Постанова № 137072422, 03.06.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/436/26

Провадження № 3/513/254/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Суддя Саратського районного суду Одеської області Рязанова К.Ю., при секретарі судового засідання Русавській Н.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Шішкани Карпіненського району Молдова, зареєстрованої та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП « ОСОБА_1 », паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 27 грудня 1996 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 4 ст. 156 та за ч. 2 ст. 164 КУпАП,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , 24 березня 2026 року об 16 годині 11 хвилин, здійснювала продаж цигарок 20 пачок «Ritm», без марок акцизного податку в магазині «Орідон», на загальну суму 800 гривень повторно протягом року будучи притягнутою до адміністративної відповідальності. Тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 4 ст. 156 КУпАП.

Також, ОСОБА_1 24 березня 2026 року об 16 годині 11 хвилин, яка є ФОП « ОСОБА_1 » в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому по АДРЕСА_1 , повторно протягом року здійснювала торгівлю алкогольними напоями, без відповідних дозвільних документів, без отримання ліцензії на право здійснення даного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 2 ст. 164 КУпАП.

Постановою судді Саратського районного суду Одеської області від 03 червня 2026 року матеріали справи № 513/436/26 та справи № 513/438/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.4 ст. 156, за ч.2 ст. 164 КУпАП об`єднати в одне провадження. Об`єднаному провадженню присвоїти номер № 513/436/26.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, 03 червня 2026 року суду подала пояснення, якими пояснила, що того дня поліція здійснювала перевірку, а в магазині була її донька, оскільки остання себе погано почувала у зв`язку з тим, що є онкохворою. Просить суворо не карати, оскільки пенсія всього 3700,00 гривень та врахувати її важке захворювання.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 156 і ст. 164 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про день, місце та час розгляду справи, суд розглядає справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 статті 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої і тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з п. 226.5 п. 226.6 ст. 226 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць.

Пунктом 226.3 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що виготовлення, зберігання і продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251. Відповідно до пункту 226 статті 226 Податкового кодексу України, затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини, що ліцензуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

У відповідності до ч. 4 ст. 156 КУпАП, відповідальність настає за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, та тягне за собою накладення штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.

За змістом ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідальність наступає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Статтею 17 Закону визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Під господарською діяльністю, визначення якої наведено в ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГК України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

За змістом ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі №826/13138/15 зазначив: «Відтак, підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку. Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов`язані з такою діяльністю».

Таким чином головною ознакою інкримінованого адміністративного правопорушення є систематичний характер, адже обов`язковими ознаками господарської діяльності у формі підприємництва є систематичність (регулярність) та мета отримання прибутку.

У відповідності до ч.2 ст. 164 КУпАП, передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, або пов`язані з отриманням доходу у великих розмірах, та тягне за собою накладення штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Отже, в діях ОСОБА_1 , вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч.4 ст.156 та ч. 2 ст. 164 КУпАП.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За такого, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи суб`єктом підприємницької діяльності, вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст.156 та ч. 2 ст. 164 КУпАП, та провина її повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 758393 від 24 березня 2026 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 758389 від 24 березня 2026 року, рапортами про реєстрацію заяв в ЄО № 1839 від 24 березня 2026 року та за № 1838 від 24 березня 2026 року, письмовими поясненнями самої ОСОБА_1 , в яких остання підтверджує реалізацію товарів, а саме цигарок марки Ritm, та дві банки пива «Чайка», не маючи на це відповідних документів, а саме ліцензії, копією свідоцтва платника єдиного податку серії А № 514771, де в переліку видів господарської діяльності є тютюнові вироби, заявою ОСОБА_1 де вона зазначає що добровільно віддає працівникам поліції 20 пачок сигарет Ritm без марок акцизного податку по 40 грн кожна на суму 800 грн, а також 20 банок пива «Чайка» - 0,5 л на суму 720 грн, Актом вилучення сигарет марки Ritm без марок акцизного податку у кількості 20 пачок на загальну суму 800 грн, а також грошові купюри номіналом 20 грн № АД 3544197 та 50 грн № АП 5384672, квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною адміністративного правопорушення під час здійснення розгляду матеріалів ЖЕО № 1839 від 24 березня 2026 року, та квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною адміністративного правопорушення під час здійснення розгляду матеріалів ЖЕО № 1839 від 24 березня 2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , постановою Саратського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 164 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді 17000,00 грн з конфіскацією предметів торгівлі, фотознімками, та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 зауважень щодо викладених у протоколах обставин не внесла, а натомість вину свою визнала. Поліцейські протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , складені в установленому законом порядку, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376.

Пояснення ОСОБА_1 щодо того, що того дня за прилавком була її донька не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів, оскільки на фототаблиці доданої до адміністративних матеріалів до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 758389 від 24 березня 2026 року зображена саме ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції або свідків було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надала, на противагу суду надано заяву, якою остання провину визнала повністю.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , реалізуючи товари без марок акцизного податку та без відповідних дозвільних документів (ліцензії), розуміючи протиправність свого діяння, вчинила вищезазначені адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведеною, в її діях наявний склад правопорушень, передбачених ч.4 ст.156 КУпАП, а саме: роздрібна торгівля тютюновими виробами, , без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку, та ч.2 ст. 164 КпАП України, а саме: провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини")".

Відповідно до вимог ч.2 ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно зі ст.35 КУпАП, не встановлено.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.

Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.

У відповідності до ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

За ч. 4 ст.156 КУпАП передбачено покарання у вигляді накладення штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.

Санкцією ч. 2 ст.164 КУпАП передбачено накладення штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь її вини, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обтяжуючих відповідальність обставин, суд приходить до висновку, що до порушника, з урахуванням ст. 36 КУпАП, слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч.2 ст. 164 КУпАП, за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу з конфіскацією предметів торгівлі та виручки.

Відповідно до акту вилучення вказані тютюнові вироби та алкогольні напої передані на зберігання до ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, а саме: 20 пачок цигарок без марок акцизного податку марки «Ritm» та 20 пляшок пива марки «Чайка», а також грошові купюри в розмірі 70,00 грн, які вилучено у магазині ФОП « ОСОБА_1 ».

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, пункту 5 частини 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір у сумі 665,60 гривні.

Керуючись ст. ст. 23, 33-36, ч.1, ст.156, ч. 1 ст. 164, 283, 284, 289, 291 КУпАП, суддя-

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 156, ч. 2 ст. 164 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення:

за ч. 2 ст. 156 КУпАП у виді штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі;

за ч.1 ст.164 КУпАП у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП остаточно визначити в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.4 ст.156, ч.2 ст.164 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок в дохід держави, з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.

Вилучені предмети торгівлі, а саме: 20 пачок тютюнових виробів марки «Ritm» без марок акцизного податку України; 20 пляшок пива марки «Чайка», які було вилучено у гр. ОСОБА_1 конфіскувати в дохід держави та знищити.

Виручку отриману від продажу предметів торгівлі, а саме 70 (сімдесят) гривень конфіскувати в дохід держави.

Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок №UA978999980313030106000015722, код за ЄДРПОУ отримувача 37607526, отримувач коштів ГУК у Одеській області (Одеська обл.)/ с.м.т. Сарата/ 21081100, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на розрахунковий рахунок №UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 03 червня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова