Рішення № 1370732, 13.02.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.08 р. Справа № 8/157

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Услуги", ЄДРПОУ 33523673,

м.Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Горлівка в

особі структурної одиниці "Донецькі електричні мережі" Відкритого

акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Донецьк,

ЄДРПОУ 00131469

про стягнення заборгованості в сумі 1093707,95 грн.

Головуючий суддя Ємельянов

Суддя Підченко Ю.О.

Суддя Мартюхіна Н.О.

Представники:

від позивача: Шолохова І.Б.-по дов.

від відповідача: Калітвянська С.О.-пров. юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувались

перерви з 22.11. по 29.11.2007р., з 31.01. по 06.02.2008р.,

з 06.02. по 13.02.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Услуги", м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго", м.Горлівка в особі структурної одиниці "Донецькі електричні мережі" Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 1093707,95 грн., у тому числі основний борг в сумі 1067266,64 грн., інфляція в сумі 11441,10 грн. та три проценти річних в сумі 15000,21 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №899 від 10.12.2007р. змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 1067266,64 грн. Заявою №47/02 від 05.02.2008р. позивач зменшив суму позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 1043059,17 грн.

Таким чином, фактично позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги згідно з заявою позивача №47/02 від 05.02.2008р.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неправомірне використання відовідачем майна, належного позивачу на праві оренди, а також на наявність у відповідача обов'язку відшкодувати обгрунтовані витрати позивача на утримання технологічних електричних мереж.

Відповідач надав відзиви на позовну заяву №26-14/5157 від 22.11.2007р., №26-14/5570 від 24.12.2007р., доповнення до відзиву №26-14/151 від 16.01.2008р., №26-14/ від 12.02.2008р., в яких змінені позовні вимоги не визнав. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на відсутність з його боку порушень будь-яких прав позивача. Крім цього, за твердженням відповідача, позивачем не доведено наявності всіх умов, які є необхідними для застосування санкцій у вигляді стягнення збитків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

29.03.2005р. між ВАТ "Донецкий завод игрушек" та ТОВ "SDS" був підписаний договір купівлі-продажу будівлі, за умовами якого ТОВ "SDS" придбало будівлю трансформаторної підстанції загальною площею 292,80 кв.м., що знаходиться у м.Донецьку по вул.Кірова, 90.

Згідно з витягом №6963829 від 06.04.2005р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП "Бюро технічної інвентаризації м.Донецька" вказана вище будівля належить ТОВ "SDS" на праві приватної власності.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на момент укладання договору купівлі-продажу будівлі від 29.03.2005р., вже існували відношення по спільному використанню технологічних мереж з субспоживачами, зокрема, з відповідачем.

25.05.2005р. між позивачем та ТОВ "SDS" був укладений договір оренди.

За умовами вказаного договору ТОВ "SDS" прийняло на себе зобов'язання передати, а позивач прийняти в строкове платне користування будівлю підстанціїї 35/6 кВ, приміщення КТП №1-4, будівлю КТП №5 та КТП №6 та обладнання відповідно до додатку №1 до договору.

За змістом довідки №101-5363 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним із основних видів діяльності позивача є розподілення та постачання електричної енергії.

За твердженням позивача, спільно з ним на теперішній час вказані вище технологічні електричні мережі використовуються відповідачем.

Виходячи з того, що згідно положень Правил користування електричною енергією для провадження діяльності по сумісному використанню електричних мереж основного споживача має бути укладений договір про спільне використання електричних мереж, позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладання відповідного договору.

Проте, як вказує позивач, відповідач від укладання договору про спільне використання електричних мереж ухиляється.

Пунктом 6.32 Правил користування електричною енергією передбачено, що фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу (споживачу) відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 1043059,17 грн. згідно кошторисів фактичних витрат позивача за період з липня 2005р. по вересень 2006р.

Відповідач проти позовних вимог до нього заперечує з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву №26-14/5157 від 22.11.2007р., №26-14/5570 від 24.12.2007р., доповненнях до відзиву №26-14/151 від 16.01.2008р., №26-14/ від 12.02.2008р.

Зокрема, як вказує відповідач, у зв'язку з відсутністю між сторонами будь-яких зобов'язань не могло відбутися їх порушення. Крім цього, за твердженням відповідача, заявлена у позові позивачем до стягнення сума не є збитками у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення відповідача до уваги не приймає та вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Як вказувалось вище, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача збитків в сумі 1043059,17 грн.

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень

Обгрунтовуючи вимоги про стягнення збитків позивач посилається на незаконне, безоплатне використання відповідачем належного позивачу на праві оренди майна.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

При цьому, обов'язок відшкодувати збитки настає не тільки у разі невиконання різних договірних зобов'язань, а й при порушенні учасниками господарських відносин прав власності чи інших майнових прав, що охороняються законом, інших порушень прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

З урахуванням викладеного, посилання відповідача на можливість застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків виключно за порушення договірних зобов'язань, є такими, що не відповідають вимогам закону.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем майнових прав позивача, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв’язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків позивач посилається на неправомірну відмову відповідача в укладенні договору про спільне використання технологічних мереж, а також на безпідставне використання відповідачем майна, належного позивачу на праві оренди.

Як встановлено судом, з урахування вимог ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України внаслідок підписання 25.05.2005р. між ТОВ "SDS" та позивачем договору оренди, у позивача виникло майнове право використовувати будівлю підстанціїї 35/6 кВ, приміщення КТП №1-4, будівлю КТП №5 та КТП №6 та обладнання відповідно до додатку №1 до договору.

Згідно із ст.3 Закону України "Про електроенергетику" відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (далі по тексту "Правила").

За приписом п.1.7 Правил у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору.

Таким чином, законодавчо встановлений обов'язок сторін укласти відповідний договір про спільне використання технологічних мереж.

Як встановлено судом, що з боку сторін підтверджено, відповідного договору про спільне використання технологічних мереж між позивачем та відповідачем укладено не було.

Проте, відповідач використовує технологічні електричні мережі позивача, що підтверджується договором на поставку електричної енергії №100433000 від 01.07.2005р. між позивачем та ТОВ "Сервіс-Інвест", згідно якого відповідач є субспоживачем.

Крім цього, факт використання відповідачем технологічних електричних мереж позивача також підтверджується довідками та актами про споживання електричної енергії за 1, 2 та 3 квартал 2006р., які були підписані між позивачем, відповідачем та ТОВ "Сервіс-Інвест".

Судом також прийнято до уваги той факт, що згідно з поясненнями позивача, наданими в судовому засіданні 13.02.2008р., які у відповідності із ст.32 Господарського процесуального кодексу України є доказами у справі, за період з липня 2005р. та по теперішній час в передачі позивачем електричної енергії відповідачу змін не відбувалось. Вказані пояснення позивача з боку відповідача не спростовані.

При цьому, 13.10.2005р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №02/63-05 про спільне використання технологічних мереж. За умовами вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених відповідачу до використання, а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використання електричної енергії, отримані послуг.

Згідно п.10.4 договору №02/63-05 від 13.10.2005р. строк його дії сторонами був узгоджений з 01.10.2006р.

Таким чином, підписанням 13.10.2005р. та виконанням сторонами договору №02/63-05 фактично підтверджується факт спільного використання відповідачем технологічних мереж, які належать позивачу на праві оренди.

Одночасно, відповідач укладаючи договір 13.10.2005р. погодився сплачувати позивачу вартість отриманих послуг за використання технологічних мереж з 01.10.2006р. (з урахуванням п.10.4 договору).

Крім цього, до моменту укладання вказаного вище договору, відповідач також проводив розрахунки з позивачем, зокрема, відповідачем було сплачено позивачу за актом приймання-передачі робіт від 31.12.2005р. грошові кошти в сумі 188084,33 грн.

Тобто, до виникнення договірних відносин між сторонами відповідачем проводились розрахунки з позивачем, у тому числі й протягом періоду, за який позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення збитки.

За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача законних підстав на використання технологічних електричних мереж, за висновками суду, порушується майнове право позивача як орендаря вказаних мереж на їх використання, внаслідок чого наявною є неправомірна поведінка відповідача.

Відповідно до пункту 6.32 Правил фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу (споживачу) відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи кошторисами позивачем було складено:

- за 3 квартал 2005р. кошторис фактичних витрат на суму 265748,23 грн. (а.с.97 т.4);

- за 4 квартал 2005р. кошторис фактичних витрат на суму 484673,71 грн. (а.с.98 т.4);

- за 1 квартал 2006р. кошторис фактичних витрат на суму 254643,69 грн. (а.с.99 т.4);

- за 2 квартал 2006р. кошторис фактичних витрат на суму 138895,68 грн. (а.с.100 т.4);

- за 3 квартал 2006р. кошторис фактичних витрат на суму 87182,19 грн. (а.с.101 т.4), всього на суму 1231143,50 грн.

За поясненнями відповідача, які з боку позивача підтверджені, відповідачем було в повній сумі сплачено грошові кошти у розмірі 188084,33 грн. згідно з актом приймання-передачі робіт від 31.12.2005р. за 4 квартал 2005р.

Таким чином, загальна сума невідшкодованих відповідачем витрат на утримання позивачем технологічних електричних мереж становить 1043059,17 грн.

При цьому, згідно з вказаними кошторисами до їх складу було віднесено витрати за обслуговування персоналу, загальновиробничі витрати, витрати за послуги зв'язку, за спожиту електричну енергію, відрахування на оренду, витрати на ремонтно-налагоджувальні роботи, банківські послуги, рентабельність. Одночасно, при визначенні належних до сплати з боку відповідача коштів позивачем враховано фактичну кількість електричної енергії (відсоток використання технологічного обладнання позивача), яка була передана з використанням орендованого позивачем майна.

Правомірність проведеного позивачем розрахунку витрат на утримання технологічних електричних мереж також підтверджується аудиторським висновком відносно перевірки правильності визначення суми фактичних витрат на утримання технологічних мереж спільного використання, складеним ТОВ "Аудиторська фірма "Практик".

Зокрема, для проведення дослідження аудитору були представлені кошториси фактичних витрат, платіжні доручення на оплату послуг та матеріалів постачальникам за друге півріччя 2005р., 9 місяців 2006р., відомості нарахування заробітної плати робітникам позивача за друге півріччя 2005р., 9 місяців 2006р. підрозділу "Підстанція", накази про прийняття та переведення співробітників за вказаний період, акти про показники розрахункових приладів обліку, обсяги та вартості активної електроенергії за друге півріччя 2005р., 9 місяців 2006р., акти виконаних робіт від постачальників, договори з підрядчиками, акти списання матеріалів, інші первісні документи з обліку руху матеріалів, службові записки, регістри синтетичного та аналітичного обліку за друге півріччя 2005р., 9 місяців 2006р.

За приписом ст.3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудитом є перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Згідно до ст.ст.32, 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є, зокрема, документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідачем будь-яких доказів або тверджень, направлених на спростування змісту аудиторського висновку всупереч вимогам ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Таким чином, виходячи з того, що згідно із ст.7 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторським висновком є документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні, суд приймає до уваги у сукупності з первісними документами бухгалтерської звітності позивача вказаний висновок як доказ понесених позивачем витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовувались відповідачем.

Крім цього, за висновками суду, позивачем також доведено наявність причинного зв'язку між неправомірною поведенікою відповідача та збитками позивача, зокрема, внаслідок безпідставної відмови відповідача в укладенні договору та неправомірного використання майна позивача останній позбавився можливості отримати від відповідача відкшодування витрат на утримання технологічних електричних мереж.

Одночасно, відповідачем не доведено відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 1043059,17 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Клопотання відповідача №26-14/5161 від 22.11.2007р. про залучення в якості спеціаліста представника Донецького територіального представництва НКРЕ України судом залишено без задоволення як безпідставне.

Клопотання відповідача №26-14/5160 від 22.11.2007р., №26-14/ від 12.02.2008р. про призначення судової бухгалтерської експертизи також залишені судом без задоволення.

Зокрема, згідно із ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як встановлено, до матеріалів справи додано первісні документи, на підставі яких позивачем проведено розрахунок заявленої до стягнення у позові суми, а також аудиторський висновок, який з боку відповідача не спростований.

Таким чином, за висновками суду, матеріали справи містять всі документи, необхідні для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Услуги", м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Горлівка в особі структурної одиниці "Донецькі електричні мережі" Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Донецьк про стягнення збитків в сумі 1043059 грн. 17 коп. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Горлівка в особі структурної одиниці "Донецькі електричні мережі" Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго", м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Услуги", м.Донецьк збитки в сумі 1043059 грн. 17 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 10434 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112 грн. 57 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.02.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 14.02.2008р.

Головуючий суддя

Суддя Підченко Ю.О.

Суддя Мартюхіна Н.О.