Рішення № 137073987, 26.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа №160/7005/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7005/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення від 17.11.2025 року за №046550009633 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2025 року про призначення пенсії за вислугою років, зарахувавши до його спеціального стажу період його роботи зазначений у довідці №278/ТЧК від 10.11.2025 року, виданій філією «Локомативна компанія» виробничий підрозділ «Дніпровське локомотивне депо».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області від 17.11.2025 року за №046550009633 йому було відмовлено у призначенні пенсії. Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7005/26. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.03.2026 року відповідачем отримано копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року, однак у строки встановлені ухвалою суду відзиву на позовну заяву надано не було.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 11.11.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівенській області та прийнято рішення від 17.11.2025 року за №046550009633, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У рішенні зазначено, що вік заявника 55 років 07 місяців 22 дні, страховий стаж на дату звернення становить 36 років 11 місяців 3 дні, зокрема до спеціального стажу для визначення права на призначення пенсії за вислугу років відповідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зараховано періоди роботи на посаді помічника машиніста електровоза з 29.05.1991 по 23.11.1992, з 07.06.1993 по 15.09.2005, на посаді машиніста електровоза з 16.09.2005 по 07.10.2013, з 01.11.2013 по 10.10.2017 згідно відомостей довідки 278/ТЧК від 10.11.2025 виданої виробничим підрозділом «Дніпровське локоммотивне депо» філії «Локомотивна компанія», оскільки прослідковується розбіжність у періодах роботи на зазначених посадах з записами №№13-17, 18-24 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.07.1987.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області про відмову в призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом "а" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).

Відповідно до пунктів 2.11 та 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

Позивачем було надано трудову книжку видану на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 17.07.1987 року.

В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких суттєвих недоліків оформлення записів про роботу позивача у спірний період, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами уповноважених осіб та скріплені печатками.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Філії «Локомотивна компанія» Виробничий підрозділ «Дніпровське локомотивне депо» від 10.11.2025 року № 278/ТЧК позивач працював повний робочий день в періоди з 29.05.1991 року по 23.11.1992 року помічником машиніста електровоза; з 24.11.1992 року по 06.06.1993 року навчання в Дніпропетровській дорожній технічній школі; з 07.06.1993 року по 15.09.2005 року помічником машиніста електровоза; з 16.09.2005 року по 07.10.2013 року машиністом електровоза; з 01.11.2013 року по 10.11.2025 року машиністом електровоза.

При цьому, позивачу було відмовлено зараховувати до спеціального стажу для визначення права на призначення пенсії за вислугу років відповідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи на посаді помічника машиніста електровоза з 29.05.1991 року по 23.11.1992 року, з 07.06.1993 року по 15.09.2005 року, на посаді машиніста електровоза з 16.09.2005 року по 07.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 10.10.2017 року згідно відомостей довідки 278/ТЧК від 10.11.2025 виданої виробничим підрозділом «Дніпровське локоммотивне депо» філії «Локомотивна компанія», оскільки прослідковується розбіжність у періодах роботи на зазначених посадах з записами №№13-17, 18-24 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.07.1987.

Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

До зазначеного Списку включена професія машиніста і помічника машиністів електровозів.

Згідно із роз`ясненням Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 № 25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років, відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.

Отже, професії - машиністи і помічники машиністів електровозів відносяться до професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, за якими в тому числі працював позивач та мають бути включені до його стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, передбаченої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд вказує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17.

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового та спеціального стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області протиправно не зарахувало до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію по вислузі років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 29.05.1991 року по 23.11.1992 року, з 07.06.1993 року по 15.09.2005 року, з 16.09.2005 року по 07.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 10.11.2025 року, а тому такий період підлягає обов`язковому зарахуванню до спеціального стажу позивача.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за вислугу років шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області від 17.11.2025 року за №046550009633 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію по вислузі років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 періоди роботи з 29.05.1991 року по 23.11.1992 року, з 07.06.1993 року по 15.09.2005 року, з 16.09.2005 року по 07.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 10.11.2025 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2025 року про призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зарахованих до спеціального стажу періодів роботи з 29.05.1991 року по 23.11.1992 року, з 07.06.1993 року по 15.09.2005 року, з 16.09.2005 року по 07.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 10.11.2025 року.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3328,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1347,00 грн., що документально підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 09.01.2026 року.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір у розмірі 15,80 грн. може бути повернутий позивачу на підставі його клопотання.

Отже, судовий збір у розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області.

Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області від 17.11.2025 року за №046550009633 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 періоди роботи з 29.05.1991 року по 23.11.1992 року, з 07.06.1993 року по 15.09.2005 року, з 16.09.2005 року по 07.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 10.11.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівенській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2025 року про призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням зарахованих до спеціального стажу періодів роботи з 29.05.1991 року по 23.11.1992 року, з 07.06.1993 року по 15.09.2005 року, з 16.09.2005 року по 07.10.2013 року, з 01.11.2013 року по 10.11.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівенській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська