Рішення № 137067811, 13.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2026 р. Справа № 911/247/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

Товариства з обмеженою відповідальністю Дорпромгруп

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК Метал Трейд

про стягнення 1471298,57 грн,

за участі представників сторін

позивача Колосар М.Є. (в залі суду) представник за довіреністю від 11.07.2025;

відповідача не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпромгруп» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 28.01.2026 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК Метал Трейд» (далі - відповідач) про стягнення 1471298,57 грн, у тому числі: 1426702,77 грн безпідставно отриманих коштів, 25833,68 грн інфляційного збільшення, 18762,12 грн 3% річних.

Позов пред`явлено з підстав невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, про поставку якого між сторонами була досягнута усна домовленість.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.03.2026.

У підготовче засідання 02.03.2026 представник відповідача не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2026 було постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 23.03.2026.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 23.03.2026 було повідомлено ТОВ «ЮК Метал Трейд» про наступне судове засідання, яке призначене на 13.04.2026.

В судове засідання 13.04.2026 відповідач вкотре не з`явився, хоча про час та місце даного судового засідання та попередніх судових засідань був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, виплату поштового переказу за номерами R 067096353119, R 067112498190, R 067129945149, які повернуті на адресу суду з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній».

Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Положеннями частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень стосовно інформації про дату, час та місце кожного судового засідання, номери яких вказані вище.

Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 02.02.2026 процесуальний строк не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача також не надходило, правову позицію у справі відповідач не висловив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання, який був вчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи судом, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з`ясовані всі обставини, на які позивач у справі посилався, як на підставу своїх вимог та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 13.04.2026 в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорпромгруп» (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮК Метал Трейд» (далі постачальник) була досягнута усна домовленість про поставку металопродукції (арматура, круг, труба, дріт) та в подальшому було домовлено укласти письмовий договір, в якому будуть зафіксовані узгоджені умови поставки.

20.08.2025 ТОВ «ЮК Метал Трейд» направило ТОВ «Дорпромгруп» електронний файл -рахунок на оплату № 2568 від 20.08.20205 у форматі PDF, виписаний ОСОБА_1 , в якому містились платіжні реквізити ТОВ «ЮК Метал Трейд», найменування та кількість товару, поставка якого була узгоджена сторонами в усній формі на загальну суму 3424086, 61 грн, з яких 2853405,51 грн сума товару та 5706811,10 грн 20% ПДВ.

Згідно платіжної інструкції № 1509 від 20.08.2025 ТОВ «Дорпромгруп» сплатило на користь ТОВ «ЮК Метал Трейд» 1 426 702,77 гривень з призначенням платежу «сплата за арматуру, круг, трубу зг. рах. № 2568 від 20.08.2025 в т.ч. ПДВ 20% 237783,80 грн».

Як зазначає позивач, станом на момент подачі позову, договір щодо поставки відповідного товару не укладався та поставка замовленого товару належним чином не відбулась. Крім того, суму у розмірі 1 426 702,77 грн ТОВ «ЮК Метал Трейд» позивачу також не повернув, що і стало підставою для звернення із вказаним позовом.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що грошові кошти в розмірі 1426702,77 грн є безпідставно набутими та за відсутності укладеного між сторонами письмового договору підлягають поверненню на рахунок ТОВ «Дорпромгруп» з огляду на норми ст. 1212 ЦК України.

Крім того, поряд із вказаною сумою коштів, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 25833,68 грн інфляційних втрат та 18762,12 грн 3% річних.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається на підставі доказів та матеріалів, поданих позивачем.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 р. у справі № 912/1883/17 вказав, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

Так, судом встановлено, що 20.08.2025 ТОВ «ЮК Метал Трейд» (продавець) виставив ТОВ «Дорпромгруп» (покупцю) рахунок на оплату № 2568 від 20.08.2025, в якому були визначені умови його складання, зокрема, підстава - Договір поставки № 2008/1 від 20.08.2025; платіжні реквізити постачальника ТОВ «ЮК Метал Трейд»; предмет поставки товар (арматура, круг, труба, дріт), в тому числі найменування та його кількість; ціна, яка мала надійти на рахунок постачальника 3424086,61 грн (разом з ПДВ 20%), а також умови поставки за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом.

В цей же день, покупець сплатив на користь продавця частково зазначену в рахунку суму в розмірі 1 426 702,77 грн з призначенням платежу «сплата за арматуру, круг, трубу зг. рах. № 2568 від 20.08.2025 в т.ч. ПДВ 20% 237783,80 грн».

За змістом наявних в цій справі документів вбачається, що сторонами спору було досягнуто домовленості щодо придбання товару.

Так, відповідач, надіславши позивачу рахунок-фактуру № 2568 від 20.08.2025, здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки. Позивач, здійснивши оплату у сумі 1426702,77 грн на підставі платіжної інструкції №1509 від 20.08.2025 вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.

Тобто, здійснена позивачем на рахунок відповідача сплата коштів, за своєю суттю, є попередньою оплатою.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, не може кваліфікуватись як неукладений правочин, який був виконаний стороною/сторонами повністю або частково. Зокрема, така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), де зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (така правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №917/1951/19, від 29.05.2024 у справі №910/6103/23, від 11.02.2025 у справі № 914/3208/23 тощо).

На підставі викладеного вище, за змістом відносин сторін можливо встановити, що між позивачем та відповідачем укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб.

Вказаним спростовуються доводи позивача про те, що станом на момент подання позову договір щодо поставки відповідного товару між сторонами не укладався.

Разом з тим, позивач, стверджуючи про відсутність укладеного між сторонами договору та посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 1426702,77 грн як безпідставно отриманих коштів за платіжною інструкцією №1509 від 20.08.2025 та нараховує на зазначену суму додатково 3% річних та інфляційні втрати за порушення строків поставки товару.

Стосовно кваліфікації спірних правовідносин та застосування норм ст. 1212 ЦК України, суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язання в зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, що перебуває у складі підрозділу 2 «Недоговірні зобов`язання».

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави, зазначеної у ст. 1212 Цивільного кодексу України, розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні, на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру (не договірного) безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно. При цьому, конструкція статті 1212, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження): як в момент його набуття (збереження), так і на час розгляду спору.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана позиція Верховного Суду є сталою та викладена зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.10.2023 у справі №761/13656/20.

Разом з цим, спірні правовідносини виникли з укладеного між сторонами договору у спрощений спосіб, тобто мають договірний характер.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо вимоги до виконавця повернути покупцю попередньо сплачені кошти в зв`язку з неналежним виконанням умов договору.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно отримані, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

У зв`язку із зазначеним, суд констатує факт неправильного обрання позивачем способу захисту порушеного права. При цьому обрання способу захисту порушеного права є суб`єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки пов`язані з цим.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі №922/1464/18, у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про відмову у позові ТОВ «Дорпромгруп» до ТОВ «ЮК Метал Трейд» про стягнення 1426702,77 грн.

Також не підлягають задоволенню нараховані на зазначену суму 25833,68 грн інфляційні втрати та 18762,12 грн 3% річних, як похідних вимог від основної суми боргу, оскільки інфляційні втрати та 3% річних самі по собі не є самостійними вимогами. Вони існують виключно як спосіб захисту порушеного грошового зобов`язання (відповідальність за прострочення).

Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорпромгруп» повністю.

Судові витрати, які включають в себе судовий збір, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання та складання повного тексту рішення 03.06.2026

Суддя О.В. Щоткін