Рішення № 137070032, 03.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10031/26

Провадження № 2/127/2943/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №229921 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 29 жовтня 2019 року в розмірі 14596,00 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 29 жовтня 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту №229921, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 4100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщенні на сайті www.credit7.ua. Даний договір був укладений в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим індетифікатором.

Позивач зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується листом про перерахування коштів кредиту №229921. Натомість відповідачка свої зобов`язання не виконала.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №229921 від 29 жовтня 2019 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 14596,00 грн, з яких: 4100,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 8056,50 грн заборгованість за процентами, 2439,50 грн заборгованість за штрафом. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №229921 від 29 жовтня 2019 року в розмірі 14596,00 грн, 2662,40 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 березня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов та витребувано в АТ КБ «Приватбанк» докази в підтвердження отримання платіжної картки та кредитних коштів.

Відповідачка правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подала.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 29 жовтня 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №229921 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту. Відповідно до цього договору товариство надає грошові кошти у розмірі 4100,00 грн строком на 10 днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 1.3 договору, сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: акційна процентна ставка, становить 0,95 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (346,75 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього договору.

Згідно з п. 1.4-1.5 договору, сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 109,50% від суми позики (у процентному виразі) або 4489,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 9,50% від суми позики (у процентному виразі) або 389,50 грн. (у грошовому виразі). Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 119,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 4879,00 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 19,00% від суми позики (у процентному виразі) або 779,00 грн. (у грошовому виразі).

У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення додаткової угоди до договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити клієнту у продовженні строку користування позикою. Позика надається без застави. Укладання договорів щодо додаткових та супутніх послуг третіх осіб не потребується (п. 1.7-1.9 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.2, 3.4 договору, нарахування процентів за договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього договору). Дотримання клієнтом терміну повного повернення позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою. У разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за договором: з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів, не здійснюється; у разі прострочення виконання зобов`язань за договором більше ніж на 3 (три) календарних дні, клієнт зобов`язаний сплатити товариству процент за користування позикою у розмірі стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування, позикою у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору; з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість проблемною, за позикою розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше ніж до 90-го дня прострочення.

Відповідно до п. 4.3-4.5 договору, у випадку повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом 3 (трьох) днів, після закінчення визначеного пунктом 1.2 цього договору строку користування позикою, пеня та/або штраф за несвоєчасне виконання клієнтом зобов`язань за договором не нараховується. У випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити товариству неустойку в вигляді пені у розмірі 1,1% від суми позики, що становить "45,10" грн за кожен день прострочення. Штрафні санкції за договором нараховуються з першого дня порушення клієнтом умов договору. Сума нарахованих штрафних санкцій за договором не може перевищувати 50% від суми загальної вартості позики (кредиту), що складається із загального розміру виданої позики (кредиту) та загальних витрат за цим договором, та становить: 2439,50 грн.

Цей договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту укладено в електронній формі та підписаний шляхом накладення аналогу власноручного підпису директора товариства та відбитка печатки товариства, що відтворений засобами копіювання зразок яких наведено в розділі 8 договору.

08 листопада 2019 року, 18 листопада 2019 року та 29 листопада 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 були укладені додаткові договори до договору №229921 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту від 29 жовтня 2019 року. Зазначені додаткові договори укладено у зв`язку з неможливістю виконання відповідачкою зобов`язань за договором № 229921 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту від 29 жовтня 2019 року. Сторони погодили продовження строку користування позикою, востаннє до 29 листопада 2019 року включно. Крім того, сторони погодили процентну ставку за користування позикою у розмірі 1,60 % від суми позики за кожен день користування позикою, що становить 584,00 % річних, у межах строку повернення позики, визначеного пунктом 1.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис`є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

29 жовтня 2019 року о 22:54:42 відповідачка ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «Лінеура Україна», прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала договір № 229921 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 29 жовтня 2019 року, акцептувавши пропозицію товариства. Таким чином, договір вважається укладеним відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Додаткові договори до договору № 229921 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 29 жовтня 2019 року теж були підписані відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

Отже сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Тобто між сторонами укладено договір у формі електронного документу з використанням електронних підписів одноразових ідентифікаторів та сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало, надавши 29 жовтня 2019 року кошти в сумі 4100,00 грн, шляхом їх зарахування на картку № НОМЕР_1 , код авторизації 335030, номер транзакції в системі «WayForPay-credit7-229921-11». Вказаний переказ здійснювався за дорученням ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору ВП-230119-2 від 23 січня 2019 року укладеного між ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «Лінеура Україна», що підтверджується довідкою ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6525-ВП від 8 січня 2026 року. ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 1582 від 2 липня 2015 року) та отримало ліцензію Національного банка України № 21/1064-рк від 08 червня 2023 року.

Відповідач доказів в спростування вказаного не надала.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 229921 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 29 жовтня 2019 року та додатковими договорами від 8 листопада 2019 року, №192859 від 18 листопада 2019 року та №230795 від 29 листопада 2019 року відступлено позивачу.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу, на умовах встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Згідно п. 6.2.3 договору факторингу, право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором вимог п. 7.2 договору.

Відповідно до 7.2 договору факторингу, фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказані в п. 7.1 цього договору на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

В якості ціни за придбання (відступлення) права вимоги, фактор сплачує клієнту ціну продажу в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 502890,00 грн без ПДВ(п.7.1 договору факторингу).

Вказаний договір підписано та скріплено печатками його сторін.

Оплата за договором факторингу №ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року підтверджується копією платіжної інструкції №20164 від 18 листопада 2020 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-16112020 від 16 листопада 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідачки за договором № 229921 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 29 жовтня 2019 року та додатковими договорами від 08 листопада 2019 року, №192859 від 18 листопада 2019 року та №230795 від 29 листопада 2019 року на суму 14596,00 грн, з яких: 4100,00 грн залишок по тілу кредиту, 1045,50 грн залишок по відсотках, 7011,00 грн залишок по простроченим відсотках, 2439,50 грн штрафи/пеня.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

12 березня 2026 року ТОВ «Кредит-Капітал» на адресу відповідачки направив досудову вимогу із повідомленням про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості. Наразі відомостей про його отримання матеріали справи не містять.

Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже до позивача перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.

Відповідно до статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачка не виконала свого зобов`язання, платежів для погашення заборгованості не здійснила ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунок позивача. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань у неї наявна заборгованість.

За розрахунком, проведеним ТОВ «Лінеура Україна» станом на 17 листопада 2020 року, заборгованість позичальниці становить 14596,00 грн, з яких: 4100,00 грн - тіло кредиту, 8056,50 грн - проценти за користування, 2439,50 грн - штрафні санкції.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), нарахованими відсотками та штрафом. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів. Відповідачка жодних заперечень щодо правильності наведеного розрахунку не надала як і власного контррозрахунку. Проценти нараховані відповідно до умов кредитного договору. Штрафні санкції нараховані до введення в Україні воєнного стану та умов договоур.

Зважаючи на невиконання позичальником своїх зобов`язань права позивача є порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, в добровільному порядку заборгованість не погашена, а тому позов підлягає задоволенню, а сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору (з урахуванням ставки понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.

Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року, акт №1455 надання послуг правової (правничої) допомоги від 9 березня 2026 року, детальний опис надання послуг від 9 березня 2026 року до акту №1455, копія ордеру на надання правової допомоги серії ВС№1381377 від 2 липня 2025 року та довіреність.

Відповідно до п.1.1 договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта в усіх судах загальною юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Згідно п.2.3 - 2.5 договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000,00 грн без ПДВ. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказується у акті надання послуг. Термін оплати послуг вказаний у акті наданих послуг.

Відповідно до акту №1455 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 9 березня 2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн. Сторони не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними умов договору №0107 від 01 липня 2025 року. Опис виконаної роботи вказаний в деталізованому описі до даного акту(п.1, 3, 4, 5 акту).

З детального опису наданих послуг до Акту №1455 слідує, що по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №229921 щодо боржника ОСОБА_1 надано такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.); погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.), подання заяви до суду від імені клієнта. Всього витрачено часу 6 год. 30 хв.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить більше половини ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість за договором № 229921 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту від 29 жовтня 2019 року та додатковими договорами від 8 листопада 2019 року, №192859 від 18 листопада 2019 року та №230795 від 29 листопада 2019 року в сумі 14596,00 грн, з яких: 4100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8056,50 грн - заборгованості за процентами, 2439,50 грн заборгованість за штрафом, а також 2662,40 грн судового збору та 3000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28),

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: