Рішення № 137074221, 03.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокуСправа №160/7215/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

24.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , недоотриману пенсію ОСОБА_2 .

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправністю дій Головного управління пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7215/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Єнакієве Донецької області у власній квартирі.

Як вказує позивач у поданій до суду позовній заяві, померла ОСОБА_2 була внутрішньо переміщеною особою, мешкала у квартирі позивача, за адресою АДРЕСА_2 , та перебувала на пенсійному обліку у місці Дніпро, у зв`язку з тим, що була інвалідом дитинства. Періодично вона виїжджала до м. Єнакієве для перевірки стану квартири та батьківського будинку. На момент смерті ОСОБА_2 мала статус пенсіонера та отримувала пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно з відповіддю Головного управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.02.2026 року №21927-9009/M-01/8-0400/26 виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з 01.02.2024 рку.

Позивач стверджує, що після смерті ОСОБА_2 , сума не отриманої в зв`язку її смертю пенсії складала 90 316,29. Вказані грошові кошти належать спадкодавцю, що підтверджується листом, виданим Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області 12.06.2025 року №0400-010401-8/111312, що також підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом видане приватним нотаріусом Арсеньєвої А.А. у місці Дніпро.

ОСОБА_1 є рідним братом померлої ОСОБА_2 та останній є спадкоємцем за законом.

Крім того, відповідно до копії довідки від 05.10.2016 року №1201687648 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 є: АДРЕСА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 18.04.2025 року, серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла у віці 53 років у грудні 2024 року, місце смерті Донецька область, м. Єнакієво. Зазначений населений пункт належить до тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014.

Позивач звернувся до Головного управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про виплату недоотриманої пенсії.

Листом від 26.02.2026 року №21927-9009/M-01/8-0400/26 відповідач відмовив у виплаті у зв`язку з не проходженням померлою ОСОБА_2 фізичної ідентифікації та відсутність заяви про не отримання пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 52 Закону № 1058-ІV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Наведена норма закону кореспондує статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (з дня відкриття спадщини - стаття 1220 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок), визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Враховуючи вказані приписи законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Так, в даній справі судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату йому недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

При цьому, відповідач не посилався надання позивачем неповного пакету документів, передбачених Порядком.

Слід заначити, що норми частини третьої статті 52 Закону № 1058-ІV та статті 1227 ЦК України узгоджуються із приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Закону № 1058-ІV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Суд зауважує, що положення частин другої, третьої статті 52 Закону № 1058-ІV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Норми частини першої статті 46 Закону № 1058-ІV, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.09.2020 у справі №428/6685/19.

Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень незалежно від наявності або відсутності вини будь-якої із сторін спірних правовідносин щодо неотримання пенсійних виплат пенсіонером.

Крім того, як вбачається з наданої копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2025, у ньому вже визначено право на одержання суми пенсії у розмірі 90 316,29 грн., на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.06.2025 року №0400-010401-8/11132.

Тож, оскільки відповідачем фактично підтверджено наданим листом, що пенсія у розмірі 90 316,29 грн. не є спірною та була вже нарахована ОСОБА_2 , доводи відповідача, викладені у відповіді від 26.02.2026 року №21927-9009/M-01/8-0400/26 наразі є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату йому суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90 316,29 грн., згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2025 року.

За змістом положень частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково шляхом:

визнання протиправною відмови у виплаті ОСОБА_1 частини недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 у розмірі 90 316,29 грн., викладену у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.02.2026 року №21927-9009/M-01/8-0400/26;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90 316,29 грн., згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2025 року.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмови у виплаті ОСОБА_1 частини недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 у розмірі 90 316,29 грн., викладену у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.02.2026 року №21927-9009/M-01/8-0400/26.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90 316,29 грн., згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2025 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) А. Ю. Рищенко

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді О.А. Дидочкіна

03.06.2026

Рішення не набрало законної сили 03 червня 2026 р.

Суддя А. Ю. Рищенко