Постанова № 1370717, 17.01.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2008 р.

Справа № 6/769/07

за позовом

ЗАТ “Баштанський сирзавод”, м. Баштанка Баштанського р-ну Миколаївської обл.

до відповідача

ДПІ у Баштанському р-ні Миколаївської обл.

про

Скасування рішення

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Володькова О.О., Савчук В.Г.

Від відповідача

Мехеда О.М., Воробйова С.Ю., Болгарчук С.М.

Суть спору: За наслідками перевірки діяльності товариства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2007р. (акт №1258/23-00446500 від 16.10.2007р.) податковою службою 16.10.2007р. були прийняті податкові повідомлення рішення №0000672301/0 про визначення зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 221908грн. і 108241грн. штрафних санкцій, також рішення №0000682301/0, яким визначено завищення бюджетного відшкодування на 124567грн. і застосовані штрафні санкції в сумі 62284грн.

Рішення прийняті у зв’язку з тим, що позивач, в порушення п.11.21 ст.11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” і Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 “Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі”, у перевіряємому періоді суми податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) при придбанні основних фондів окремої декларації, включав до декларацій за звітний період, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, а не до окремих декларацій, що складаються у зв'язку з переробкою та продажем молочної продукції.

Товариство звернулося з позовом про скасування рішень, посилаючись на те, що сума податкового зобов’язання визначено у відповідності до Закону № 168/97-ВР і Постанови № 805.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п.11.21 ст.11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України 12.05.1999 було прийнято Постанову № 805 “Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі” (із кількома змінами, в т.ч. внесеними Постановою КМУ N 596 від 28.03.2007).

Згідно п.3 Постанови для визначення сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за молоко і м'ясо в живій вазі, які будуть продані ними, переробні підприємства щомісяця складають Розрахунок надходження і використання податку на додану вартість, нарахованого на обсяги реалізації молока та молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до цього Розрахунку кожне переробне підприємство визначало, крім іншого, також суму податку на додану вартість, що буде нарахована (перерахована) постачальникам товарів (робіт, послуг). При цьому податковий кредит складався із сум податків, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відносилась до складу валових витрат виробництва.

Пунктом 4 Розрахунку (Додатку 1) визначено, по яким операціям суми податку на додану вартість, сплаченого продавцям, включаються до податкового кредиту окремої декларації –це податок на додану вартість на допоміжні матеріали, енергоносії та інші.

Згідно з існуючою на той час редакцією Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7) податковий кредит складався із сум податків, сплачених (нарахованих) як у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відносилась до складу валових витрат виробництва, так і у зв'язку з придбанням основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, оскільки спірні суми податку сплачувались у зв’язку з придбанням позивачем основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а не відносяться до валових витрат, він правомірно не включав їх до податкового кредиту окремої декларації.

Постановою КМ України від 28.03.2007 № 596 до Постанови № 805 були внесені зміни, а саме з п.3 Порядку виключено приписи, яким чином визначати суму податкового кредиту.

Проте це не означає зміни порядку визначення суми податкового кредиту, оскільки п.4 Розрахунку залишився в тій же редакції.

Зміни п.3 Порядку пов’язані із новою редакцією пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, згідно з якою податковий кредит складається із сум податків у зв’язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а не у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, позивач правомірно визначив податкове зобов’язання з податку на прибуток за весь період перевірки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Баштанського р-ні Миколаївської обл. №0000672301/0 і №0000682301/0 від 16.10.2007р.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко