Рішення № 137072239, 01.06.2026, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/551/26

Провадження № 2/486/1016/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 червня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22915 від 09.11.2024 у розмірі 33000 грн. та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовна заява обгрунтована тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору №22915 від 09.11.2024 відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн., строком на 730 днів шляхом переказу на її платіжну картку емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування (365,0 % річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем 09.11.2024 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «146214» в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua. Через порушення відповідачем грошових зобов`язань станом на 20.02.2026 утворилася заборгованість в загальному розмірі 33000 грн., яка складається з 23000 грн. по процентам, нарахованим за період з 09.11.2024 по 12.02.2026 за ставкою 1,00 % за кожен день користування коштами та 10000 грн. штрафу за порушення умов договору. Посилаючись на наведені обставини позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, витрати понесені на оплату судового збору та правничу допомогу.

Ухвалою суду від 27.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкладено розгляд справи на 01.06.2026 з повідомленням учасників судового процесу, у зв`язку з нез`явленням відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, шляхом надсилання поштових повідомлень на адресу місця реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті суду, проте про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не заявила, відзив не подала.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2024 між ТОВ «ФК «Проценти» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22915 за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 730 днів шляхом переказу на її платіжну картку НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування (365,00 % річних).

Пунктом 1.6 договору встановлено, що Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс PayTech (між ТОВ «ФК «Процент» та ТОВ «Пейтек» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №0204-4 від 2024-04-02).

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору, сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплату позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Товариства, заначений у пункту 9 цього Договору у строки відповідно до графіку визначеному у Додатку № 1.

Договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «146214» 09.11.2024.

Виконання зобов`язань за договором з перерахування відповідачу на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 5000,00 грн., підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20260217-56 від 17.02.2026.

Відповіддю АТ «Ощадбанк» від 28.04.2026 також підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 .

Згідно наданої Банком виписки від 28.04.2026 за період з 09.11.2024 по 15.11.2024 на рахунок ОСОБА_1 09.11.2024 зараховано переказ коштів у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, ТОВ «ФК «Проценти» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за кредитним договором, перерахувавши відповідачу на вказаний ним картковий рахунок, грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості у відповідача утворилася заборгованість в загальному розмірі 33000 грн., яка складається з 23000 грн. по процентам, нарахованим за період з 09.11.2024 по 12.02.2026 за ставкою 1 % за кожен день користування коштами 10000 грн. штраф за порушення умов Кредитного договору (за наявності).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України в становлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в частині першій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про доведеність позивачем як факту укладання кредитного договору, так і отримання відповідачем, яка здійснила процедуру ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» в ІТС позивача, грошових коштів на погоджених нею умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також неналежне виконання останньою взятого на себе грошового зобов`язання зі своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Суд також зауважує, що як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, яка передбачає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунком позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування даних обставин справи не надано, розмір заборгованості, розрахований позивачем не спростовано, контррозрахунок не надано, а тому, позов підлягає задоволенню в розмірі, підтвердженому розрахунком позивача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення умов Кредитного договору (за наявності), суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно з п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи Кредитний договір № 22915 від 09.11.2024, укладено з відповідачем після 24.02.2022, а введений в Україні воєнний стан не припинений та не скасований, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. штрафу за порушення умов договору є безпідставними та задоволенню також не підлягають.

При вирішенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- копію договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Проценти» та ФОП ОСОБА_2 ;

- копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23.10.2018, виданого на ім`я Руденка Костянтина Васильовича;

- довіреністю ТОВ «ФК «Проценти» виданої адвокату Руденку К.В. на представлення інтересів судах;

- актом приймання-передачі наданих послуг №103 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, про отримання послуг з підготовки позовних заяв про стягнення заборгованості, вартість послуги 100000 грн.;

- витягом з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 103 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, згідно якого виконавець здійснив підготовку позовної заяви, клопотання про витребування доказів та адвокатського запису відносно заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 22915 від 09.11.2024, вартість яких складає 10000,00 грн.;

-платіжною інструкцією № 4298 від 30.01.2026 про перерахування ОСОБА_2 оплати в сумі 100000 грн. за надання юридичних послуг по договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 26.01.2026.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, дійсно, були понесені витрати на правничу допомогу у цій справі.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, чи була їх сума обґрунтованою, а також розумність та реальність таких послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що дана справа не є складною, позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом. Справа є типовою для позивача у відносинах з боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним.

Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також враховуючи значення даної справи для відповідача та заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання правової допомоги у розмірі 2000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково та звернення позивача до суду надано через "Електронний суд", на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі (69,7%) 1855,7 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (м. Київ, бульвар Вацлана Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ 41466388) заборгованість за кредитним договором у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (м. Київ, бульвар Вацлана Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ 41466388) судовий збір у розмірі 1855 грн. (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 70 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О. О. Волощук