Ухвала суду № 137068263, 01.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"01" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1472/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Чуйко О.О.

розглянувши клопотання компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. за вх. ГСОО № 2-910/26 від 11.05.2026 та за вх. ГСОО № 2-1007/26 від 20.05.2026 про збільшення суми зустрічного забезпечення позову, поданого у справі № 916/1472/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Мінерал (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) про вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на морське судно для забезпечення морської вимоги щодо компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. (80 Broad Street, Monrovia, Liberia) про стягнення 25383083,33 грн,

за участю представників учасників справи:

від компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A.: Бобрик О.А.;

від ТОВ Крафт Мінерал: Лебедєв П.В.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крафт Мінерал звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просило суд накласти арешт на морське судно MV MILLA (IMO 9004487), зареєстрованим власником якого є компанія Seven Seas Maritime Ventures S.A., зареєстрована за адресою: 80 Broad Street, Monrovia, Liberia, яке знаходиться в акваторії морського порту Південний, шляхом заборони його виходу за межі акваторії морського порту Південний.

Ухвалою суду від 22.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт Мінерал було задоволено, накладено арешт на морське судно MV MILLA (IMO 9004487), власником якого є компанія Seven Seas Maritime Ventures S.A., зареєстрована за адресою: 80 Broad Street, Monrovia, Liberia, яке знаходиться в акваторії морського порту Південний, шляхом заборони його виходу за межі акваторії морського порту Південний. Також, вказаною ухвалою суд частково задовольнив клопотання компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. про вжиття заходів зустрічного забезпечення та зобов`язав ТОВ Крафт Мінерал протягом 7 днів з дня постановлення даної ухвали суду внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 7759,26 доларів США еквівалентно гривні за курсом НБУ, який буде встановлений на дату проведення платежу та надати суду відповідні докази.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, ТОВ Крафт мінерал подало до суду 28.04.2026 докази внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 341437,71 грн, що дорівнює 7759,26 доларів США за курсом НБУ, встановленим на дату сплати.

Водночас, 11.05.2026 до суду від компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. надійшло клопотання про збільшення суми зустрічного забезпечення, в якому заявник просить суд застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт мінерал у п`ятиденний строк внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошові кошти у розмірі 637512,38 доларів США за курсом НБУ на день сплати в забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути спричинені компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. забезпеченням позову у виді арешту морського судна MILLA (IMO 9004487).

Ухвалою суду від 11.05.2026 судом було прийнято клопотання компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. за вх. ГСОО № 2-910/26 від 11.05.2026 про збільшення суми зустрічного забезпечення позову у справі № 916/1472/26 до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 20 травня 2026 року о 15:00.

20.05.2025 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 22.05.2026 о 09:15.

Разом з цим, 20.05.2026 до суду від компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. надійшло ще одне клопотання про збільшення суми зустрічного забезпечення, в якому заявник просить суд застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт мінерал у п`ятиденний строк внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошові кошти у розмірі 830396,07 доларів США за курсом НБУ на день сплати в забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути спричинені компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. забезпеченням позову у виді арешту морського судна MILLA (IMO 9004487).

Клопотання компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. за вх. ГСОО № 2-1007/26 від 20.05.2026 про збільшення суми зустрічного забезпечення позову у справі № 916/1472/26 ухвалою суду від 21.05.2026 було прийнято до розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 27 травня 2026 року о 15:00.

22.05.2026, при розгляді клопотання за вх. ГСОО № 2-910/26 від 11.05.2026, судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 27 травня 2026 року о 15:00.

Разом з цим, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. у відрядженні з 27.05.2026 по 29.05.2026 включно, ухвалою суду від 26.05.2026 судом було призначено судове засідання для розгляду клопотань компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. за вх. ГСОО № 2-910/26 від 11.05.2026 та за вх. ГСОО № 2-1007/26 від 20.05.2026 про збільшення суми зустрічного забезпечення позову, поданих у справі № 916/1472/26, на 01 червня 2026 року о 13:45.

Так, під час розгляду вищевказаних клопотань у судових засіданнях заявник підтримав власне клопотання та просив суд його задовольнити, при цьому, зазначені клопотання та додаткові пояснення по суті клопотань заявника обґрунтовані, зокрема, таким:

- ТОВ Крафт Мінерал проігнорувало пропозицію судновласника щодо зміни заходу забезпечення позову у виді арешту судна на лист зобов`язання (гарантійний лист) клубу взаємного страхування «MSIG Specialty Marine NV»;

- внесення судновласником коштів на депозитний рахунок суду не є можливим, оскільки у Господарського суду Одеської області є тільки гривневий депозитний рахунок, а судновласник є іноземною компанію, яка зареєстрована за законодавством Ліберії і не має гривневого рахунку, з якого можливо було б перерахувати кошти на депозитний рахунок суду;

- за доводами заявника, судновласник щодня несе значні збитки від простою судна, загальна сума яких, за розрахунком судновласника, становить 830396,07 доларів США та складається з: неотриманого доходу від фрахту у розмірі 616000 доларів США; витрат, пов`язаних зі сплатою буксирного збору для перешвартування судна до причалу № 15 у розмірі 3403,20 доларів США; витрат, пов`язаних зі сплатою лоцманского збору за перешвартування судна до причалу № 15 у розмірі 350,54 доларів США; витрат, пов`язаних зі сплатою швартового збору за перешвартування судна до причалу № 15 у розмірі 820,00 доларів США; витрат, пов`язаних зі сплатою вочманських послуг під час перебування судна біля причалу № 15 у розмірі 11520 доларів США; витрат, пов`язаних зі сплатою додаткових агентських послуг під час перебування судна біля причалу № 15 у розмірі 5418,64 доларів США; суми претензії від 18.05.2026 на суму 192 883,69 доларів США, отриманої судновласником від ТОВ «ТІС-ВУГІЛЛЯ», яке є орендатором і портовим оператором причалу №15 в морському порту «Південний», де під час арешту знаходиться на відстої судно;

- оскільки судновласник не згоден з морською вимогою ТОВ «Крафт Мінерал», заявник наголошує, що ризик можливого виникнення збитків внаслідок застосованих заходів забезпечення позову є достатньою підставою для збільшення судом розміру зустрічного забезпечення, вже застосованого судом в ухвалі про забезпечення позову;

- за доводами заявника, подання клопотань про збільшення зустрічного забезпечення обумовлено тим, що на час розгляду судом заяви про арешт судна, судновласник був позбавлений можливості подати всі докази, які підтверджують розмір можливих збитків, тоді як строк для розгляду заяви про арешт судна становить лише два дні.

В цей же час, судновласник наголосив, що за своєю правовою природою подане клопотання є окремим клопотанням у порядку ст. 141 ГПК України про визначення додаткового / актуального розміру зустрічного забезпечення у зв`язку з появою та поданням нових доказів можливих збитків судновласника, які не були предметом оцінки суду при постановленні ухвали від 22.04.2026. При цьому, саме після постановлення ухвали суду про забезпечення позову судновласник отримав та подав суду: повний переклад договору фрахтування з компанією Tiryaki Shipping FZE; докази на підтвердження того, що між сторонами договору було погоджено більш пізніше прибуття судна до порту призначення; докази його розірвання, у зв`язку з неможливістю його виконання через арешт судна, а також додаткові витрати судновласника, пов`язані з перебуванням судна під арештом, зокрема витрати на буксирні, лоцманські, швартові, вахтові та агентські послуги. За позицією судновласника, суд має враховувати, що збитки від арешту судна не є статичними і збільшується кожного дня з огляду на те, що судно не може приносити судновласнику комерційний дохід, натомість судновласник вимушений нести витрати на портові збори, більшість яких пов`язана з часом перебування судна в акваторії порту.

На підтвердження обставин щодо розміру збитків, які судновласник може понести, у зв`язку з арештом судна, до матеріалів справи долучено: звернення представника судновласника до товариства з пропозицією надання гарантійного листа із забезпечення морської вимоги; договір фрахтування судна Milla щодо здійснення рейсу за погодженим тарифом фрахту 80,0 доларів США за 1 метричну тонну без витрат судновласника на навантаження та вивантаження, період подачі судна 14/16 квітня 2026 року, кількість вантажу 7700 метричних тонн пшеничного борошна у мішках; переписку щодо погодження строків подачі судна; повідомлення про досягнення згоди щодо скасування договору фрахтування за взаємною згодою та з урахування останніх подій; розпорядження капітана порту від 20.04.2026 № 6 про затримання судна; рахунок агентської компанії на оплату послуг, пов`язаних з перебуванням судна в порту, який включає, у тому числі, витрати, пов`язані зі сплатою буксирного збору для перешвартування судна, зі сплатою лоцманского збору за перешвартування, швартового збору за перешвартування судна, оплатою вочманських послуг під час перебування судна біля причалу № 15, оплатою додаткових агентських послуг під час перебування судна біля причалу № 15; докази оплати на користь агентської компанії; претензію ТОВ «ТІС-Вугілля» від 18.05.2026 за вих. № 1805/47-В, в якій вказано, що перебування судна на причалі № 15 після 21 квітня 2026 року призводить до простою причалу, у зв`язку з чим сума претензії становить 192883,69 доларів США.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт Мінерал», у свою чергу, заперечило щодо клопотання судновласника про збільшення розміру застосованого судом зустрічного забезпечення, з таких підстав: доводам судновласника вже була надана оцінка судом в ухвалі про забезпечення позову, тоді як дії судновласника фактично направлені на перегляд ухвали суду; відсутні правові підстави для збільшення розміру зустрічного забезпечення у цій справі, оскільки судновласником не доведено реального ризику утруднення або неможливості виконання потенційного рішення про відшкодування збитків, враховуючи, що товариство є резидентом України та має достатні активи на її території; розрахунки, наведені у клопотанні, мають гіпотетичний характер, натомість судновласник не довів прямого причинно-наслідкового зв`язку між арештом судна та кожною із заявлених сум; судновласник порушив умови договору фрахтування ще до арешту судна; заявлена сума фрахту 616000,00 доларів США є загальною сумою фрахту, тобто потенційною валовою виручкою за рейс, а не доведеним розміром збитків або упущеної вигоди; портові та агентські витрати є звичайними операційними витратами судна, які підлягають сплаті, незалежно від арешту судна; з моменту постановлення ухвали про арешт судна від 22 квітня 2026 року, станом на 19 травня 2026 року, минуло 27 днів, натомість судновласник не надав жодних доказів на підтвердження того, що протягом цього часу він вжив будь-яких дій для отримання банківської гарантії, відкриття рахунку в Україні або використання іншого передбаченого законом способу забезпечення позову; ГПК України не передбачає процесуального інституту збільшення вже визначеного судом розміру зустрічного забезпечення, при цьому застосування аналогії процесуального закону в цьому випадку є неможливим, оскільки питання зустрічного забезпечення прямо врегульоване ГПК України, а норма про збільшення розміру позовних вимог регулює інший процесуальний інститут і не стосується подібних правовідносин.

На підтвердження власної позиції ТОВ «Крафт Мінерал» подало суду, зокрема, фінансову звітність підприємства за 2025 рік, яка свідчить про розмір доходу товариства - 2278120200,00 грн, чистого прибутку 51757900,00 грн, загального розміру активів 148944000,00 грн.

Водночас, при розгляді клопотання судновласника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крафт Мінерал» заявило про зупинення його розгляду, у зв`язку з поданням судновласником апеляційної скарги на заяву про забезпечення позову. У задоволенні цієї заяви судом було відмовлено, про що у судовому засіданні постановлено відповідну протокольну ухвалу з проголошенням мотивів суду відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.

В цей же час, при розгляді клопотань судновласника товариство подало суду докази подання позовної заяви по суті спору до арбітражу за процедурою розгляду дрібних спорів Лондонської асоціації морських арбітрів та наголошувало, що саме цей судовий орган є повноважним для вирішення всіх процесуальних питань, які стосуються спірних правовідносин сторін, у тому числі, щодо арешту судна. Судновласник щодо цієї позиції заперечував, посилаючись на те, що процесуальні питання арешту судна та розгляд спору по суті є окремими процесуальними стадіями, що вбачається з ч. 2 ст. 138 ГПК України, а тому враховуючи, що судно арештовано на підставі ухвали Господарського суду Одеської області, останній є компетентним для вирішення всіх процесуальних питань, що виникають з цих правовідносин. При цьому судновласник наголосив, що Арбітражний трибунал у Лондоні не має повноважень наказувати, змінювати чи іншим чином регулювати питання зустрічного забезпечення, у зв`язку з арештом судна в іноземній юрисдикції.

Між цим, у судовому засіданні представник ТОВ «Крафт Мінерал» на запитання суду надав пояснення, що Лондонський арбітраж, на вирішення якого переданий спір по суті, не має повноважень щодо зміни, скасування та здійснення контролю за виконанням судового рішення, постановленого судом України.

Отже, вирішуючи питання щодо повноважень Господарського суду Одеської області для розгляду клопотань компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. про збільшення суми зустрічного забезпечення позову, поданих у справі № 916/1472/26, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Частиною 2 статті 138 ГПК України передбачено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ГПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

За змістом ст. 6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, до якої Україна приєдналася відповідно Закону України від 07.09.2011 № 3702-VІ, усі питання щодо відповідальності позивача за збитки, заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення. Процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Так, посилаючись на наявність морської вимоги до власника судна MILLA - компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A., ТОВ «Крафт Мінерал» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення майбутнього позову шляхом накладення арешту на вищевказане судно, яке перебуває в межах акваторії морського порту Південний, Одеська область. Вищевказана заява була подана заявником з дотриманням правил підсудності, що сторонами не заперечується. За таких обставин, враховуючи, що заяву про забезпечення позову було розглянуто Господарським судом Одеської області в межах визначеної як національним, так і міжнародним законодавством, компетенції, суд виснує, що процесуальні питання, які пов`язані з арештом судна, у тому числі, щодо вжиття заходів зустрічного забезпечення позову, підлягають вирішенню судом, яким вжиті заходи забезпечення позову. При цьому суд зазначає, що судовий орган іноземної держави не наділений повноваженнями щодо зміни ухваленого рішення судом України, здійснення контролю щодо його виконання тощо.

Вирішуючи питання по суті поданих компанією Seven Seas Maritime Ventures S.A. клопотань про збільшення суми зустрічного забезпечення позову, поданих у справі № 916/1472/26, суд виходить з наступного.

Так, статтею 146 ГПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. У разі подання відповідного позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, зазначеним у частині першій цієї статті, відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову, здійснюється в першу чергу за рахунок коштів зустрічного забезпечення.

Відповідно до ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Отже, процесуальний закон не покладає на суд саме обов`язок в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки згідно з положеннями частини першої статті 141 ГПК України можливість вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком суду.

Далі, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищевказана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі повноважень, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. При цьому, вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби (такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.10.2023 у справі № 9901/43/21).

У пункті 94 рішення від 12 січня 2023 року у справі «Овчаренко та Колос проти України» (заяви № 27276/15 і № 33692/15) ЄСПЛ зазначив, що словосполучення «згідно із законом» стосується якості відповідного закону та вимагає, щоб він був сумісним з принципом верховенства права і доступним для відповідної особи, яка до того ж повинна мати можливість передбачити наслідки його застосування для себе. Таким чином, це словосполучення, inter alia, передбачає, що формулювання національного законодавства має бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам належну вказівку на обставини та умови, за яких органи державної влади мають право вдаватися до заходів, що зачіпають їхні права за Конвенцією (див. рішення у справі «Фернандез Мартінез проти Іспанії» [ВП] (Fernandez Martinez v. Spain) [GC], заява № 56030/07, пункт 117, ЄСПЛ 2014 (витяги), з подальшими посиланнями). Крім того, законодавство має забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання органів державної влади. У цьому контексті необхідним є існування чітких процесуальних гарантій. Те, які саме гарантії вимагатимуться, принаймні певною мірою залежатиме від характеру та масштабів відповідного втручання (див. згадане рішення у справі «Олександр Волков проти України»(Oleksandr Volkov v. Ukraine), пункт 170, з подальшими посиланнями).

З огляду на це, суд зазначає, що згідно з законом метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача відповідно до ст. 146 ГПК України, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

За правовою природою зустрічне забезпечення є процесуальною гарантією компенсаційного характеру, а не способом вирішення спору по суті чи формою перевірки обґрунтованості позовних вимог. При цьому суд має оцінити, чи доведено реальну ймовірність понесення збитків саме внаслідок вжиття заходів забезпечення позову та розмір потенційних збитків, а також співмірність заявленої суми зустрічного забезпечення характеру та наслідкам забезпечувальних заходів.

В цей же час, у постанові від 19.01.2026 у справі № 921/341/24 Верховний Суд виснував, що зустрічне забезпечення не є інструментом перевірки правильності чи помилковості забезпечення позову, не спрямоване на нівелювання ризиків, які стали підставою для його застосування, і не може використовуватися як альтернатива заяві про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 145 ГПК України. Сам по собі факт накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову не є підставою для покладення на позивача обов`язку внести на депозит суду ідентичну суму: зустрічне забезпечення має компенсаційну природу та вимагає доведення реальних (ймовірних) збитків і їх орієнтовного розміру.

Так, у поданих суду клопотаннях та поясненнях судновласник посилається на те, що він несе збитки внаслідок застосування заходів забезпечення позову у виді арешту судна, які в подальшому судновласник може стягнути з ТОВ «Крафт Мінерал», за заявою якого відповідні заходи були вжиті. Разом з цим, судновласник не зазначає жодних пояснень з приводу того, що існує обґрунтоване припущення неможливості для товариства відшкодувати такі збитки, у разі їх доведення судновласником у майбутньому. В цей же час, при розгляді поданих після вжиття судом заходів забезпечення позову судновласником клопотань, ТОВ «Крафт Мінерал» подало суду докази щодо власного фінансового стану та вартості наявних активів, які не оцінювались судом під час постановлення ухвали суду від 22.04.2026, натомість свідчать про здійснення товариством господарської діяльності та отримання прибутку в розмірі 51757900,00 грн за 2025 рік. За вищевикладених обставин, суд вважає, що заявник не довів наявності обґрунтованих припущень щодо неможливості відшкодування товариством майбутніх збитків, які можуть виникнути у зв`язку з арештом судна за наявності умов, визначених у ст. 146 ГПК України.

Крім цього, суд вважає, що у поданих суду клопотаннях судновласник не довів співмірності заходів зустрічного забезпечення позову із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати судновласник у зв`язку з арештом судна, з огляду на таке. Так, заявником поданий договір фрахтування та повідомлення про припинення цього договору, з посиланням на які заявником визначений розмір збитків в сумі 616000,00 доларів США. В цей же час, як встановлено судом з пояснень заявника, останнім не було розраховано з цієї суми розмір упущеної вигоди, тобто за мінусом сум витрат судновласника, які останній повинен був понести під час здійснення рейсу за договором фрахтування, та не виокремлено розмір прибутку, який судновласник очікував отримати за результатом виконання договору. Далі, подавши суду рахунок агента та претензію портового оператора, заявник не довів обставин, за яких судно знаходиться саме біля причалу № 15, тоді як суд в ухвалі про забезпечення позову заборонив вихід судна за межі акваторії морського порту Південний, а не від конкретного причалу.

Отже, за сукупності вищевикладених обставин та враховуючи, що застосування заходів зустрічного забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду при вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не доведено необхідність застосування судом цього права, а отже у задоволенні клопотань за вх. ГСОО № 2-910/26 від 11.05.2026 та за вх. ГСОО № 2-1007/26 від 20.05.2026 компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. слід відмовити.

Керуючись ст. 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотань компанії Seven Seas Maritime Ventures S.A. за вх. ГСОО № 2-910/26 від 11.05.2026 та за вх. ГСОО № 2-1007/26 від 20.05.2026 про збільшення суми зустрічного забезпечення позову, поданого у справі № 916/1472/26, відмовити.

Повну ухвалу складено 03.06.2026.

Ухвала набрала законної сили 01.06.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля