Рішення № 137070354, 03.06.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/662/26

провадження № 2-о/492/36/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.

за участю секретаря судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Арцизької міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

встановив:

Заявник звернулася із зазначеною заявою до суду, в якій просить встановити факт належності йому свідоцтва про право власності на житло від 04 червня 1993 року органу приватизації при заводі залізобетонних виробів квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстровій книзі за № 374. В обґрунтування заяви посилається на те, що він та його дружина ОСОБА_2 є власниками вищезазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04 червня 1993 року, яке виконано російською мовою, тому заявник не може зареєструвати право власності на вказану квартиру. У вказаному свідоцтві допущено помилку при написанні прізвища, а саме прізвище заявника вказано « ОСОБА_3 », а в паспорті громадянина України прізвище заявника вказано « ОСОБА_4 », у зв`язку з чим заявник змушений звернутися із зазначеною заявою до суду.

До суду від заявника надійшла заява про розгляд заяви за його відсутності, просив заяву задовольнити.

До суду від представника заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, дійшов висновку, що подана заява підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що згідно з паспортом громадянина України № НОМЕР_1 від 13 серпня 2020 року, картки фізичної особи - платника податків від 29 квітня 2002 року прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_4 » (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04 червня 1993 року прізвище заявника вказано « ОСОБА_3 » (а.с. 4).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 № 82417721 від 16 грудня 2025 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що в свідоцтві про право власності на житло б/н видане органом приватизації при заводі залізобетонних виробів від 04 червня 1993 року наявна помилка прізвища власника зазначено « ОСОБА_3 » (а.с. 5).

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Судом встановлено, що заявникові необхідно встановити факт належності правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на житло з метою реєстрації права власності, а усунути помилку іншим способом, окрім як встановлення у судовому порядку факту належності правовстановлюючого документу неможливо.

Таким чином, враховуючи, що встановлення факту належності правовстановлюючого документу має для заявника юридичне значення, оскільки вказаний документ виданий « ОСОБА_1 », у зв`язку з чим останній не може в повному обсязі реалізувати свої права, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі статті 315 ЦПК України, керуючись статтями 7, 19, 76-81, 211, 223, 247, 264-265, 319, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 13 серпня 2020 року) свідоцтва про право власності на житло від 04 червня 1993 року органу приватизації при заводі залізобетонних виробів на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстровій книзі за № 374.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.