрозділам, у тому числі ІНФОРМАЦІЯ_6 , вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації та в особливий період, а також вчиняти дії щодо його переміщення (направлення) до військової частини або навчального центру до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- зупинити дію електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_7 (в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 ) до органів Національної поліції України щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборонити посадовим та службовим особам органів Національної поліції України, у тому числі Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області та його територіальним і структурним підрозділам, вчиняти дії щодо адміністративного затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про розшук, внесених до підсистеми «АРМОР» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідач-1 у відповіді від 23.05.2026 №1868/1415 письмово підтвердив, що направив до органів Національної поліції звернення про адміністративне затримання та доставлення заявника. Це звернення є активним у підсистемі «АРМОР» інформаційного порталу НПУ, що підтверджується роздруківкою застосунку «Резерв +» від 23.05.2026 зі статусом «у розшуку». Загроза затримання є не гіпотетичною, а документально підтвердженою та реалізується щодня на блокпостах, під час перевірки документів у громадських місцях. Зазначив, що на даний час ОСОБА_1 перебуває на лікуванні із захворюванням легень. Процес лікування потребує постійного медичного нагляду, безперервної терапії та можливості вільно пересуватися, зокрема, відвідувати аптеки для придбання призначених лікарем препаратів та їхати до спеціалізованого медичного закладу для проходження обстежень. Наявність незаконного статусу «У розшуку» у підсистемі «АРМОР» НПУ створює реальну загрозу затримання , під час пересування до аптеки чи медичного закладу на блокпостах та при перевірці документів поліцією. Раптове та примусове переривання лікування захворювання легень, а також позбавлення доступу до життєво необхідних ліків та спеціалізованих лікарень становить пряму загрозу життю та здоров`ю позивача. Відповідач-1 у відповіді від 23.05.2026 №1868/1415 прямо визнав: «Протокол про вчинення адміністративного правопорушення буде складено при особистій явці або після адміністративного затримання». Таким чином, позивача планується затримати ще до встановлення будь-яких законних підстав. Оскільки відносно позивача не складалося жодних протоколів та постанов про адміністративне правопорушення, будь-яке затримання позивача на підставі бази «АРМОР» носитиме ознаки свавільного позбавлення волі, що суперечить статтям 19, 29, 62 Конституції України та статті 5 ЄКПЛ.

Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.

Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» (що відображається у застосунку «Резерв+») відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наявність штрафу у розмірі 8500 грн та присвоєння статусу «порушник правил військового обліку» / «у розшуку» за відсутності складеного протоколу та винесеної постанови про адміністративне правопорушення та дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо внесення та збереження відомостей про розшук та затримання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (підсистема «АРМОР» / ІП «Призовник»).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, згідно з ч.1 ст.1 якого, захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

У силу ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі-також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно з законом.

Частиною 3 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У відповідності до п.1 «Положення про ТЦК та СП» (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 за №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24.02.2022 відповідно до вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII в Україні введено режим воєнного стану, який триває і до даного часу.

Таким чином, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань, урегульовано законом, а тому за загальним правилом не вважається безпідставними.

Водночас, як на обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача посилається на внесення до реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку та перебування позивача у розшуку Національної поліції з метою доставлення до РТЦК та СП.

Разом з тим, суд зауважує, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності в діях та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі №640/15534/22 наголосив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій та бездіяльності відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (бездіяльності) та порушення таким рішенням (бездіяльністю) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 вказано, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Таким чином, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття таких заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, адже, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.

16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №560 затверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який визначає, з-поміж іншого, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до ТЦК та СП, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду для визначення придатності до військової служби; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Згідно з п.п.81, 82, 88 та 89 Порядку №560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: резервістів і військовозобов`язаних - районні (міські) ТЦК та СП. Наказ про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) ТЦК та СП в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов`язаних керівником розвідувального органу або ж визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).

На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у ТЦК та СП під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до КК України.

Отже, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, серед іншого, й документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Як було зазначено вище, в якості обставини, що вказує на необхідність вжиття заходів забезпечення даного позову, позивач вказує на те, що відповідачем внесено дані щодо порушення позивачем правил військового обліку.

Натомість, позивач не надав доказів щодо вручення йому повістки, якою визначено обов`язкову явку до призовної дільниці з метою його мобілізації чи будь-яких інших дій щодо призову заявника на військову службу за мобілізацією, а тому твердження заявника про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення за його майбутнім позовом є нічим не підтвердженими та базуються на припущеннях.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі №300/1263/22 саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_7 (в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 ) до органів Національної поліції України щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, суд зазначає, що електронне звернення до органів поліції не є актом індивідуальної дії, яке б мало визначений термін дії та породжувало для позивача певні права та обов`язки. Отже, суд не може зупинити дію електронного звернення, оскільки воно вичерпало свою дію фактом його направлення.

Що ж до заборони органам поліції вчиняти дії щодо адміністративного затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про розшук, внесених до підсистеми «АРМОР» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, суд зазначає, що згідно доводів позивача, протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього органами ТЦК та СП не складався, разом з тим, до позову надані докази щодо оголошення позивача у розшук.

Не вжиття заходів забезпечення позову в наведений вище спосіб може порушити права позивача та призвести до відповідних обмежень або несанкціонованого затримання позивача до органів поліції.

З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони посадовим та службовим особам органів Національної поліції України, у тому числі Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області та його територіальним і структурним підрозділам, вчиняти дії щодо адміністративного затримання та примусового доставлення ОСОБА_1 до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про розшук, внесених до підсистеми «АРМОР» до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/14289/26 - відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцереєстрації: АДРЕСА_1 ).

Боржник: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 40108866; адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20А).

Копію ухвали направити до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для вжиття відповідних дій.

Ухвала є виконавчим документом.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна